15.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6410/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 (повний текст рішення складено 26.08.2024, суддя Панна С.П.) у справі №904/6410/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз", м. Кропивницький
до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки,
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" звернулося з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення заборгованості в розмірі 24 435,60 грн. та судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням умов договору розподілу природного газу шляхом подання Боржником до відокремлених структурних підрозділів Позивача (Світловодське УЕГГ, Олександрівське УЕГГ, Долинське УЕГГ, Бобринецьке УЕГГ) заяв-приєднань до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) який є публічним та типовим, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 в частині оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі № 904/6410/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Судовий збір покладено на позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз", в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі № 904/6410/23; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі № 904/6410/23 та ухвалити нове рішення щодо задоволення позовних вимог АТ «Кіровоградгаз» в повному обсязі; судові витрати покласти на Відповідача.
В апеляційній скарзі зазначено, що судом проігноровано, що у строки встановлені Договором Боржник взяті на себе зобов'язання по оплаті заборгованості в повному обсязі не виконав, тим самим допустив прострочення виконання зобов'язання.
Боржник достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки.
Апелянт вказує, що судом нез'ясовано та не надано оцінку обставинам, що відповідно до п. 7.4. Договору споживач зобов'язаний: своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не допускати несанкціонованого відбору природного газу; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Кодекс газорозподільних систем в свою чергу передбачає наступне (п. 10, глави 3, розділу VI): «У разі звільнення займаного об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно».
Оператор ГРМ зобов'язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об'єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об'єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов'язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.
Позивач відмічає, що ГТУЮ у Кіровоградській області не повідомив АТ «Кіровоградгаз» про те, що органи ДРАЦС і ДВС, які знаходились у приміщеннях, що є об'єктами, зазначеними у заявах-приєднаннях до умов договору розподілу природного газу, з 30.12.2019 були підпорядковані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Натомість, на адресу АТ «Кіровоградгаз» 02.03.2020 надійшов лист Боржника № 09¬26/01-41/274, яким повідомлено Товариство, що оплату за спожитий газ та його розподіл у першому кварталі 2020 року буде проводити управління юстиції у Кіровоградській області (копія листа міститься в матеріалах справи).
Скаржник зауважує, що судом залишено поза увагою той факт, що послуга розподілу природного газу, яка надавалась Позивачем не припинялась та надавалась постійно починаючи з дати укладання договору.
Натомість, суд встановив, що оплата за отримані від АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році послуги щодо розподілу природного газу стосовно обслуговування вищезазначених приміщень Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) не здійснювалась.
Апелянт вказує, що в рішенні суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні договори розподілу природного газу щодо обслуговування приміщень, розташованих у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) і АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році, у тому числі й у І кварталі 2020 року, не укладались. Тобто, наразі існує ситуація, коли послуги з розподілу були надані (не припинялись на період ліквідації Боржника), отримані, але не були оплачені ні Боржником ні його правонаступником Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Позивач наголошує, що судом в оскаржуваному рішенні лише згадується підписаний акт звірки між Позивачем та Боржником, відповідно до якого ГТУЮ у Кіровоградській області визнає наявну заборгованість в розмірі 24 435,60 грн, але жодних доказів на погашення такої заборгованості Відповідачем суду не надано.
Скаржник зазначає, що судом також встановлено, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) у зв'язку з його реорганізацією документів про наявність дебіторської заборгованості перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз» за вищезазначеним договором розподілу природного газу на загальну суму 24 435,60грн., у встановленому законом порядку до Міжрегіонального управління не передавалось.
Разом з тим, апелянт зауважує, що Позивач лише надавав послуги з розподілу природного газу та жодним чином не міг вплинути на процедуру реорганізації, в тому числі на передачу існуючої дебіторської заборгованості до правонаступника. Тобто, за такою логікою, будь-який боржник перебуваючи в стані реорганізації може навмисно не передати до правонаступника інформацію про свою заборгованість, тим самим уникнути відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що судом першої інстанції нез'ясовано обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
На думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки та мотивів відхилення аргументів Позивача, щодо наявності обов'язку Відповідача, як правонаступника, здійснити оплату отриманих послуг з розподілу природного газу.
Апелянт наголошує, що це, в свою чергу, є порушенням п. 4 ч. 3 ст. 238 ГПК України, відповідно до якого у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним.
Позивач звертає увагу, що натомість, судом першої інстанції більшою мірою викладено доводи Відповідача, на користь якого і було прийнято рішення, чим відповідно порушено вимогу щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбачену в ст. 7 ГПК України.
Отже, як вказує скаржник, вищезазначене свідчить про порушення судом першої інстанції при прийнятті Оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 17.09.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6410/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
25.09.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі № 904/6410/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє вказує, що ознайомившись з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Кіровоградгаз» Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає її безпідставною, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі №904/6410/23 законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у відзиві на апеляційну скаргу вказано таке.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та переходом з 30.12.2019 його повноважень, майнових прав і обов'язків до правонаступника - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), та з огляду на положення статті 609 ЦК України зобов'язання ГТУЮ у Кіровоградській області перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз» за договорами розподілу природного газу щодо обслуговування приміщень, розташованих у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрвівці та у м. Світловодську Кіровоградської області, припинено 30.12.2019.
Відповідач вважає, що таким чином, правові підстави для оплати Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області за отримані від АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році послуги з розподілу природного газу у розмірі 24 435,60 грн. були відсутні.
Також відповідач вказує, що у свою чергу, відсутність укладених між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) як правонаступником ГТУЮ у Кіровоградській області і АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році договорів розподілу природного газу щодо обслуговування вищезазначених приміщень також не породжувала обов'язку правонаступника здійснити оплату за вказані послуги, що повністю узгоджується з положеннями пункту 1 частини другої статті 11, статей 509, 626 ЦК України.
Доводи Апелянта щодо того, що судом першої інстанції не взято до уваги факт, що послуга розподілу природного газу надавалась Позивачем постійно, надання послуги не припинялось, у тому числі на період ліквідації Боржника, послуга була отримана у 2020 році, але не була сплачена ані боржником, ані його правонаступником, відповідач вважає помилковими, оскільки виходячи зі змісту статей 11, 509, 626 ЦК України надання однією стороною іншій стороні послуги без правової підстави, зокрема, договору, не породжує у останньої обов'язку щодо здійснення оплати за отриману послугу.
Відповідач зазначає, що Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що органи ДРАЦС і ДВС, які заходились у приміщеннях, що є об'єктами зазначеними у заявах - приєднаннях до умов договору розподілу природного газу, до 2020 року підпорядковувались Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області і входили до сфери його управління; з 2020 року по 2022 рік підпорядковувались Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) і входили до сфери його управління; а з 2023 року підпорядковуються Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) і входять до сфери його управління.
Відповідач вважає за необхідне зазначити, що своє об'єктивне підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції знайшов факт, який свідчить про те, що не зважаючи на ліквідацію у 2019 році Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та перехід з 30.12.2019 його повноважень, майнових прав і обов'язків до правонаступника - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), органи ДРАЦС і ДВС з 2020 року й дотепер продовжують знаходитись у приміщеннях, що були об'єктами зазначеними у заявах - приєднаннях до умов договору розподілу природного газу.
Вищезазначена обставина Позивачем не заперечувалась, докази того, що приміщення, розташовані у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрвівці та у м. Світловодську Кіровоградської області, були звільнені органами ДРАЦС і ДВС, які в них знаходились, у зв'язку з ліквідацією ГТУЮ у Кіровоградській області, суду не надавались і в матеріалах справи відсутні.
Отже, посилання Апелянта на підпункти 2, 5, 7 пункту 7.4. Типового договору розподілу природного газу та пункт 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем як на підставу для здійснення Відповідачем оплати за надані у 2020 році послуги з розподілу природного газу, відповідач вважає недоречними і такими, що не відповідають обставинам справи.
З приводу доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з'ясував ці обставини та не надав їм правової оцінки відповідач повідомляє наступне.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також відповідач вказує, що частиною четвертою статті 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно з розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують наступні критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 5) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
Також у відзиві на скаргу відповідач зауважує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32 - 41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
На думку відповідача, слід зазначити, що низка рішень Європейського суду з прав людини містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень.
