Справа № 320/26098/24 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
14 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Керімова К.Е.,
представника третьої особи - Гайового К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування постанови,
29 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач/Деснянський відділ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - третя особа/ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправною та скасування постанови від 11 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на протиправність постанови, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16301-17 У від 15 травня 2019 року, оскільки зазначена вимога набула чинності 04 липня 2019 року, а не 31 травня 2021 року і виконавче провадження було відрито після тримісячного строку пред'явлення вимоги, який сплив 04 жовтня 2019 року. Крім того, вимога не є належно оформленим виконавчим документом з підстав невідповідності приписам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII, скріплена печаткою, яка не містить Державного Гербу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі. Крім того, за суб'єктним складом цієї справи та враховуючи предмет спору, суд не надає оцінку обставинам набрання чинності вимоги про сплату боргу, яка є чинною та скасованою не була. Перевіряючи відповідність вимоги, як виконавчого документа, вбачається, що вона містить всі необхідні реквізити, передбачені статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII, тому підстави для її повернення з урахуванням пункту 6 частини четвертої статті 4 цього Закону були відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження за вимогою податкового органу, оскільки її пред'явлено після закінчення встановленого законом тримісячного строку після набрання нею чинності. Зазначена у такій вимозі дата набрання чинності (31 травня 2021 року) не відповідає приписам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449. За його твердженнями, дата набрання чинності вимоги є 04 липня 2019 року, що з урахуванням дати звернення її до виконання (10 червня 2021 року) свідчить про пропуск трьохмісячного строку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Третя особа надала пояснення на підтримання висновків суду першої інстанції.
Сторони будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомили.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 15 травня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16301-17 У, якою ОСОБА_1 визначено до сплати борг з єдиного внеску у розмірі 19 530, 90 грн.
10 червня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Деснянського районного відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16301-17 У від 15 травня 2019 року, в якій зазначено, що вимога набрала чинності 31 травня 2021 року.
11 червня 2021 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Романом Володимировичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16301-17 У від 15 травня 2019 року.
У вказаній постанові в якості боржника вказано ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю відкриття відповідачем виконавчого провадження, 29 травня 2024 року позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позовну ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав пропуску десятиденного строку звернення, визначеного статтею 287 КАС України.
У заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначив, що ні постанови про відкриття ВП № НОМЕР_1, ні вимоги № Ф-16301-17 він не отримував, а відтак до отримання копії постанови від 11 червня 2021 про відкриття виконавчого провадження він не міг перевірити законність останньої і дізнатися про порушення своїх прав.
З зазначених підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження не пропустив.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (частина третя статті 4 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до пунктів 2 і 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2); виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Статтею 18 Закону № 1404 визначено обов'язки і права виконавців.
Частиною першою зазначеної встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки;
Дії виконавця щодо початку примусового виконання рішення передбачені статтею 26 Закону № 1404.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, Законом № 1404 не передбачено обов'язку виконавця перевіряти і з'ясовувати правильність дати набрання чинності виконавчим документом.
Слід зазначити, що встановлення цієї обставини стосується правомірності акта індивідуальної дії, виданого іншим суб'єктом владних повноважень.
Колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про відповідність вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17 У умовам виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону № 1404-VIII, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, передбачені цією нормою, тому за цих обставин у державного виконавця були відсутні підстави для її повернення з урахуванням пунктів 2 або 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII та наявні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність зображення Державного Герба України на вимозі ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16301-17 У від 15 травня 2019 року спростовуються наявною в матеріалах справи копією цього документа, яка містить відповідну печатку із зображенням Державного Герба України.
Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17 У набула чинності 04 липня 2019 року, а не 31 травня 2021 року і виконавче провадження відкрито після тримісячного строку пред'явлення вимоги, який сплив 04 жовтня 2019, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Частиною п'ятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
З вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17 У видно, що вона набрала чинності 31 травня 2021 року, про що міститься відповідний запис, та 10 червня 2021 року направлена до Деснянського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, тобто в межах встановленого строку пред'явлення її до виконання.
Отже, враховуючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17 У містила дату набрання чинності - 31 травня 2021 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній суми.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 380/16826/21, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Правильним є висновки суду першої інстанції, що у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому в межах розгляду цієї справи суд не надає оцінку обставинам набрання чинності спірної вимоги про сплату боргу та дотриманню ГУ ДПС у м. Києві процедури повідомлення платника про наявність боргу.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження або скасування вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-16301-17 У.
Безпідставними є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 620/1657/19, оскільки вони не відповідають даній правовій ситуації, з огляду на те, що предметом дослідження у зазначеній справі були обставини, за яких вирішувалось питання дотримання податковим органом десятиденного строку звернення до виконавчої служби з дати набрання чинності вимоги, яка була зазначена у ній, в той час як у спірній ситуації непогодження ОСОБА_1 викликало визначення податковим органом дати набрання чинності вимоги, тобто її правомірність, а не пропуск звернення податкового органу до виконавчої служби, який в межах цієї справи ним не пропущений.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 287, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Черпак Ю.К.
Судді Кобаль М.І.
Штульман І.В.