Справа № 636/140/25 Провадження 1-кп/636/856/25
15.01.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Чугуєві обвинувальний акт щодо вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України у кримінальному провадженні №12024226090000030 від 13.06.2024 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Малий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
ОСОБА_3 , перебуваючи на території тимчасово окупованого смт. Великий Бурлук, Куп'янського району Харківської області, з початку серпня 2022 року по 9 вересня 2022 року, діючи зі прямим умислом, направленим на співпрацю з представниками збройних сил російської федерації, та з метою надання допомоги ворожій державі, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, за власним бажанням, добровільно, надала згоду на зайняття посади в організації окупаційної влади, де у подальшому, була призначена на посаду «исполняющей обязаности бухгалтера отдела образования ВГА Купянского района Харьковской области» створеного окупаційною адміністрацією держави- агресора російської федерації, на території Великобурлуцької об'єднаної територіальної громади Куп'янського району Харківської області та у приміщенні адміністративної будівлі розташованої за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 21, виконувала свої функціональні обов'язки, а саме: відповідала за матеріальні цінності та вела облік матеріальних цінностей.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.2 ст.111-1 КК України - тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно заяви ОСОБА_3 щодо визнання нею своєї винуватості, складеної за участі його захисника ОСОБА_4 , згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника ОСОБА_4 , обвинувачена визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України та погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодилася на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, в якому зазначила клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку повністю доведена та її дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Як особа ОСОБА_3 , не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, не працевлаштована, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Згідно вимог ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливою частиною КК України.
Зі змісту цієї норми закону вбачається, що за наявності вищевказаних обставин, призначення покарання можливо у розмірі, який не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК України - є обов'язковим.
Згідно п. 6-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 10 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення про призначення покарання із застосуванням ст.69-1 КК України у Вироку має бути вмотивоване, а таке покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ст.66 КК України, а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Висновки суду з цих питань мають бути у Вироку вмотивовані. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли збитки або шкоду не заподіяно.
У постанові Верховного Суду України від 14 04 2016 року (справа №5-23кс (15) надано оцінку судовій практиці та сформульовано правовий висновок щодо призначення покарання із застосуванням статті 69-1 КК України, коли збитки або шкоду злочином заподіяно не було, та зазначено, що правила призначення покарання, передбачені у статті 69-1 КК України, можуть застосовуватися судом за наявності як усіх, так і хоча б однієї з обставин, перелічених у п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України, зазначивши, що покарання винної особи пом'якшують щире каяття і відсутність обставин, які обтяжують покарання, за умови, що діяння засудженого не спричинило жодних наслідків (збитків чи матеріальної шкоди).
Згідно зі ст.458 КПК України, висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладені у його постанові з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.445 КПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального проступку, дані про особу обвинуваченої, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих вину обставин, і вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання, з застосуванням положення ст.69-1 КК України, у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, на певний час та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, без застосування конфіскації майна.
Прийшовши до висновку про можливість не визначати додаткове факультативне покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2 ст. 111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_6 , враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання, з застосуванням положення ст.69-1 КК України, у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду першої інстанції набирає сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1