Справа № 695/2051/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ушакова К.М.
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.05.2024 серії БАД № 9100740.
В обґрунтування позову позивач вказав на те, що поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Ткаченком М.І. накладено на позивача адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП у розмірі 510 грн на підставі постанови серії БАД № 910740 від 20.05.2024, згідно якої позивач 20.05.2024 о 22.15 год. по вул. Шевченка 233 в м. Золотоноша, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2102» номерні знаки НОМЕР_1 , у темну пору добу з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла, при цьому не користувався паском безпеки, чим порушив п. 31.4.3 в) та 2.3 ) ПДР України. Вважає таке притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним, видуманим та необґрунтованим, у зв'язку з тим, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль, не повідомили про причину зупинки, провели розгляд справи без участі захисника, не склали протокол про адміністративне правопорушення, у постанові не зазначили технічний засіб, яким здійснювався відеозапис. Крім того, постанова винесена з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2024 р. позов залишено без задоволення.
Постанову серії БАД № 910740 від 20.05.2024 винесену поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Ткаченком Максимом Ігоровичем залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.01.2025.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою серії БАД № 910740 від 20.05.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП, застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за порушення вимог ПДР України.
Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Ткаченко М.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, наклав на позивача адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП у розмірі 510 грн на підставі постанови серії БАД № 910740 від 20.05.2024, згідно якої, ОСОБА_1 20.05.2024 о 22.15 год. по вул. Шевченка 233 в м. Золотоноша, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2102» номерні знаки НОМЕР_1 , у темну пору добу з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла, при цьому, не користувався паском безпеки, чим порушив п. 31.4.3 в) та 2.3 ) ПДР України.
В постанові наявна відмітка про роз'яснення прав особі, що притягується до адміністративної відповідальності, про що міститься особистий підпис позивача.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушень, надано відеозаписи, на яких зафіксовано, що позивач 20.05.2024 о 22.15 год. по вул.. Шевченка 233 в м. Золотоноша, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2102» номерні знаки НОМЕР_1 , у темну пору добу з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла, при цьому не користувався паском безпеки, чим порушив п. 31.4.3 в) та 2.3 ) ПДР України.
Доводи позивача ґрунтуються на помилковому трактуванні положень ст. 268 КУпАП, оскільки позивач безпідставно ототожнює своє право на отримання правової допомоги з обов'язком відповідача забезпечити йому участь/консультацію такого адвоката під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується позиція позивача, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 5 ст. 121 КУпАП, працівником поліції вчинялися будь-які дії, які б могли трактуватися судом як перешкоди у реалізації позивачем права на отримання позивачем правової допомоги.
Щодо доводів позивача про те, що постанова винесена з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що присутність технічної помилки при складанні постанови (в даному випадку зазначено рік вчинення адміністративних правопорушень позивачем « 2022» замість « 2024») не спростовує факту вчинення адміністративних правопорушень.
За висновками суду першої інстанції, постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки відповідає положенням КУпАП та Інструкції.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що:
- Правил дорожнього руху він не порушував;
- судом першої інстанції було досліджено недопустимі докази;
- оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, який досліджений судом.
- відповідачем допущено процедурні порушення, які мають вплив на розгляд справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Згідно з cт. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що постановою серії БАД № 910740 від 20.05.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП, застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за порушення вимог ПДР України. Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Ткаченко М.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, наклав на позивача адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП у розмірі 510 грн. на підставі постанови серії БАД № 910740 від 20.05.2024, згідно якої ОСОБА_1 20.05.2024 о 22.15 год. по вул. Шевченка 233 в м. Золотоноша, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2102» номерні знаки НОМЕР_1 , у темну пору добу з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла, при цьому не користувався паском безпеки, чим порушив п. 31.4.3 в) та 2.3 ) ПДР України.
Згідно з п. 31.4.3. в) ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Пунктом 2.3 в) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частина 5 статті 121 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Частина 1 статті 121 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Так, на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення представником відповідача долучено до матеріалів справи відеозаписи з автомобільного реєстратора 1053 та з портативного відео реєстратора № 077084. (а.с. 55), які були переглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції та на яких зафіксовано, що позивач 20.05.2024 о 22.15 год. по вул. Шевченка 233 в м. Золотоноша, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2102» номерні знаки НОМЕР_1 , у темну пору добу з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла, при цьому, не користувався паском безпеки, чим порушив п. 31.4.3 в) та 2.3 ) ПДР України.
Крім того, відеофайлами зафіксовано процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, коли інспектор підійшов до автомобіля позивача, представився йому, повідомив про здійснення відеофіксації та вказав на вчинені ним адміністративні правопорушення, роз'яснив позивачу його права та повідомив про розгляд справи за ч.ч. 1, 5 ст.121 КУпАП.
Обставини, що позивач керував автомобілем з непрацюючою лампою лівої фари у режимі ближнього світла та, що він не був пристебнутий паском безпеки, підтверджується, як матеріалами відеозапису так і самим позивачем при його зупинці. Протилежного, суду не доведено, як і не було поставлено під сумнів з наданням відповідних обґрунтувань, чому саме зафіксовані на відеозиписі обставини мають бути поставлені під сумнів чи є необ'єктивними. Колегія суддів не бере до уваги надану до позовної заяви фотокартку транспортного засобу д.н.з НОМЕР_1 зі справними фарами, позаяк, остання не містить даних про дату, час та місце фотографії та чи здійснено фото до чи вже після зупинки поліцейськими (а.с. 21).
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується позиція позивача, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності працівником поліції вчинялися будь-які дії, які б могли трактуватися судом як перешкоди у реалізації позивачем права на отримання позивачем правової допомоги.
Щодо доводів позивача про те, що постанова винесена з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції правильно виснував, що присутність технічної помилки при складанні постанови де зазначено рік вчинення адміністративних правопорушень позивачем « 2022» замість « 2024», не спростовує факту вчинення адміністративних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду справи не встановлено допущення посадовою особою відповідача порушення процесуального порядку розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 5 ст. 121 КУпАП, що було б достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, з огляду на що, докази, які були надані представником відповідача, підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого 1, 5 ст. 121 КУпАП.
У частині доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було досліджено недопустимі докази, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, відсутні об'єктивні сумніви у автентичності наданого відповідачем відеозапису, адже на ньому чітко видно як місце події, так і транспортний засіб позивача, при цьому, всі важливі для розгляду даного спору обставини, позивачем не спростовані та не поставлені під сумнів з наданням цьому обґрунтованих підтверджень.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для прийняття доданих стороною відповідача відеоматеріалів, які, у сукупності з аналізом всіх обставин справи, є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП.
Щодо посилань апелянта на порушення поліцейським, який розглядав справу про адміністративне правопоршення процедури розгляду справи, колегія суддів вважає, що вказане не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення та не є підставою для визнання протиправною та скасування законної по суті постанови.
При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою є законним.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 272, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.