cправа № 740/918/21
провадження №: 2/752/228/25
14.01.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про повернення безпідставно набутих грошових коштів,-
У квітні 2021 року, позивач ОСОБА_1 , звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області із позовом до АТ «Альфа-Банк» про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 21982,96 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про повернення безпідставно набутих грошових коштів - передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 11.09.2008 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 935/1-122. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 11.09.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.02.2016 позов Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 2/740/117/16. Фактично рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.02.2016 у справі № 740/5419/15-ц було виконано за згодою сторін в добровільному порядку. Керуючись зазначеними вище нормами Закону України «Про іпотеку» та договором Іпотеки банк звернувся до мене з проханням у добровільному порядку виконати саме цю норму договору Іпотеки, на що я і дав згоду. Державним реєстратором Ананко Костянтином Вікторовичем, 05.06.2019 року в Державному Реєстрі Речових Прав на Нерухоме Майно, було змінено власника квартири, що перебувала в іпотеці, з ОСОБА_1 на «Укрсоцбанк», номер запису про право власності 31905817. Банк задовольнивши свої вимоги за основним зобов'язанням по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки надав мені довідку за № 110400-23.1 від 25.11.2019 про те, що АТ «Альфа-Банк» (правонаступник «Укрсоцбанк») (далі Стягувач) претензій щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 935/1-122 від 11.09.2008 до мене не має у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. В подальшому відповідно до інформації зазначеної в листі № 19266 від 24.02.2020 Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Стягувач 27.12.2019 року надіслав заяву до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу без виконання, так як заборгованість перед банком була погашена в позасудовий спосіб за рахунок предмета іпотеки. Державний виконавець Бородавко І.О. 30.01.2020 року виніс постанову про повернення виконавчого документу Стягувану та закрив виконавче провадження ВП № 52278403 від 21.09.2016 року. Крім того, 20.02.2020 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області виніс ухвалу про визнання виконавчого листа № 2/740/117/16 від 18.02.2016 року таким, що не підлягає виконанню. В ухвалі зазначено, що рішення Ніжинського міськрайонного суду фактично було виконано в добровільному порядку 18 лютого 2016 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже виконавчий лист № 2/740/117/16 від 18.02.2016 року як правова підстава для примусового стягнення коштів з моїх доходів був повернутий Стягувану без виконання, але в межах вищевказаного виконавчого провадження у період з 18.02.2016 по 30.01.2020 проводились примусове стягнення коштів з моїх доходів. Так відповідно до інформації зазначеної в листі № 19266 від 24.02.2020 Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби в межах вищевказаного виконавчого провадження проводилось стягнення з моїх доходів, і стягнуті кошти розподілялись у відповідності ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження», та перераховано як: 107,44 грн - витрати на організацію та проведення виконавчих дій; 21982,96 грн. - перераховано стягувачу (банку); 2198,30 грн. - виконавчий збір. Позивач зазначає, що всі грошові кошти, які були, безпідставно стягнуті з мене, в період з 18.02.2016 року і по 30.01.2020 року, повинні бути йому повернуті.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 21982,96 грн та судові витрати.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.02.2020 визнано виконавчий лист № 2/740/117/16, виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 18.02.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 935/1-122 від 11.09.2008 в сумі 49748 доларів 56 центів США, що еквівалентно 1139898 грн 70 коп. по курсу НБУ та 25938,04 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору таким, що не підлягає виконанню, та витребувати виконавчий лист від АТ «Альфа-Банк» до суду.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Листом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 19266 від 24.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що на примусовому виконанні у Ніжинському МР ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження АСВП № 52278403 по виконанню виконавчого листа № 2/740/117/16 від 18.02.2016 виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 1755140,64 грн. В межах вказаного виконавчого провадження проводились стягнення з доходів боржника, а стягнуті кошти розподілялись у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» та перераховано як: 107,44 грн - витрати на організацію та проведення виконавчих дій, 21982,96 грн - перераховано стягувачу, 2198,30 грн - виконавчий збір. На дату завершення виконавчого провадження 30.01.2020 на депозитному рахунку Ніжинському МР ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебували кошти в сумі 1563,64 грн, які було перераховано в рахунок сплати виконавчого збору. При завершенні виконавчого провадження згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.01.2020 на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» Постанову про стягнення виконавчого збору від 26.12.2019 винесено в окреме виконавче провадження з відміткою державного виконавця про залишок виконавчого збору до стягнення в сумі 171752,12 грн.
Згідно довідки, виданої АТ «Альфа-Банк» № 110400-23.1 від 25.11.2019 щодо відсутності претензій щодо виконання зобов'язань до фізичної особи ОСОБА_1 , а саме в довідці зазначено, що до ОСОБА_1 претензій щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 935/1-122 від 11.09.2008 не має у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмет а іпотеки.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Встановлені судом обставини, наведені вище не потребують доказування в силу приписів частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
З метою досудового вирішення питання позивач листом від 26.08.2020 (№ 0200247372279), звернувся до Стягувача (отримане відповідно до поштового повідомлення 31.08.2020 року) з пропозицією провести добровільне повернення незаконно отриманих коштів у сумі 21982,96 грн., які були примусово стягнуті з моїх доходів в результаті виконання виконавчого листа № 2/740/117/16 та перераховані Стягувачу.
Станом на момент звернення до суду відповідь від Стягувача на пропозицію добровільно повернути кошти не надходила, і незаконно отриманні Стягувачем кошти у сумі 21982,96 грн. позивачу повернуті не були, доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, грошові кошти, які були, безпідставно стягнуті з позивача, в період з 18.02.2016 року і по 30.01.2020 року, підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
За таких обставин, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,81,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про повернення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ідентифікаційний код: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100)) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 №, місце проживання: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування безпідставно набутих коштів 21982 (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) 96 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя Ю.Ю. Мазур