15 січня 2025 р. № 400/10342/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі -відповідач), третя особа Міністерство оборони України, в якій він просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по направленню документації позивача на виплату ОГД до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити документацію позивача на виплату ОГД до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звертався до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з і встановленням йому МСЕК відсотку втрати працездатності, дав згоду на обробку персональних даних. Позивач стверджує, що ним додано до заяви всі необхідні для призначення допомоги документи, проте відповідач безпідставно ухиляється від направлення цих документів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, чим порушує права позивача. Просить позов задовольнити
Ухвалою від 05.11.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив спрощене провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде здійснюватися без виклику сторін, встановив строк для подання сторонами заяв по суті.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві послався на те, що додана позивачем до рапорту про призначення одноразові грошової допомоги довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 24.04.2024 № 1498/969нт не відповідає формі, затвердженій Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому із її змісту неможливо встановити, зокрема, що подія, під час якої капітан ОСОБА_2 отримав травму, не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Отже, на думку відповідача, рапорт не може бути задоволений, оскільки до нього не долучені належні документи. Також відповідач звертає увагу суду, що задоволення позовних вимог буде втручанням у його дискреційні повноваження, що є недопустимим. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався своїм правом на відповідь на відзив, в якій зауважив, що направлення документів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України є обов'язком відповідача. Наполягав на задоволенні позову.
Також позивач просив суд не приймати до розгляду відзив як такий, оскільки останній підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 як фізичною особою, тобто, на думку позивача, неповноважною особою.
02.12.2024 до суду надійшли пояснення відповідача щодо повноважень особи, яка підписала в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС відзив на позов. Так, відповідач зазначив, що командир військової частини має право, а не обов'язок видати довіреність на представлення інтересів військової частини іншим військовослужбовцям, але при цьому може самостійно від свого імені подавати процесуальні документи, що стосуються діяльності військової частини.
Суд, зважаючи на ці пояснення відповідача, відхиляє заяву позивача про неврахування відзиву, як безпідставну.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
З заяв по суті суд вбачається, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Між сторонами не є спірним, що позивач звернувся до відповідача з рапортом, яким просив виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві», у зв'язку з встановленням втрати працездатності 25%. До рапорту додано копію паспорта, копію ідентифікаційного номера платника податків, копію довідки про обставини травми від 24.04.2024 № 1498/969 нт, копію довідки ВЛК від 01.07.2024 № 8628, копію довідки МСЕК від 23.08.2024 №124 612, копію реквізитів банківського рахунку.
Довідка про обставини травми від 24.04.2024 № 1498/969 нт містить відомості про отримання позивачем травми під час виконання службових обов'язків на території Запорізької області та інформацію про те, що травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Інформація щодо того, що травма (поранення, контузія, каліцтво) не пов'язана з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження в довідці відсутня.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненаправлення зазначених матеріалів до Міністерства оборони України протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій ґалузі.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:
військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Поряд призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ок(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2023 № 975 (далі - Порядок №975)
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок оформлення документів для виплати компенсаційних сум та одноразової грошової допомоги визначений розділом IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затвердженого наказом МОУ від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530).
Так, відповідно пункту 4.7 Положення № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України командир військової частини.
Такими документами у разі часткової втрати працездатності (без установлення групи інвалідності) або встановлення інвалідності внаслідок поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання є:
висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності чи встановленням інвалідності (додатки 11 та 13 - залежно від виду допомоги);
заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);
копія довідки МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках або встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв'язку втрати працездатності;
копії довідки ВЛК, свідоцтва про хворобу, витягу з протоколу засідання комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого з штатної ВЛК;
витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка) - у разі звільнення з військової служби;
у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності чи встановлення інвалідності внаслідок отриманої травми (поранення, контузії, каліцтва) - копія документа про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), зокрема про те, що травма (поранення, контузія, каліцтво) не пов'язана з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а саме копія довідки про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або копія акта про нещасний випадок (архівної довідки про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)), або інші документи про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), зазначені в абзаці першому пункту 21.8 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800;
копії документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону,- копія сторінки паспорта з такою відміткою);
копію згоди на обробку даних про фізичну особу відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
З додатка № 11 до Положення № 530, яким затверджено форму і зміст висновка, який уповноважена особа (військова частина) має направити до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, вбачається, що командування може дійти висновку, що особа, документи якої направляються, «має право/не має права (зазначити необхідне) на отримання зазначеної грошової допомоги».
Відповідно до п. 1 розділу II Положення про Комісію Міністерства оборони України з питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі відповідно - Положення, Комісія), затвердженого наказом Міністерства оборони України № 564 від 26.10.2016 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627, основними завданням Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як зазначено у п. 2 Положення, Комісія зобов'язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 4 цього Положення передбачені підстави відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, а саме комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги у разі, якщо встановлено, що загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
- вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене, вирішення питання щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця чинним законодавством України віднесено виключно до компетенції Комісії.
Відповідач повинен лише подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Відповідачем не було подано висновок стосовно можливості призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, а, отже, будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося.
Суд зазначає, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку до військової частини НОМЕР_1 , із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Разом з цим, у спірних правовідносинах бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки ним не було здійснено дій щодо підготовки поданих позивачем документів, включаючи складання відповідного висновку, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відтак, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 по направленню документації позивача на виплату одноразової грошової допомоги до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд відхиляє посилання відповідача на те, що дії з направлення документів позивача за належністю є його дискреційними повноваженнями.
Суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
З аналізу обставин справи і релевантних джерел права суд встановив, що спору між сторонами щодо повноти поданих позивачем документів для отримання одноразової грошової допомоги між сторонами немає. За таких обставин відповідач має лише один варіант правомірної поведінки - направити ці документи до Міністерства оборони України. Матеріали справи підтверджують, що відповідачем ці дії не виконано. При цьому строк, встановлений для їх вчинення, сплив. Отже, суд вважає , що в цьому випадку є підстави для задоволення позову і в частині визначення способу відновлення порушеного права - зобов'язання направити документацію позивача на виплату ОГД до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Суд зауважує, що в зазначених відносинах дискреційними залишаються повноваження відповідача в частині викладення свого висновку про наявність/відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на надані позивачем документи. Проте, зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачає втручання в ці повноваження.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, що суб'єктом владних повноважень не надано належних і допустимих доказів в спростування позову, суд доходить висновку про його задоволення.
В зв'язку з звільненням позивача від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо їх розподілу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) , третя особа Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ЄДРПОУ 00034022) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилася в неоформленні та неподанні до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документів ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 оформити та подати до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко