15 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24856/24
Провадження № 11-кп/820/175/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею суду першої інстанції обставини.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
В обґрунтування даного рішення суд зазначив, що правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_6 був засуджений вироком Ізяславського районного суду від 04.10.2022 року за ст. 185 ч. 4 КК України, залишається кримінально караним правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить, як вбачається з її змісту, винести рішення про задоволення його клопотання про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
В обґрунтування апеляційної скарги засуджений вказує, що в жодному епізоді крадіжок вартість майна не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Проте судом першої інстанції вартість викраденого майна по всім епізодам зараховано в одну суму та в результаті чого відмовлено у задоволенні його клопотання.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу, просив винести ухвалу якою задовольнити його клопотання про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню та виходить з наступного.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що таких вимог закону, при ухваленні рішення, суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон №3886-ІХ, який набрав чинності 09 серпня 2024 року.
З набранням чинності цим Законом, зазнали змін положення ст.51 КУпАП.
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21), зміна в ст.51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинене як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.185 КК України.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 грн, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року становив 2481 грн.
ОСОБА_7 засуджений вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року за ст. 185 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, яким спричинено потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 4318 грн., що станом на день його вчинення відповідно по епізодам від 11.04.2022 року, 12.04.2022 року та 13.04.2022 року складало суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (більше 2 481 грн).
Отже, кримінальне правопорушення за ст.185 ч.4 КК України, за вчинення якого ОСОБА_6 був засуджений вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року, залишається кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Апеляційні твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що в жодному епізоді крадіжок вартість майна не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на його думку, дає можливість застосувати Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, колегія апеляційного суду не бере до уваги, враховуючи наступне.
Із вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_6 11.04.2022 року, 12.04.2022 року (три епізоди), 13.04.2022 року (три епізоди), діючи повторно, умисно, таємно, із корисливих мотивів, всупереч інтересам власника, з банківського карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , оформленої на ім'я ОСОБА_8 в період дії воєнного стану в Україні викрав грошові кошти на загальну суму 4318 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
Судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 185 ч. 4 КК України, як таємне викрадення майна на загальну суму 4318 грн, тобто як продовжуване кримінальне правопорушення, оскільки останнім вчинено тотожні діяння, об'єднані єдиним кримінально протиправним наміром.
Колегія суддів виходить з того, що вчинене ОСОБА_8 кримінально каране діяння, передбачене ст. 185 ч. 4 КК України не підлягає декриміналізації, оскільки розмір шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, має розраховуватись шляхом складання заподіяних збитків, в результаті вчинення тотожних діянь. Сума, на яку заподіяні збитки в результаті крадіжки шляхом вчинення тотожних дій, має розраховуватися шляхом складання збитків, спричинених кожним з тотожних діянь (152грн.+202грн.+2002грн.+402грн.+63грн.+502грн.+822грн.+173грн.=4318 грн.), в той час як на момент вчинення злочину, а саме у 2022 році, розмір шкоди не повинен перевищувати 2481 грн.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, які б були підставою для скасування або зміни ухвали в даному провадженні, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про приведення вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3