Справа №642/211/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/501/25
Категорія: ч.2 ст.111 КК України
14 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , 1971 року народження, на 60 днів до 25 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, раніше не судимий, обирався депутатом Великобурлуцької селищної ради Харківської області. Наголосив, що ризик впливу на свідків відсутній оскільки більшість свідків не підтвердили його причетності до злочину, а також майже всі свідки вже допитані. Зазначив, що підозра є необгрунтованою та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. На думку захисника добровільність співпраці підозрюваного з окупаційною владою не доведена, а також спростовується тим, що ОСОБА_8 повідомляв правоохоронні органи України про переміщення військ російської федерації.
Позиції учасників апеляційного провадження
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_8 інкримінується особливо тяжке кримінальне правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України, військовослужбовців та інших осіб, які перебувають в Україні, оскільки останній своїми діями фактично підтримував окупаційну владу та представників держави агресора.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, під час воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі на недоведеності існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, які є наявними у кримінальному провадженні.
До того ж, ризик впливу на свідків існує не лише на початковій стадії кримінального провадження, а й майже протягом всього судового розгляду з огляду на загальну засаду кримінального судочинства - безпосередність дослідження доказів, а тому доводи захисника є безпідставними.
Доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри з посиланням на докази та показання свідків, а також надання певним доказам оцінки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідна оцінка доказів можлива виключно за результатами судового розгляду.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного та враховуючи вимоги ч.3 ст.407 КПК України, ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року скасуванню за доводами апеляційної скарги захисника, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання передбачених ст.28 КК України розумних строків судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: