Справа № 605/553/24
Іменем України
13 січня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді Лелик О.М.,
секретаря с/з Мохун Т.В.,
справа № 605/553/24,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,-
за участі позивачки ОСОБА_1 ,
17.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить суд стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 2500 гривень щомісячно , починаючи з дня пред'явлення позову до суду і на весь період його непрацездатності.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі у якому народився ОСОБА_3 , 2006 року народження. Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 12.08.2010 шлюб розірвано і син залишився проживати разом з нею. Дитина є інвалідом з дитинства (група А1), хвора дитячим церебральним паралічем, що потребує матеріальних затрат на її лікування. Батько сина сплачував аліменти у примусовому порядку. Оскільки син вже є повнолітнім, то стягнення аліментів припинилося. ОСОБА_3 є непрацездатний і потребує постійного сторонннього догляду, реабілітаційних та лікувальних курсів та процедур, а також придбання лікарських засобів. Просить позов задовольнити.
06.01.2025 відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву. Позов визнає частково. У відзиві зазначає, що проживає на території, де активно ведуться бойові дії, внаслідок яких постраждав будинок у якому проживає, також має на утриманні батьків, які є особами з інвалідністю, окрім цього має ряд захворювань, які потребують постійного лікування. Вказав на те, що у серпні 2024 року надав кошти на лікування сина у розмірі 21 550 гривень. Оскільки син потребує, допомоги і він це визнає, однак на даний час він готовий надавати таку допомогу у розмірі 1000 гривень.
Ухвалою від 18 грудня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання ним подано не було.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив такі обставини справи.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2010 року, яке не оскаржувалось та набрало законної сили - розірвано /арк.спр.15/.
Від даного шлюбу у них народилась одна дитина, а саме: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства, проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 липня 2006 року виданим виконкомом Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та довідкою виданою виконкомом Новосілківського старостинського округу за вих.№320 від 11 грудня 2024 року, а також підтверджено позивачкою в судовому засіданні та не заперечено відповідачем /арк.спр.10,23/.
Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №730380 від 12.09.2024 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І-ої групи з дитинства, потребує постійного стороннього догляду, повна залежність від сторонніх осіб /арк.спр.24/.
Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що дитина потребує постійного стороннього догляду не працевлаштова, а здійснює догляд за сином. Розмір допомоги на дитину становить близько 8000 гривень.
Відповідач при поданні письмового відзиву на позовну заяву надав докази про те, що він проживає на території, де активно ведуться бойові дії, внаслідок яких постраждав будинок у якому проживає, що стверджується довідкою №1 від 03.01.2025 року видана Куцурубською сільською радою Миколаївського району, Миколаївської області та актом знищення майна /арк.спр.53,55/, а також має на утриманні батьків, які є особами з інвалідністю, що стверджується довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та медичними висновками /арк.спр.48-51/, окрім цього має ряд захворювань, які потребують постійного лікування, що стверджуються медичними висновками, копії яких містяться в матеріалах справи /арк.спр.36-47/.
Також, відповідач надав докази про те, що у серпні 2024 року ним було перераховано кошти на лікування сина у розмірі 21 550 гривень, про що і підтвердила позивач в судовому засіданні /арк.спр.52/.
Так положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Положеннями ч. 8, 9 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згіднозі ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до ч. 1ст. 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі відповідно до ч. 1ст. 80 СК України.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).
Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому ч. 1 ст.182СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. Дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина.
Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, на яких регулюються сімейні відносини, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, фінансову можливість надання допомоги відповідачем, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю з дитинства, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 гривень щомісячно.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, ст.180-184 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою проживає дитина з інвалідністю І-групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 17.12.2024 року і протягом всього часу проживання та опікування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 15.01.2025.
Суддя: О. М. Лелик