13 січня 2025
м.Харків
Справа № 639/4057/24
провадження 2/639/180/25
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Семенюк А.Є.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
представник позивача- ОСОБА_2
відповідач- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зареєстрованого за відповідачем, об'єктом спільної сумісної власності подружжя та просить визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на частину житлового будинку і стягнути з відповідача понесені судові витрати.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з 1995 р. За час подружнього життя позивачем та відповідачем за спільні кошти набуто у власність житловий будинок загальною площею 81 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці пл. 551 кв.м. з кадастровим номером 6310137900:14:040:0011. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18.11.2021 шлюб розірвано, згоди щодо добровільного поділу майна не досягнуто, тому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна.
Відповідач ОСОБА_3 26.11.2024 через систему «Електронний суд» направив заяву про визнання позову в повному обсязі. В судовому засіданні відповідач в режимі відеоконференції проти задоволення позову не заперечував.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами, визначеними ч.1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд ( ч.4 ст. 206 ЦПК України ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.04.1995. Після укладення шлюбу позивач своє прізвище змінила на « ОСОБА_4 »( а.с. 12,15).
27 січня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №144 договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купив (прийняв у власність) житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 81 кв.м., житловою площею 37 кв.м., розташований на земельній ділянці пл. 551 кв.м., кадастровий номер 6310137900:14:040:0011.
З пункту 8 договору вбачається, що нерухоме майно придбається в спільну сумісну власність подружжя відповідно до ст. 60 СК України. На придбання нерухомості отримана згода дружини.
До договору додана заява ОСОБА_6 , посвідчена приватним нотаріусом Прядко О.С. 21.01.2014 і зареєстрована в реєстрі за № 75, якою ОСОБА_6 дає згоду чоловіку ОСОБА_3 на придбання за спільні кошти житлового будинку по АДРЕСА_1 та підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання об'єктів нерухомості є їх спільною власність. Придбана нерухомість буде об'єктом права спільної сумісної власності, договір укладається в інтересах сім'ї ( а.с. 16-21).
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.07.2024 підтверджено, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 27.01.2014 державним реєстратором-приватним нотаріусом Прядко О.С. на підставі рішення, індексний номер 10320120, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-277438563101, номер відомостей про речове право:4423463.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18.11.2021 шлюб між сторонами розірвано і присвоєно позивачці її дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу».
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
У справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першоїстатті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Стеттею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
З урахуванням встановлених обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, перевірених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на визнання позову відповідачем, яке є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За правилами ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3880,35 грн. ( 50% від понесених витрат при пред'явленні позову до суду).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 142, 259, 264, 265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3895 грн. 35 коп.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 2492-Т1ЕВ-АХЕ1-НКАА від 02.02.2024 у розмірі 3895 грн. 35 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін: Позивач- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );
Відповідач- ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_3 ).
Повне судове рішення складено 16.01.2025.
СУДДЯ -