ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10943/24
провадження № 2/753/6919/24
12 листопада 2024 рокуДарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Сирбул О. Ф.
за участю секретаря - Кушнір А. А.
представника позивача - Компанця Д. С.
представника відповідача - Аветисяна Р. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості,
установив:
У червні 2024 року до Акціонерне товариство комерційний банк "Приват банк" (далі по тексту - позивач, АТ КБ "Приват банк") звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про витребування майна та стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивував тим, що заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № К400А-6239564 від 23.06.2015 ОСОБА_1 виразив своє бажання щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на веб-сайті www.privatbank.ua. Вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає договір фінансового лізингу, предметом лізингу є транспортний засіб CITROEN C4 CACTUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02.07.2015 відповідач підписав додаток № 2 до договору фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015 та додаток № 1 до цього договору «Специфікація та акт приймання-передачі» і прийняв транспортний засіб. Відповідно до додатку № 2 до Договору лізингу починаючи з 25.07.2015 лізингоодержувач повинен був кожного місяця сплачувати лізинговий платіж у розмірі 12 926,67 грн. Станом на травень 2024 року предмет лізингу лізингоодержувачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.
На підставі вищевикладеного позивач просив витребувати у відповідача транспортний засіб засіб CITROEN C4 CACTUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2015 року випуску, який був переданий йому на підставі договору фінансового лізингу; стягнути наявну заборгованість у загальному розмірі 545 044,96 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивач належним чином та у встановлений законом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.07.2024 було відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження.
29.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що транспортний засіб, який був предметом лізингу він повернув представнику позивача навесні 2016 року, на момент передачі транспортного засобу всі оплати проводилися згідно з графіком, іноді з затримкою та оплатою пені. 22 квітня 2016 року зазначений транспортний засіб позивачем було відчужено ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідчего договору купівлі-продажу. Позивач продовжував списувати кошти з банківського рахунку відповідача. Так, за період часу з 23.06.2016 позивач списав з рахунку відповідача 478 339,78 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не є власником транспортного засобу CITROEN C4 CACTUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2015 року випуску, зазначений транспортний засіб не може бути витребуваний у нього. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2021 задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про захист прав споживачів, стягнення грошей, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказаним рішенням встановлено нікчемність договору фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015 та застосовано наслідки перебачені ст. 216 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи відповідно до ст. 178 ЦПК України.
У відзиві представник позивача просив долучити докази, а саме відповідь Головного сервісного центру МВС України та копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2021.
Ухвалою суду від 24.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про долучення доказів, відповідно до ст. 83 ЦПК України.
Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 12.11.2024 представник позивача надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідач не виконував умови договору лізингу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
У судовому засіданні 12.11.2024 представник відповідача надав пояснення, зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, відповідач у 2016 році самостійно передав позивачу транспортний засіб, у тому ж році позивач продав вказаний транспортний засіб іншій особі, з відповідача продовжували списувати кошти з рахунку, рішенням Печерського районного суду м. Києва було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів та визнано договір лізинзу нікчемним. Пропущені всі строки позовної давності.
У судових дебатах представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
У судових дебатах представник відповідача просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, повідомив, що буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
Дослідивши наявні письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
23.06.2015 відповідачем підписано заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу № К400А-6239564.
Вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає договір фінансового лізингу, предметом лізингу є транспортний засіб CITROEN C4 CACTUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2015 року випуску.
02.07.2015 відповідач підписав додаток № 1 до договору фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015 «Специфікація та акт приймання-передачі» та додаток № 2 і прийняв транспортний засіб.
Відповідно до додатку № 2 до Договору лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015 починаючи з 25.07.2015 лізингоодержувач повинен був кожного місяця сплачувати лізинговий платіж у розмірі 12 926,67 грн.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Щодо обов'язку виконання зобов'язань, наслідків невиконання зобов'язань, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2021 задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про захист прав споживачів, стягнення грошей, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказаним рішенням встановлено нікчемність договору фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015 та застосовано наслідки передбачені ст. 216 ЦК України.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 3284, про витребування від ОСОБА_1 та повернення на користь Публічного акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» автомобіля марки CITROEN C4 CACTUS, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015, внаслідок несплати заборгованості, яка виникла в строк з 23.06.2015 по 06.03.2018 у розмірі 292 528,90 грн. Стягнуно з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 130 847,67 грн за нікчемним договором фінансового лізингу № К400А-62439564 від 23.06.2015, 2 942,40 грн сплаченого судового збору, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 117-124).
Як вбачається з листа Головного сервісного центру МВС України з 01.07.2015 власником транспортного засобу CITROEN C4 CACTUS, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 був ПАТ КБ «Приват Банк».
22.04.2016 власником транспортного засобу CITROEN C4 CACTUS, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 став ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 389/01/8043-2016 від 22.04.2016.
10.06.2016 власником транспортного засобу CITROEN C4 CACTUS, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 стала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 814/02/2341/2016 від 10.06.2016 (а.с. 115-116).
Отже, у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Європейський суд з прав людини зазначає, що поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Однак заяви від позивача про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову не надходили.
На момент звернення до суду у відповідача перед позивачем не існувало заборгованості за договором фінансового лізингу, автомобіль, який був предметом договору лізингу позивачем було відчужено 22 квітня 2016 року, згідно договору купівлі-продажу. Відповідно, на момент винесення рішення відсутні підстави для задоволення позову.
За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Що стосується заяви представника відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, суд вважає за доцільне врахувати наступне.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особадовідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц).
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості у даному випадку позовна давність не застосовується.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи, що суд дійшов до висновків, щодо відмови у задоволенні позову, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: