Справа № 541/3239/24
Номер провадження 2/541/118/2025
іменем України
15 січня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Шатілової Л.Г.,
секретаря судового засідання Гуриної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород у порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 10.09.2024 (зареєстровано 11.09.2024), в якій просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 станом на 25.06.2024 у загальному розмірі 15 900 грн. 00 коп., яка включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентам - 12900 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 10 500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 26.04.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір №189990 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону позичальника. Підписуючи договір, позичальник підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає позичальникові фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3 000 грн., дата надання кредиту - 26.04.2021, строк кредиту - 30 днів до 25.05.2021, валюта кредиту - UAН, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання за договором кредиту виконало належним чином, перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 26.04.2021 кредитні кошти в сумі 3000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . До теперішнього часу позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання. Зважаючи на ті обставини, що позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 25.06.2024 утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 15 900 грн. 00 коп. та включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн., прострочену заборгованість за процентами - 12 900 грн.
17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022, до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №189990 від 26.04.2021, проте зазначена вимога була залишена позичальником без виконання. Оскільки позичальник не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» як дійсного кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
19.11.2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500, 00 гривень (а.с.62-63).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву, в якій заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення на заперечував (а.с.70).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 18.11.2024, 15.01.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки поштовим повідомленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем реєстрації (а.с. 52,69) Також повідомлявся через оголошення на офіційному сайті Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, яке було розміщене 18.11.2024, що відповідає вимогам п. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 60). Заяви про поважність пропуску судового засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.
Враховуючи згоду позивача , суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.223 ч.4 ЦПК України та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.280 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що 26.04.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №189990, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора AV3727 (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону позичальника, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписуючи договір, позичальник підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЗАЙМЕР». Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
За умовами договору, товариство надає позичальникові фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3 000 грн., дата надання кредиту - 26.04.2021, строк кредиту - 30 днів, тобто до 25.05.2021, валюта кредиту - UAН. Строк дії договору - 30 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами (п.п.1.1, 1.2 договору).
Як слідує з п.п.1.3-1.5 договору, за користування кредитом позичальник сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної ним при укладенні договору. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Згідно з п.2.1, п.2.3 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (а.с.14-16).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір №189990 про надання фінансового кредиту від 26.04.2021 дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростувала факт укладення договору.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який 26.04.2021 було відправлено одноразовий ідентифікатор AV3727 в якості аналога власноручного підпису позичальника. При укладенні договору кредитором було проведено ідентифікацію позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію (а.с.11). Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «ЗАЙМЕР» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов'язання з повернення кредитних коштів. Акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/.
Жодних умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесено не було. Застережень або зауважень з боку позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не було подано. Узгоджені сторонами правочину умови не суперечать положенням ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом проведення транзакції через платіжний сервіс «Platon» у вигляді перерахування коштів 26.04.2021 о 21.50 год. на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , емітовану OSCHAD BANK, шляхом зарахування переказу на карту, що підтверджується інформаційною довідкою №3461/05 від 20.05.2024, наданою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» - технологічним оператором платіжних послуг. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення (а.с.23).
17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 у загальному розмірі вимог 15 900 грн. 00 коп. згідно з витягом з реєстру боржників, а відтак набуло статусу дійсного кредитора у рамках наявних кредитно-договірних зобов'язань з ним (а.с.10, 17-22).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансової послуги.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Враховуючи, що ТОВ «ЗАЙМЕР», як первісний кредитор, свої зобов'язання за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого судом не встановлено, а відповідачем не надано, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення до суду.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 станом на 17.02.2022 у загальному розмірі 15 900 грн. 00 коп., яка включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентам - 12 900 грн. 00 коп (а.с.41-46).
Відповідно до виписки з особового рахунку по кредитному договору №189990, загальна сума заборгованості відповідача станом на 21 травня 2024 року становить 16350,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12900,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 9).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, як і презумпція правомірності його не спростована. На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №189990 від 26.04.2021, проте зазначена вимога була залишена позичальником без виконання (а.с.8).
Зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним після відступлення прав вимоги, та не повернув кредитні кошти протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору - тобто до 25.05.2021, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 3000 грн., а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом, то при вирішенні вимог в цій частині суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як слідує з п.п.1.3-1.5 договору, за користування кредитом позичальник сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Згідно з п.2.1, п.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Умовами договору визначено, що строк кредиту - 30 днів, тобто до 25.05.2021.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Проаналізувавши зміст кредитного договору та наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача як дійсного кредитора підлягає заборгованість за відсотками, нарахована за 30 днів строку кредитування та додатково за 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочки, що було узгоджено сторонами у п.2.3 договору на підставі принципу свободи договору. Відтак, заборгованість по процентам складає 12 600 грн., виходячи з розрахунку: 3000 грн.? 2% / 100% ?210 днів. Оскільки нарахування заборгованості по процентам у сумі 12 900 грн. позивачем не обґрунтовано належним чином, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача розраховану судом заборгованість по процентам в сумі 12 600 грн., тому вимоги слід задовольнити частково.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 станом на 25.06.2024 у загальному розмірі 15 600 грн. 00 коп., яка включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентам - 12 600 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 376 грн. 62 коп. пропорційно частині задоволених вимог.
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 500 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Заяв та клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При розгляді заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що між ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" та адвокатом Пархомчуком С.В. 29.12.2023 року укладено довіреність. Відповідно до Акту про отримання правничої допомоги від 18.11.2024 року, вбачається, що адвокатом Пархомчуком С.В. виконано такі роботи: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" та ОСОБА_1 в рамах кредитного договору №189990 від 26.04.2021 року; складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/ додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики; інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального статусу судової справи; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, які оцінюються в сумі 10 500 грн.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача не надходило. Докази неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 10500,00 грн., в матеріалах справи відсутні, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 204, 205, 207, 512, 516, 526, 527, 626, 628,629,633, 34, 638, 641, 644 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію»,ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №189990 від 26.04.2021 станом на 25.06.2024 у загальному розмірі 15 600 грн. 00 коп., яка включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентам - 12 600 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 2 376 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7.
Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8096/10 видане 18.07.2019 , адреса 08157 Київська обл., с.Софіївська Борщагівка , пр-т Героїв Небесної Сотні, 26/9.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. Г. Шатілова