Справа № 496/1445/20
Провадження № 1-кп/496/254/25
15 січня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника- адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160250000127 від 27.02.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кагарлик, Одеського (Біляївського) району, Одеської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, неповна середня освіта, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.263 КК України,-
27.02.2020 р. приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_7 , після чого через вікно проник до приміщення житлового будинку вказаного домоволодіння де заволодів телевізором марки «LG» чорного кольору, діаметром 32 дюйми, вартістю 12 000 гривен, гаманцем коричневого кольору та чохлом для документів, які матеріальної цінності не представляють, особистими документами, а саме паспортом громадянина України на ім?я ОСОБА_8 , паспортом громадянки України на ім?я ОСОБА_7 та військовим квитком на ім?я ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 12 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді гранатометника військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 04.09.2024 р. близько 12 год. 00 хв. прибув до території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , та керуючись раптово виниклим умислом, розуміючі суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, впевнившись що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, в умовах воєнного стану, повторно, шляхом вільного доступу зайшов скрізь хвіртку до території вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав з двору електричний велосипед ELF «Skybike» фіолетового кольору вартістю 12884,20 грн., який належать на праві власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого, ОСОБА_5 з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 12884,20 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривень 20 копійок.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді гранатометника військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», приблизно 04.09.2024 р., у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час знайшов, чим придбав, бойовий припас, а саме осколкову гранату «Ф-1».
У подальшому ОСОБА_5 в супереч Додатку № 1, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 червня 1992 року № 2471-ХII «Про право власності на окремі види майна», пунктів 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 року № 576, пунктів 2.8., 8.1., 8.2, 8.9 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, розуміючи, що знайдений ним предмет відноситься до категорії вибухових пристроїв та вибухових речовин, а також, що в нього відсутній відповідний дозвіл на носіння вибухових пристроїв та вибухових речовин, та те, що носіння таких предметів без передбаченого законом дозволу тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності, діючи умисно поклав її у кишені своїх штанів, таким чином носив та зберігав при собі зазначену гранату ФІ, до вилучення працівниками поліції 06.09.2024 року.
У подальшому, 06.09.2024 року близько 16:00 год. біля будинку №24 по вул. Київська м. Біляївка ОСОБА_5 був зупинений працівниками поліції Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, яким добровільно під час огляду місця події з правої кишені штанів, видав корпус осколкової гранати «Ф-1» з маркуванням на донній частині «386 184-83T», який належить до вибухових речовин із запалом типу УЗРГМ з маркуванням на спусковому важелі «23-66 УЗРГМ 583», який належить до бойових припасів, у зібраному стані, яка відповідно до висновка експерта належить до бойових припасів, яку у подальшому вилучено слідчо-оперативною групою Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185,ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.263 КК України визнав повністю та пояснив, що злочини скоєно ним при обставинах встановлених в судовому засіданні.
Від потерпілого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 надійшли заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, претензій матеріального характеру не мають, міру покарання просять призначити на розсуд суду.
Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченої в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та дослідженням характеризуючих матеріалів. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурори, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України, крім особистого визнання ОСОБА_5 вини, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- Висновком судово-психіатричних експертів № 156 від 01.04.2020 р., відповідно якого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 може предстати перед судом та слідством, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.с. 127-131);
- Звітом про незалежну оцінку вартості телевізора марки «LG» 32 дюйми чорного кольору, відповідно якого ринкова ціна даного телевізора 12 000 грн. (т. 1 а.с. 120-125);
- квитанцією № 66 від 16.10.2024 р. про отримання на зберігання речових доказів у вигляді вогнепальної зброї і холодної зброї та боєприпасів, вилучених стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження;
- висновком № СЕ-19/116-24/18746-ВТХ від 26.09.2024 року;
- висновком № 4283/24 від 06.09.2024 р.
Суд вважає ОСОБА_5 винним у скоєнні вказаних злочинів і його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у сховище в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 12 КК України, скоєні ОСОБА_5 злочини за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України відносяться до тяжких злочинів.
Згідно досудової доповіді, спеціаліст Одеського районного відділу № 1 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області зазначила про високу ймовірність вчинення ОСОБА_5 повторного правопорушення та дуже високий рівень небезпеки для суспільства. Виправлення громадянина ОСОБА_5 без позбавлення волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства ( в тому числі для окремих осіб).
ОСОБА_5 не перебуває на обліку нарколога чи психіатра, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на момент вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України, проходив військову службу за мобілізацією на посаді гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України вчинені ним кримінальні правопорушення відносяться до тяжких злочинів. Сукупність всіх наведених обставин вчинення злочинів, суспільну небезпеку скоєного, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, посередню характеристику за місцем мешкання, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання.
Однак, ОСОБА_5 повністю розкаявся у скоєному, визнав вину повністю, зазначив, що такого більше не повториться. Усе викрадене майно було повернуте потерпілим та вони не мають до нього претензій майнового характеру. Просив надати йому можливість надалі служити в лавах ЗСУ, оскільки тільки там бачить своє майбутнє, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, в межах санкції ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 163 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України.
Відповідно до ст. 72 КК України, при ухвалені вироку, суд повинен прийняти рішення щодо зарахування строку попереднього ув'язнення,частиною сьомою вказаної статті, визначено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Суд враховує що обвинувачений виконував свій громадянській обов'язок в лавах ЗСУ у період озброєної агресії рф на Україну, претензій від потерпілих немає і дані обставини суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та з урахуванням особи винного, вважає, що при призначенні покарання у виді позбавлення волі слід застосувати ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі встановленої в санкції інкримінованої статті за епізодом по обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Ухвалою слідчого судді від 30.03.2020 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці. Надалі вказаний запобіжний захід не було продовжено.
06.09.2024 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді від 06.09.2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та який станом на теперішній час не було змінено на інший запобіжний захід.
Таким чином, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України до загального строку покарання, судом зараховується строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 з розрахунку кожному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення, та відповідно ч. 7 ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідають три дні цілодобового домашнього арешту, що з урахуванням обраного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за ч. 3. ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком два місяця (60 діб) дорівнює 20 днів позбавлення волі.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів та проведення експертиз у розмірі 10 581,00 грн.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на речові докази на стадії досудового розслідування, у відповідності до ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 369, 349, 370, 371, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст. ст. 65, 66, 67, 69, ч. 3, 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на 4 (чотири) роки.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі встановленої в санкції інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі на 4 (чотири) роки і 2 (два) місяця.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на 3 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років та 2 (місяців) позбавлення волі.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання 60 днів цілодобового домашнього арешту, що відповідає 20 дням позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання, а саме з 09 вересня 2024 року.
Стягнути ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 10 581,00 грн.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 08.04.2020 року, справа № 496/910/24, ухвалою слідчого судді від 04.03.2020 року, справа № 496/910/24, ухвалою слідчого судді від 10.09.2024 року, справа № 496/5827/24, ухвалою слідчого судді від 20.09.2024 року, справа № 496/5849/24 - скасувати
Речові докази: телевізор чорного кольору марки LG, серійний номер 810RAXE3M762, пустий гаманець коричневого кольору, чохол для документів коричневого кольору, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовий квиток на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , електровелосипед ELF «Skybike», фіолетового кольору - вважати повернути потерпілим.
Речові докази: вилучений відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих за адресою вул. Садова, с. Кагарлик, вилучений на оптичний носій та поміщений до паперового конверту - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Речові докази: запал типу УЗРГМ з маркуванням на спусковому важелі «23-66 УЗРГМ 583» та на зворотній частині важелю маркування «(трикутник) 77-66», корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з маркуванням на донній частині «386 184-83Т», - знищити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1