Справа № 159/6526/24
Провадження № 1-кп/159/213/25
16 січня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024035550000267 від 03.08.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Черемошне Ковельського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 162 та частиною 1 статті 129 КК України,
ОСОБА_4 , будучи в алкогольному сп?янінні, 21.07.2024 близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи в АДРЕСА_2 , маючи намір незаконно проникнути до житла, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, у порушення вимог ст.30 Конституції України, ст.12 Загальної декларації з прав людини, ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожному гарантується недоторканість житла, без дозволу та проти волі власника, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно проник до подвір?я, що знаходиться за вищевказаною адресою, шляхом відкриття вхідної хвіртки паркану та в подальшому, шляхом розбиття скла вікна та відчинення дверей зсередини, просунувши руку через вказане вікно, незаконно проник до будинку АДРЕСА_2 за вказаною адресою, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив її конституційні права на недоторканість житла та іншого володіння.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України.
Породовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_4 , 21.07.2024 близько 22 години 05 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , почав висловлювати в адресу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , погрози зарубати її сокирою. Після цього, реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_4 , демонструючи сокиру, яку тримав у руках, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій і розуміючи, що його дії викличуть у останньої побоювання за власне життя, виражаючись незензурною лайкою та промовляючи «Зараз кину» замахнувся сокирою на потерпілу. В той час, ОСОБА_5 , сприйнявши загрозу її життю та здоров?ю реальною, зігнулась та обома руками схопилася за голову, трохи присівши.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.129 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Вказав, що 21.07.2024 після 13 години перебував на хрестинах у селі Черемошнеде вжив багато спиртного, внаслідок чого не пам?ятає подальших подій. Потерпіла мешкає на одній з ним вулиці цього села, відносин з нею не підтримував. Оскільки своїх дій не пам?ятає, проте вважає, що міг їх вчинити за обставин, викладених у обвинувальному акті, які підтверджуються доказами кримінального провадження, він визнає свою вину повністю, попросив у потерпілої вибачення та частково відшкодував їй завданий збиток.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини вчинених щодо неї обвинуваченим кримінальних правопорушень та зазначила, що 21.07.2024 перебувала вдома у селі Черемошнеразом з донькою. Почула, що по сусідньому подвір?ю ходить якийсь чоловік, який голосно шумить, після чого побачила, як цей чоловік зайшов до неї на подвір?я та сокирою почав рубати колодязь. Вона зачинилася зсередини у будинку, вимкнула світло, невдало намагалася викликати допомогу по телефону. У цей час чоловік почав сокирою рубати вхідні у будинок двері, побив вікна та проник всередину будинку. Вона виштовхала доньку через вікно, щоб та втікла, а сама зачинилася в кімнаті. Чоловік ходив по будинку, кричав, щоб вона виходила, бо він її знайде, після чого зайшов до кімнати, замахнувся на неї сокрою, сказав, що кине сокиру в неї, а вона присіла та обхопила голову руками, вважаючи, що загине. Що було далі не бачила, через деякий час зрозуміла, що на допомогу прийшли люди, вийшла з будинку і на подвір?ї побачила зв?язаного ОСОБА_4 . Останній у ході розгляду справи частково відшкодував їй матеріальний збиток.
Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження з питань речових доказів та ті, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.162 та ч.1 ст.129 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.
Так суд враховує, що вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є згідно з ч.2 ст.12 КК України кримінальними проступками.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд згідно з п.1 та 2 ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує його покарання суд згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК України визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп?яніння.
Крім цього, суд враховує що до кримінальної відповідальності обвинувачений притягується вперше.
Відповідно до ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.
Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що, враховуючи санкції інкримінованих йому кримінальних проступків, для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді обмеження волі: за ч.1 ст.162 КК України строком один рік шість місяців, за ч.1 ст.129 КК України строком один рік, із визначенням, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточного покарання у виді обмеження волі строком один рік шість місяців, без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.75 КК України строком один рік.
Саме таке покарання на переконання суду буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та справедливим.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.369, 373-375 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України та ч.1 ст.129 КК України і призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2024 на сокиру із дерев?яним руків?ям; два ножі із дерев?яними руків?ями, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події 03.08.2024 за адресою: буд. АДРЕСА_2 .
Речові докази - сокиру із дерев?яним руків?ям та два ножі із дерев?яними руків?ями, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події 03.08.2024 за адресою: буд. АДРЕСА_2 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути власнику ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1