Відповідач звертає увагу, що у рішеннях Європейського суду з прав людини (наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89) та у іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58)) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У відзиві на скаргу вказано, що Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що: «Південно- Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) у зв'язку з його реорганізацією документів про наявність дебіторської заборгованості перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз» за вищезазначеним договором розподілу природного газу на загальну суму 24 435,60 грн., у встановленому законом порядку до Міжрегіонального управління не передавалось».
У зв'язку з цим Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що: «...Позивач лише надавав послуги з розподілу природного газу та жодним чином не міг вплинути на процедуру реорганізації, в тому числі на передачу існуючої дебіторської заборгованості до правонаступника».
Далі Апелянт зазначає: «Тобто, за такою логікою будь-який боржник перебуваючи в стані реорганізації може навмисно не передавати до правонаступника інформацію про свою заборгованість, тим самим уникнути відповідальності за виконання взятих на себе зобов'язань».
В апеляційній скарзі також наголошується на тому, що: «Судом в оскаржуваному рішенні лише згадується підписаний акт звірки між Позивачем та Божником, відповідно до якого ГТУЮ у Кіровоградській області визнає наявну заборгованість в розмірі 24 435,60 грн., але жодних доказів на погашення такої заборгованості Відповідачем суду не надано».
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає викладені доводи апеляційної скарги безпідставними, помилковими і необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідач зазначає, що визначення терміну «кредиторська заборгованість» у законодавстві, що регулює питання ведення бухгалтерського обліку в державному секторі немає. У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено значення вживання терміну «зобов'язання» як заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (стаття 1).
Також відповідач відмічає, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка (частина перша статті 10). Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначається Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142.
Зокрема, згідно з підпунктом 7.1. пункту 7 розділу III Положення інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Положення результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.
Відповідач зазначає, що водночас, у Бюджетному кодексі України вживається термін бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (пункт 7 частини першої статті 2).
В контексті вимог БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина 1 статті 23).
Відповідач вказує, що, при цьому, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи, зокрема, необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Відповідач посилається на частину першу статті 49 БК України, відповідно до вимог якої розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України.
Відповідач звертає увагу, що саме після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання на підставі первинних документів у бухгалтерському обліку розпорядників бюджетних коштів відображається кредиторська заборгованість.
У відзиві на скаргу відзначено, що аналіз вищезазначених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що кредиторська заборгованість юридичної особи публічного права має підтверджуватись даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності цієї юридичної особи та бути зареєстрованою в органі Казначейства. І тільки тоді у відповідної юридичної особи публічного права виникає обов'язок погашення цієї заборгованості.
Відповідач зауважує, що як встановлено судом першої інстанції, документи про наявність заборгованості Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз» за договором розподілу природного газу на загальну суму 24 435,60 грн. від вищевказаного органу юстиції у зв'язку з його реорганізацією у встановленому законом порядку Відповідачу не передавались.
Відповідач зазначає, що крім того, предметом дослідження у справі у суді першої інстанції була копія ліквідаційного балансу ГТУЮ у Кіровоградській області станом на 01.03.2021, яке на той час перебувало у стані припинення. Вищевказаним документом чітко підтверджується відсутність вищевказаної кредиторської заборгованості у ГТУЮ у Кіровоградській області перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз».
Отже, з огляду на викладене доводи Апелянта про те, що «... будь-який боржник перебуваючи в стані реорганізації може навмисно не передавати до правонаступника інформацію про свою заборгованість, тим самим уникнути відповідальності за виконання взятих на себе зобов'язань» відповідач вважає такими, що позбавлені будь-якого правового обґрунтування, а тому ґрунтуються на припущеннях.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо ненадання Відповідачем до суду жодних доказів на погашення заборгованості в розмірі 24 435,60 грн., визнаної Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і ГТУЮ у Кіровоградській області за Договором розподілу газу (2016 р.), який було підписано 22.02.2021, відповідач вважає за доцільне зазначити про те, що вказаний акт не є доказом наявності цієї заборгованості як у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), так й у Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Таким чином, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №304/6410/23 по суті з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду повністю відповідають фактичним обставинам справи, судом правильно застосовано норми матеріального права і дотримано норми процесуального права, а відтак рішення є законним та обґрунтованим.
З приводу доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у відзиві на скаргу зазначено наступне.
Відповідач доводи Апелянта про те, що Господарським судом Дніпропетровської області при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права - статті 2, 7, 13, 42, 73 - 79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України, вважає безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідач вказує, що насамперед слід підкреслити, що норма частини третьої статті 238 ГПК України, на яку посилається Апелянт, передбачає вимоги до описової частини рішення суду, а не до мотивувальної, і містить лише три пункти: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
Вимога ж до мотивувальної частини рішення суду, на яку посилається Апелянт, передбачена пунктом 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, відповідно до якої мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідач зауважує, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач відмічає, що з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що суд надав належну оцінку аргументам Позивача та доказам, наданим Позивачем в обґрунтування позовних вимог, у сукупності з іншими доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог статті 7 ГПК України (рівність перед законом і судом), відповідач також вважає безпідставними, оскільки єдиний доказ, наданий Позивачем в обґрунтування наявності заборгованості у Відповідача за договором розподілу природного газу - Акт звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і ГТУЮ у Кіровоградській області за Договором розподілу газу (2016 р.) від 22.02.2021, був предметом дослідження під час розгляду справи по суті та йому було надано належну оцінку судом в оскаржуваному рішенні у встановленому законом порядку.
Таким чином, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №304/6410/23 по суті дотримано норми процесуального права, а відтак ухвалене у справі рішення від 22.08.2024 є законним та обґрунтованим, а тому підстави для скасування відсутні.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у господарській справі №904/6410/23 повністю відповідає зазначеним вимогам, а тому є законним і обґрунтованим.
Відповідач просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у господарській справі №904/6410/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Кіровоградгаз» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення заборгованості за договором поставки без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Кіровоградгаз» - без задоволення; справу розглядати за участю особи, яка діє від імені та в інтересах Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Кіровоградгаз» (надалі - Позивач, Оператор ГРМ) та Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області (надалі - Боржник) був укладений договір розподілу природного газу шляхом подання Боржником до відокремлених структурних підрозділів Позивача (Світловодське УЕГГ, Олександрівське УЕГГ, Долинське УЕГГ, Бобринецьке УЕГГ) заяв-приєднань до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) який є публічним та типовим, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
Відповідно до п. 2.1 договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Окрім договору на розподіл природного газу відносини між АТ «Кіровоградгаз» та Боржником регулювались Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (надалі по тексту - Кодекс).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІ Кодексу, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі) які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Пунктом 1 глави 6 розділу VІ Кодексу визначено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 9. глави 6 розділу VІ Кодексу припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.
22 лютого 2021 між Позивачем та Боржником було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого Боржник підтверджує свою заборгованість в розмірі - 24 435,60 грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 09.10.2019 № 870 (надалі - Постанова), ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі і Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області.
Натомість утворено міжрегіональні територіальні органи міністерства юстиції.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови, міжрегіональні органи міністерства юстиції є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції які ліквідуються.
Так правонаступником Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області стало Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 № 912 було реорганізовано міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції. Так, реорганізовано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Разом з тим, ст. 512 Цивільного кодексу передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема правонаступництва.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, станом на 01.12.2023 Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області ліквідовано, а правонаступником його обов'язків є Відповідач (Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), отже обов'язок по сплаті заборгованості боржника в розмірі 24 435,60 грн по договору розподілу природного газу укладеного з позивачем перейшов до відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ГТУЮ у Кіровоградській області) відповідно до підпункту 5.5. пункту 5 Положення в редакції, що діяла до 25.10.2019, здійснювало централізований бухгалтерський облік витрат на утримання територіальних органів Кіровоградської області, що знаходились в його підпорядкуванні, у тому числі органів державної реєстрації актів цивільного стану та державної виконавчої служби.
ГТУЮ у Кіровоградській області у 2016 році з АТ «Кіровоградгаз» було укладено договір розподілу природного газу шляхом подання до відокремлених структурних підрозділів Позивача заяв-приєднань до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498, а саме: до Бобринецького, Долинського і Олександрівського УЕГГ АТ «Кіровоградгаз» - 04.01.2016 та до Світловодського УЕГГ АТ «Кіровоградгаз» - 04.04.2016 про надання послуг щодо обслуговування приміщень, у яких знаходились підпорядковані органи державної реєстрації актів цивільного стану і державної виконавчої служби Кіровоградської області.
Відповідно до положень пункту 12.1. Розділу ХІІ Типового договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - Типовий договір), вищезазначений договір було укладено на невизначений строк.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 09.10.2019 за № 870, встановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2.
На підставі вищезазначеної постанови Уряду України та відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ГТУЮ у Кіровоградській області було ліквідовано, а його правонаступником стало Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу ГТУЮ у Кіровоградській області припинено, номер запису про припинення: 1004441110026004450.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Новоутворене Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підпорядковувалось Міністерству юстиції України, було його територіальним органом та у своїй діяльності керувалось Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Мін'юсту України від 23.06.2011 № 1707/5 і зареєстрованим 23.06.2011 за № 759/19497, у редакції від 25.10.2019 з наступними змінами та доповненнями.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі підпункту 5.5. пункту 5 Положення здійснювало централізований бухгалтерський облік витрат на утримання територіальних органів, що знаходились в його підпорядкуванні, у тому числі органів державної реєстрації актів цивільного стану та державної виконавчої служби.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, повноваження, що виконувалися ГТУЮ у Кіровоградській області щодо реалізації державної правової політики у відповідних сферах, а також майнові права і обов'язки цієї юридичної особи, перейшли до його правонаступника - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 30.12.2019р.
Наказом Міністерства юстиції України №423/5 від 04.02.2021 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5» було визначено місцезнаходження міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України згідно з додатком до наказу. Зокрема, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходилось за адресою: пр. Дмитра Яворницького, б. 21-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49027.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно наказу Міністерства юстиції України №397/5 від 30.01.2023 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5» місцезнаходженням Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є: пр. Дмитра Яворницького, б. 21-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49027.
Також, суд першої інстанції правомірно вказав, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що враховуючи реорганізацію територіальних органів Міністерства юстиції та з врахуванням положень частини першої статті 104 ЦК України повноваження Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо реалізації державної правової політики у відповідних сферах разом з майновими правами і обов'язками цієї юридичної особи з 30.12.2022 перейшли до правонаступника - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Місцевим господарським судом встановлено, що наявність вказаної заборгованості обґрунтовується актом звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області за Договором розподілу газу (2016 р.), підписаним 22.02.2021.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, звірка була здійснена за період 2020 року, акт складено між ВАТ по газовідведенню і газифікації «Кіровоградгаз» і ГТУЮ у Кіровоградській області, яке на дату підписання акту - 22.02.2021, перебувало у стані припинення, акт від імені споживача послуг підписано та скріплено його печаткою.
Місцевий господарський суд також встановив, що органи ДРАЦС і ДВС, які знаходились у приміщеннях, що є об'єктами, зазначеними у заявах-приєднаннях до умов договору розподілу природного газу, з 30.12.2019 були підпорядковані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) та входили до сфери його управління на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 09.10.2019 за № 870 і наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України».
Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) у зв'язку з його реорганізацією документів про наявність дебіторської заборгованості перед АТ «ОГС «Кіровоградгаз» за вищезазначеним договором розподілу природного газу на загальну суму 24 435,60грн., у встановленому законом порядку до Міжрегіонального управління не передавалось.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості у ГТУЮ у Кіровоградській області перед АТ "ОГС "Кіровоградгаз" за договором розподілу природного газу, починаючи з дат подання заяв-приєднання до договору - 04.01.2016, 04.04.2016 та до 28.12.2019.
Органи ДРАЦС, які територіально заходяться у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт.Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, до 2020 року були структурними підрозділами Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, безпосередньо підпорядковувались заступнику начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з питань державної реєстрації - начальнику Управління державної реєстрації ГТУЮ у Кіровоградській області та у своїй діяльності керувались: Положеннями про Бобринецький районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Новгородківський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Олександрівський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Онуфріївський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області та, відповідно, Світловодський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, затвердженими наказом ГТУЮ у Кіровоградській області від 20.04.2016 №102/07; Положеннями про Бобринецький районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Новгородківський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Олександрівський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Онуфріївський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області та, відповідно, Світловодський міськрайонний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, затвердженими наказом ГТУЮ у Кіровоградській області від 16.11.2017 №228/07.
Органи ДРАЦС, які територіально заходяться у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт.Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, з 2020 року по 2022 рік входили до структури Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), підпорядковувались Управлінню державної реєстрації ПСМУМЮ (м. Дніпро) через відділ ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації ПСМУМЮ (м. Дніпро) та у своїй діяльності керувались: Положеннями про Бобринецький районний відділ ДРАЦС ПСМУМЮ (м. Дніпро), Новгородківський районний відділ ДРАЦС ПСМУМЮ (м. Дніпро), Олександрівський районний відділ ДРАЦС ПСМУМЮ (м. Дніпро), Онуфріївський районний відділ ДРАЦС ПСМУМЮ (м. Дніпро) та, відповідно, Світловодський міськрайонний відділ ДРАЦС ПСМУМЮ (м. Дніпро), затвердженими наказом ПСМУМЮ (м. Дніпро) від 24.12.2019 №9/7; Положеннями про Бобринецький відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПСМУМЮ (м. Дніпро), Новгородківський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПСМУМЮ (м.Дніпро), Олександрівський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПСМУМЮ (м. Дніпро), Онуфріївський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПСМУМЮ (м. Дніпро) та, відповідно, Світловодський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПСМУМЮ (м. Дніпро), затвердженими наказом ПСМУМЮ (м. Дніпро) від 19.07.2021 №772/7.
З 2023 року вказані органи ДРАЦС є структурними підрозділами Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), підпорядковуються Управлінню державної реєстрації ПМУМЮ (м. Одеса) через відділ ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації ПМУМЮ (м. Одеса) та у своїй діяльності керуються: Положеннями про Бобринецький відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса), Новгородківський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м.Одеса), Олександрівський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса), Онуфріївський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса) та, відповідно, Світловодський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса), затвердженими наказом ПМУМЮ (м. Одеса) від 27.12.2022 №435/13.1-03.
Відділи ДВС у своїй діяльності керуються Типовим положенням про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 №1183/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2016 за № 618/28748 (далі - Типове положення про ВДВС).
На підставі пункту 1 Типового положення про ВДВС у редакції від 14.05.2019 вищезазначені органи ДВС були структурними підрозділами та підпорядковувались Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області через Управління ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.
Відповідно до постанови Уряду України «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» від 09.10.2019 за № 870, наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» головні територіальні управління юстиції було ліквідовано, а їх правонаступниками стали міжрегіональні управління Міністерства юстиції. Зокрема, правонаступником ГТУЮ у Кіровоградській області стало Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
У зв'язку з ліквідацією територіальних органів Мін'юсту України відбулась й реорганізація підпорядкованих органів ДВС та до Типового положення про ВДВС наказом Міністерства юстиції України №3941/5 від 09.12.2019 внесено відповідні зміни та доповнення.
Так, згідно з пунктом 1 Типового положення про ВДВС у редакції від 17.12.2019 відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції країни є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України через відповідні управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
У зв'язку з ліквідацією територіальних органів Мін'юсту України вищезазначені органи ДВС Кіровоградської області з 2020 року входили до структури та підпорядковувались Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) через Управління забезпечення примусового виконання рішень ПСМУМЮ (м. Дніпро).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З огляду на реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції вищезазначені органи ДВС Кіровоградської області з 2023 року входять до структури та підпорядковуються Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) через Управління забезпечення примусового виконання рішень ПМУМЮ (м. Одеса).
Як доречно зазначено судом першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні договори розподілу природного газу щодо обслуговування приміщень, розташованих у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) і АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році, у тому числі й у І кварталі 2020 року, не укладались; оплата за отримані від АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році послуги щодо розподілу природного газу стосовно обслуговування вищезазначених приміщень Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) не здійснювалась; послуги по розподілу природного газу у 2020 році надавалися АТ «ОГС «Кіровоградгаз» Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області на підставі чинних на той час договорів.
Господарським судом правильно враховано, що крім того, за даними бухгалтерського обліку (у тому числі актів щорічної інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами) між ГТУЮ у Кіровоградській області та Бобринецьким УЕГГ ВАТ «Кіровоградгаз», Долинським УЕГГ ВАТ «Кіровоградгаз», Олександрівським УЕГГ ВАТ «Кіровоградгаз», Світловодським УЕГГ ВАТ «Кіровоградгаз» кредиторська заборгованість за послуги розподілу природного газу не обліковується. У ліквідаційному балансі дана кредиторська заборгованість відсутня.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Стосовно доводів апелянта про те, що судом проігноровано, що у строки встановлені Договором Боржник взяті на себе зобов'язання по оплаті заборгованості в повному обсязі не виконав, тим самим допустив прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, ГТУЮ у Кіровоградській області у 2016 році з АТ «Кіровоградгаз» було укладено договір розподілу природного газу шляхом подання до відокремлених структурних підрозділів Позивача заяв-приєднань до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498, а саме: до Бобринецького, Долинського і Олександрівського УЕГГ АТ «Кіровоградгаз» - 04.01.2016 та до Світловодського УЕГГ АТ «Кіровоградгаз» - 04.04.2016 про надання послуг щодо обслуговування приміщень, у яких знаходились підпорядковані органи державної реєстрації актів цивільного стану і державної виконавчої служби Кіровоградської області.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості у ГТУЮ у Кіровоградській області перед АТ "ОГС "Кіровоградгаз" за договором розподілу природного газу, починаючи з дат подання заяв-приєднано до договору - 04.01.2016, 04.04.2016 та до 28.12.2019.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що судом нез'ясовано та не надано оцінку обставинам, що відповідно до п. 7.4. Договору споживач зобов'язаний: своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не допускати несанкціонованого відбору природного газу; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем. ГТУЮ у Кіровоградській області не повідомив АТ «Кіровоградгаз» про те, що органи ДРАЦС і ДВС, які знаходились у приміщеннях, що є об'єктами, зазначеними у заявах-приєднаннях до умов договору розподілу природного газу, з 30.12.2019 були підпорядковані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Колегія суддів вважає, що з вищезазначеними доводами погодитись не можна, з огляду на таке.
Органи ДРАЦС, які територіально заходяться у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, до 2020 року були структурними підрозділами Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, безпосередньо підпорядковувались заступнику начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з питань державної реєстрації - начальнику Управління державної реєстрації ГТУЮ у Кіровоградській області. З 2020 року по 2022 рік входили до структури Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), підпорядковувались Управлінню державної реєстрації ПСМУМЮ (м. Дніпро) через відділ ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації ПСМУМЮ (м. Дніпро). З 2023 року вказані органи ДРАЦС є структурними підрозділами Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), підпорядковуються Управлінню державної реєстрації ПМУМЮ (м. Одеса) через відділ ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації ПМУМЮ (м. Одеса).
У матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення, розташовані у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрвівці та у м. Світловодську Кіровоградської області, були звільнені органами ДРАЦС і ДВС, які в них знаходились, у зв'язку з ліквідацією ГТУЮ у Кіровоградській області.
Таким чином, посилання скаржника на пункт 7.4. Типового договору розподілу природного газу та пункт 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем як на підставу для здійснення Відповідачем оплати за надані у 2020 році послуги з розподілу природного газу, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником пункту 7.4. Типового договору розподілу природного газу та пункту 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
Стосовно посилань в апеляційній скарзі на те, що судом залишено поза увагою той факт, що послуга розподілу природного газу, яка надавалась Позивачем не припинялась та надавалась постійно починаючи з дати укладання договору, та на те, що послуги з розподілу були надані (не припинялись на період ліквідації Боржника), отримані, але не були оплачені ні Боржником ні його правонаступником Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено, суд першої інстанції звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні договори розподілу природного газу щодо обслуговування приміщень, розташованих у м. Бобринці, смт. Новгородці, смт. Олександрівці, смт. Онуфріївці, та у м. Світловодську Кіровоградської області, між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) і АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році, у тому числі й у І кварталі 2020 року, не укладались; оплата за отримані від АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році послуги щодо розподілу природного газу стосовно обслуговування вищезазначених приміщень Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) не здійснювалась; послуги по розподілу природного газу у 2020 році надавалися АТ «ОГС «Кіровоградгаз» Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області на підставі чинних на той час договорів.
Виходячи зі змісту статей 11, 509, 626 Цивільного кодексу України надання однією стороною іншій стороні послуги без правової підстави, зокрема, договору, не породжує у останньої обов'язку щодо здійснення оплати за отриману послугу.
Відсутність укладених між Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) як правонаступником ГТУЮ у Кіровоградській області і АТ «ОГС «Кіровоградгаз» у 2020 році договорів розподілу природного газу щодо обслуговування вищезазначених приміщень не породжує обов'язку правонаступника здійснити оплату за вказані послуги, що узгоджується з положеннями пункту 1 частини другої статті 11, статей 509, 626 Цивільного кодексу України.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом в оскаржуваному рішенні лише згадується підписаний акт звірки між Позивачем та Боржником, відповідно до якого ГТУЮ у Кіровоградській області визнає наявну заборгованість в розмірі 24 435,60 грн, але жодних доказів на погашення такої заборгованості Відповідачем суду не надано, відхиляються колегією суддів, оскільки вони жодним чином не обґрунтовані.
Місцевим господарським судом під час розгляду справи по суті було досліджено Акт звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і ГТУЮ у Кіровоградській області за Договором розподілу газу (2016 р.) від 22.02.2021 та надано належну оцінку в оскаржуваному рішенні у встановленому законом порядку.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 21.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказ господарської операції.
Так, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов до висновку, що Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів (первинних документів) на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з розподілу природного газу та наявності заборгованості, позивачем не надано.
До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належним та допустимими.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.
Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та мотивів відхилення аргументів Позивача, щодо наявності обов'язку Відповідача, як правонаступника, здійснити оплату отриманих послуг з розподілу природного газу, що в свою чергу, є порушенням п. 4 ч. 3 ст. 238 ГПК України, відповідно до якого у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів звертає увагу, що норма ч.3 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається скаржник, передбачає вимоги до описової, а не до мотивувальної частини рішення суду, і містить лише наступні три пункти: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
Вимога ж до мотивувальної частини рішення суду, на яку посилається відповідач, встановлена п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд у повній мірі надав належну оцінку аргументам позивача та доказам, наданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, у сукупності з іншими доказами у справі.
Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судом першої інстанції більшою мірою викладено доводи Відповідача, на користь якого і було прийнято рішення, чим відповідно порушено вимогу щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбачену в ст. 7 ГПК України, оскільки, місцевий господарський суд дослідив та надав належну оцінку поданим позивачем доказам, а саме Акту звірки взаємних розрахунків за 2020 рік між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» і ГТУЮ у Кіровоградській області за Договором розподілу газу (2016 р.) від 22.02.2021, про що вже зазначалося вище.
Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що саме Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повинно відповідати за зобов'язаннями, які виникли внаслідок укладеного між ГТУЮ у Кіровоградській області у 2016 році та АТ «Кіровоградгаз» договору розподілу природного газу шляхом подання до відокремлених структурних підрозділів Позивача заяв-приєднань до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498.
З огляду на наведене, враховуючи що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав відповідальності Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за зобов'язаннями, які виникли внаслідок укладеного між ГТУЮ у Кіровоградській області у 2016 році та АТ «Кіровоградгаз» договору розподілу природного газу шляхом подання до відокремлених структурних підрозділів Позивача заяв-приєднань до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в позові.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав Відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі № 904/6410/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 у справі № 904/6410/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін