ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 січня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/95/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024
по справі №915/95/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії ,,Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 210 778,08 грн,
(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 30.09.2024, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська,14),
В січні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії ,,Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі- ТОВ СП "Нібулон") про стягнення грошових коштів у загальній сумі 210 778,08 грн, а саме - збору за зберігання вантажу згідно накопичувальних карток: від 18.12.2021 №18120127; від 10.01.2022 №1001006; від 20.01.2022 №20010013; від 27.01.2022 №27010018; від 03.02.2022 №03020028 по Договору від 26.06.2020 №40-14291113/2020-001 (№8211375) про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та Договору від 30.05.2017 №4230 про подачу та забирання вагонів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 26.06.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом за №8211375 (40-14291113/2020-0001); відповідач на станції Решетилівка проводив навантаження зернових вантажів на під'їзній колії на умовах Договору про подачу та забирання вагонів від 30.05.2017 №4230; для забезпечення заявок відповідача 18.12.2021, 09.01.2022, 20.01.2022, 28.01.2022, 04.02.2022 під навантаження зернових вантажів на станцію Решетилівка Південної залізниці прибули вагони перевізника, після закінчення навантаження та накопичення маршруту представником відповідача були оформлені накладні на відправлення вагонів та була закінчена затримка вагонів, про що складені акти загальної форми ГУ-23, вагони прийняті до перевезення по накладним; працівниками станції Решетилівка були сформовані накопичувальні картки форми ФДУ-92 №18120127 від 18.12.2021, №10010006 від 10.01.2022, №20010013 від 20.01.2022, №27010018 від 27.01.2022, №03020028 від 03.02.2022 та нараховано збір за зберігання вантажу на підставі пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Позивач зазначав, що затримка вагонів на станційних коліях відбулась саме з вини відповідача, затримка вагонів відбувалась в очікуванні накопичення маршруту та оформлення документів перевезення відправником. Факт затримки вантажу засвідчується актами загальної форми ГУ-23. При цьому, за твердженнями позивача, відповідачем здійснено оплату за накопичення вагонів на коліях загального користування, водночас збір за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 відповідачем не сплачено, у зв'язку з внесенням до накопичувальних карток заперечень.
Відтак, позивач стверджував, що загальна заборгованість ТОВ СП "Нібулон" перед позивачем складає 210 778,08 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії ,,Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення грошових коштів у загальній сумі 210 778,08 грн відмовлено в повному обсязі.
У своєму рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, також і з огляду на те, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої відповідачем спеціальної послуги.
Суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у Договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у Додатку №1-4 до Договору «Умови організації накопичення вагонів».
На переконання суду першої інстанції, сама по собі процедура накопичення вагонів апріорі передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що АТ "Українська залізниця" надала свою згоду шляхом розробки та укладання з відповідачем Договору (Додаток 1-4). Таким чином, перевізник надав замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний», без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
В свою чергу, замовник отримав вказані послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, оскільки 16.12.2021-18.12.2021, 04.01.2022-09.01.2022, 18.01.2022-20.01.2022, 25.01.2022-26.01.2022, 01.02.2022-03.02.2022 по станції Решетилівка Південної залізниці Відповідачем фактично проведено навантаження вагонів та сформовано маршрутні поїзди, оформлено перевізні документи (накладну) з відміткою маршрутного поїзду, за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.
З огляду на зазначене суд відмовив у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції неповно і невсебічно з'ясував обставин, на які сторони посилалися, неналежно дослідив докази, які були надані учасниками справи, що стало підставою прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
У своїй скарзі апелянт зазначає, що спірні правовідносини були врегульовані не тільки укладеним Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а й нормативно-правовими актами, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, якими є Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Отже, апелянт вважає, що висновок суду про те, що у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, також і з огляду на те, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої відповідачем спеціальної послуги, зроблений без урахування обставин, що мають значення для справи.
На переконання заявника, судом невірно застосовані норми права у правовідносинах, які виникли при перевезенні вантажів, зокрема пункт 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Разом із тим, судом не застосовані зазначені норми права у даних правовідносинах, що є неправильним застосуванням норм права.
З огляду на зазначене, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/95/23; вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/95/23.
23.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Так відповідач у своєму відзиві зазначає, що предметом спору є правовідносини, які виникли під час перевезення "маршрутним поїздом", яке має спеціальні умови та відноситься до «окремих послуг» (додаток 1-4, 2-5 до договору) які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - "накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзду на коліях загального користування" (п.1 додатку 1-4).
На думку відповідача, позивач заявив в позові додаткові вимоги (понад плату за накопичення вагонів з вантажем) щодо стягнення збору за зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за затримку відправлення вантажу і перебування його на коліях загального користування, п.9 Правил зберігання вантажів) під час надання спеціальної послуги - «накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзду» Додаток 1-4 до Договору №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020.
Як зауважує відповідач, на сьогоднішній день вже сформована єдина правозастосовна практика Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (висновок Верховного суду від 01.02.2024 по справі №915/305/22, від 09.04.2024 по справі №915/5/23).
Відповідач зазначає у своєму відзиві, що між сторонами укладено «спеціальний договір» - Додаток 1-4, який регулює надання спеціальної послуги - «накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування» (п.1 Додатку 1-4). Предмет спеціальної послуги кореспондується Тарифу встановленому за цю послугу в п.9.1 Додатку 1-4. Пунктом 6, 7, 8 Додатку 1-4 врегульовано час/період надання спеціальної послуги - «накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування», який за домовленістю сторін підтверджується Актом загальної форми ГУ-23. Отже спеціальним договором передбачено що час надання спеціальної послуги підтверджується Актом ГУ-23. Перебування вантажу в вагонах маршрутного потягу в період накопичення обумовлено предметом спеціальної послуги. Це договірні відносини на підставі спеціального договору - Додаток 1-4 які є відмінними від загальних умов перевезень. Таким чином, вищенаведені обставини перебування (накопичення) вагонів з вантажем на коліях загального користування в рамках договірних відносин Додаток 1-4 до Договору не можуть бути розцінені як такі, що виникли з причин не залежних від Залізниці
Відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
31.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №9915/95/23.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" було укладено Договір № 4230 про подачу і забирання вагонів під'їзної колії ТОВ СП «НІБУЛОН» при станції Решетилівка Південної залізниці від 30.05.2017.
Відповідно до умов п.1 Договору №4230, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику, примикає через стрілку №9 до колії №1 станції Решетилівка Південної залізниці і обслуговується локомотивом Залізниці. Межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 156 м від вістря стрілки № 9.
Розгорнута довжина під'їзної колії становить 537 погонних метрів (п.2 Договору №4230).
Згідно з п.6 Договору №4230 загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більша 08 одиниць.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території. У зв'язку з цим 26.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Акціонерним товариством "Українська залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 зокрема Додаток 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» з метою надання-отримання спеціальної послуги «накопичення вагонів», яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами.
26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України, направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020.
26.06.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Згідно з п.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, що оприлюднене 26.11.2021, та яка вводиться в дію 01.12.2021) (далі - Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.2 Договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України);
- правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644);
- правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);
- правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами).
- збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно).
- угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС)
- конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
Відповідно до п.1.3 Договору наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:
- маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником;
- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Згідно з п.1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п.2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.4);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.5);
- у строки, встановлені розд.4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.2.1.7);
Відповідно до п.2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п.2.3.2);
- складати документи, передбачені п.п.1.3, 1.4 та розд.4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п.2.3.5).
Згідно з п.3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Пунктом 13 Договору встановлено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»;
- додаток 1-4 «Умови організації накопичення вагонів».
Відповідно до п.13.1 Договору у випадках, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору «Умови організації накопичення вагонів» (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Згідно з п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Відповідно до п.3 Додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Згідно з п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
У пункті 5 Додатку зазначено, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Відповідно до п.6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Згідно з п.7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником.
Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
У пункті 9 Додатку зазначено, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
З матеріалів справи вбачається, що протягом 16-18 грудня 2021 року по станції Решетилівка Південної залізниці Відповідач проводив навантаження 49 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які були замовлені на умовах аукціону ID: RCE001-UA-20211118- 39096 та надалі слідували по маршрутній відправці №121882 (графа №7 Накладних) Решетилівка - Миколаїв-Вантажний. До складу маршрутного поїзду увійшли і вагони вказані в актах загальної форми ГУ-23 від 16.12.2021 № 814, № 808, від 17.12.2021 № ,829, № 816, № 830, № 827, № 821, № 828, від 18.12.2021 № 836, № 842, № 840, № 843.
В графі 7 накладних від 18.12.2021 №44630812, №44630465, №44630648, №44630655, № 44630671, № 44630747, № 44630853 зазначено «Перевезення здійснюється на умовах аукціону № RCE001-UA-20211118-39096. «Ставка за аукціоном - 3438 грн». Маршрутний поїзд №121882. В графі 29 «відправка» міститься відмітка «групова/маршрутна».
Отже, між сторонами склались правовідносини, що регулюють перевезення маршрутним поїздом.
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі в суді апеляційної інстанції.
Накопичення вагонів 16-18 грудня 2021 року по станції Решетилівка Південної залізниці підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми від 16.12.2021 № 814, № 808, від 17.12.2021 № ,829, № 816, № 830, № 827, № 821, № 828, від 18.12.2021 № 836, № 842, № 840, № 843.
Опис обставин, що викликали складання актів: «Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів та накопичення маршруту.
З тексту складених Актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час «затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда відповідно до п.8 Додатку 1-4 до Договору.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 від 16.12.2021 № 814, № 808, від 17.12.2021 № ,829, № 816, № 830, № 827, № 821, № 828, від 18.12.2021 № 836, № 842, № 840, № 843 позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №18120127 від 18.12.2021 на загальну суму 38464,60 грн без ПДВ. Розрахунок заборгованості по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №18120127 від 18.12.2021 на загальну суму 38464,60 грн. без ПДВ (46157,52 грн. з ПДВ), виконаний позивачем на підставі п.2.1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 3,023 грн згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 11.08.2021 №418.
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №18120127 від 18.12.2021 на загальну суму 38464,60 грн. без ПДВ (46157,52 грн. з ПДВ) відповідачем сплачено не було.
В матеріалах справи також наявна Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №10010006 від 10.01.2022, накладна від 09.01.2022 №44824167.
Судом встановлено, що протягом 04-09 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці Відповідач проводив навантаження 50 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які слідували по маршрутній відправці Решетилівка - Миколаїв-Вантажний. До складу маршрутного поїзду увійшли і вагони вказані в актах загальної форми ГУ-23 від 08.01.2022 № 24, № 26, від 09.01.2022 № 34, № 36, № 38, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44.
В графі 29 накладної від 09.01.2022 №44824167 міститься відмітка, що «відправка» - «групова/маршрутна».
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування, про що було зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі в суді апеляційної інстанції.
Накопичення вагонів 04-09 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми від 08.01.2022 № 24, № 26, від 09.01.2022 № 34, № 36, № 38, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44.
Опис обставин, що викликали складання актів: «Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів та накопичення маршруту».
З тексту складених Актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час «затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда відповідно до п.8 Додатку 1-4 до Договору.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 від 08.01.2022 № 24, № 26, від 09.01.2022 № 34, № 36, № 38, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44 позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №10010006 від 10.01.2022 на загальну суму 35574,70 грн. без ПДВ (42689,64 грн. з ПДВ).
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №10010006 від 10.01.2022 на загальну суму 35574,70 грн. без ПДВ (42689,64 грн. з ПДВ) відповідачем не сплачено.
Також в матеріалах справи наявна Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №20010013 від 20.01.2022, накладна від 20.01.2022 №44930931.
Колегією суддів встановлено, що протягом 18-20 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці відповідач проводив навантаження 46 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які слідували по маршрутній відправці Решетилівка - Миколаїв-Вантажний. До складу маршрутного поїзду увійшли і вагони вказані в актах загальної форми ГУ-23 від 19.01.2022 № 83, № 84, від 20.01.2022 № 90, № 95, № 97, № 98, № 99, № 100.
В графі 29 накладної від 20.01.2022 №44930931 міститься відмітка, що «відправка» - «групова/маршрутна».
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.
Накопичення вагонів 18-20 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми від 19.01.2022 № 83, № 84, від 20.01.2022 № 90, № 95, № 97, № 98, № 99, № 100.
Опис обставин, що викликали складання актів: «Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів та накопичення маршруту».
Отже, з тексту складених Актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час «затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда відповідно до п.8 Додатку 1-4 до Договору.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 від 19.01.2022 № 83, № 84, від 20.01.2022 № 90, № 95, № 97, № 98, № 99, № 100 Позивачем нараховано Відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №20010013 від 20.01.2022 на загальну суму 33857,60 грн. без ПДВ (40629,12 грн. з ПДВ).
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №20010013 від 20.01.2022 на загальну суму 33857,60 грн. без ПДВ (40629,12 грн. з ПДВ) відповідачем не сплачено.
Крім того, в матеріалах справи наявна Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №27010018 від 27.01.2022, накладна від 26.01.2022 №44992352.
Судом встановлено, що протягом 25-26 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці Відповідач проводив навантаження 46 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які слідували по маршрутній відправці Решетилівка - Миколаїв-Вантажний. До складу маршрутного поїзду увійшли і вагони вказані в актах загальної форми ГУ-23 від 26.01.2022 № 120, № 130, № 122, № 128, № 124, № 129, № 126, № 131.
В графі 29 накладної від 26.01.2022 №44992352 міститься відмітка, що «відправка» - «групова/маршрутна».
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі в суді апеляційної інстанції.
Накопичення вагонів 25-26 січня 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми від 26.01.2022 № 120, № 130, № 122, № 128, № 124, № 129, № 126, № 131.
Опис обставин, що викликали складання актів: «Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів та накопичення маршруту».
Отже, з тексту складених Актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час «затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда відповідно до п.8 Додатку 1-4 до Договору.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 від 26.01.2022 № 120, № 130, № 122, № 128, № 124, № 129, № 126, № 131 позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №27010018 від 27.01.2022 на загальну суму 33869,70 грн. без ПДВ (40643,64 грн. з ПДВ).
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №27010018 від 27.01.2022 на загальну суму 33869,70 грн без ПДВ (40643,64 грн. з ПДВ) відповідачем не сплачено.
Також в матеріалах справи наявна Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №03020028 від 03.02.2022, накладна від 03.02.2022 №43068592.
Судом встановлено, що протягом 01-03 лютого 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці відповідач проводив навантаження 47 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які слідували по маршрутній відправці Решетилівка - Миколаїв-Вантажний. До складу маршрутного поїзду увійшли і вагони вказані в актах загальної форми ГУ-23 від 02.02.2022 № 146, від 03.02.2022 № 148, № 150, № 153, № 155, № 156, № 157, № 158.
В графі 29 накладної від 03.02.2022 №43068592 міститься відмітка, що «відправка» - «групова/маршрутна».
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі в суді апеляційної інстанції.
Накопичення вагонів 01-03 лютого 2022 року по станції Решетилівка Південної залізниці підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми від 02.02.2022 № 146, від 03.02.2022 № 148, № 150, № 153, № 155, № 156, № 157, № 158.
Опис обставин, що викликали складання актів: «Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів та накопичення маршруту».
Отже, з тексту складених Актів форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час «затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда відповідно до п.8 Додатку 1-4 до Договору.
На підставі актів загальної форми ГУ-23 від 02.02.2022 № 146, від 03.02.2022 № 148, № 150, № 153, № 155, № 156, № 157, № 158 Позивачем нараховано Відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №03020028 від 03.02.2022 на загальну суму 33881,80 грн. без ПДВ (40658,16 грн. з ПДВ).
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №03020028 від 03.02.2022 на загальну суму 33881,80 грн. без ПДВ (40658,16 грн. з ПДВ) відповідачем не сплачено.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на п.п.8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі-Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
Часовий період відображений в Актах ГУ-23 збігається з умовами п.6, 7, 8 Додатку 1-4 до Договору «Умови організації накопичення вагонів» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001.
ТОВ СП «НІБУЛОН» тариф «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» (п.9.1 Додаток 1-4) сплачено у повному обсязі.
Відповідачем здійснено оплату за накопичення вагонів на коліях загального користування, водночас збір за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 не сплачено, у зв'язку з внесенням до накопичувальних карток заперечень стосовно того, що відповідач не згоден з даним нарахуванням, оскільки “маршрут був сформований відповідно до розділу 17 пункту 2 Правил перевезення вантажів та накопичений на станції відповідно до додатку 1-4 до Договору про надання послуг з погодженим замовленням про окремі послуги, а саме організація накопичення вагонів на станції накопичення, з залізницею погоджено від 30.09.2021, що не передбачає нарахування за зберігання вантажу», що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з відповідним позовом, який обґрунтовано затримкою вагонів відповідачем.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України).
Разом з цим, права й обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими актами законодавства України, в т. ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пункт 2 Статуту визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
У ст. 71 Статуту зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та зокрема Додатком 1-4 «Умови організації накопичення вагонів».
Відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил №113).
Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил №113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил №644).
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Виходячи з вищезазначеного, умов Договору №40-14291113/2020-001 та матеріалів даної справи, між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення. В рамках даних правовідносин позивач запропонував надання спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзду установленої довжини.
Як зазначалось вище, пунктом 13.1 вказаного Договору встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до Договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - «накопичення вагонів з вантажем».
Додаток №1-4 до Договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів Додатку №1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах - маршрутний поїзд (Додаток 1-4). При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний". При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Колегією суддів встановлено, що ТОВ СП «НІБУЛОН» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування АТ «Українська залізниця» (після завантаження на під'їзних коліях ТОВ СП «НІБУЛОН») відповідач скористався передбаченими Договором відповідними можливостями. Суд враховує, що згідно з п.6 Договору про подачу та забирання вагонів ТОВ СП «НІБУЛОН» загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, становить не більше 8 вагонів. Отже, з урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та умов Договору №4230, у даному випадку метою відповідача, при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутних поїздів в 50 вагонів.
Сама по собі процедура накопичення вагонів апріорі передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом розробки та укладання з Відповідачем Договору (Додаток 1-4). Таким чином, перевізник надав замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний», без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
В свою чергу, замовник отримав вказані послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, оскільки 16.12.2021-18.12.2021, 04.01.2022-09.01.2022, 18.01.2022-20.01.2022, 25.01.2022-26.01.2022, 01.02.2022-03.02.2022 по станції Решетилівка Південної залізниці відповідачем фактично проведено навантаження вагонів та сформовано маршрутні поїзди, оформлено перевізні документи (накладну) з відміткою маршрутного поїзду, за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.
Апелянт обґрунтовує свою позицію посиланням на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
Так пунктом 5 Правил №644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з п. 8 Правил № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил №644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Виходячи з умов Додатку №1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до Договору, при перевезенні вантажу маршрутним поїздом та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції, на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору та Додатку №1-4.
Позивач переконаний, що затримка вагонів відбулась саме з вини відповідача.
Разом із тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів. Адже, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та Додатку 1-4 до нього.
Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду відсутні підстави для покладення позивачем на відповідача матеріальної відповідальності за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП "Нібулон" спеціальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23, які підлягають врахуванню при розгляді цієї справи.
Так, за висновками Верховного Суду, п. 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного поїзду, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини врегульовані Додатком до Договору 1-4, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, не підлягає застосуванню і п. 2.1.5 Договору (згідно з яким «замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника»), на який посилається АТ "Українська залізниця" в обґрунтування своїх доводів.
За вказаних обставин, суд доходить висновку про безпідставне нарахування позивачем збору за зберігання вантажу.
Окремо судова колегія зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 зазначено, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ СП «Нібулон» акцептуючи укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, розраховувало на умови цього Договору, викладені у загальному доступі на відповідному сайті Залізниці, а тому подальше трактування окремих умов Договору з боку позивача, яке йде в розріз із суттю умов Договору та Додатку №1-4 до нього, дає підстави вважати, що поведінка позивача не є добросовісною.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження, а позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з ТОВ СП «Нібулон» коштів є необґрунтованими, оскільки підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Згідно частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не спростовує вірних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/95/23 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/95/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/95/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2025 у зв'язку з перебуванням головуючої судді Принцевської Н.М. та судді Діброви Г.І. з 23.12.2024 по 10.01.2025, а також судді Ярош А.І. з 23.12.2024 по 03.01.2025 у відпустках.
Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош