Провадження № 11-кп/803/750/25 Справа № 188/665/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Петропавлівського районного районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 115 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Петропавлівського районного районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 16 лютого 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України на час дії вже обраного щодо нього запобіжного заходу, а факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень визнає. Тобто, обраний запобіжний захід щодо обвинуваченого, не пов'язаний з триманням під вартою, не став стримуючим фактором для обвинуваченого.
Вказує, що наявні ризики передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України є обґрунтованими, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що прокурором не доведено ризики. ОСОБА_8 перебуваючи під вартою вже більше двох років зробив для себе висновки щодо своєї подальшої поведінки і опинившись на свободі не буде переховуватись від суду, не вчинить нового злочину.
Зазначає, що станом на 22.12.2024 року по справі досліджені усі докази, однак у зв»язку із проведенням досудового розслідування за фактом застосування до ОСОБА_8 недозволених методів ведення слідства судовий розгляд не завершено в більш ніж п'ять місяців.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області є матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_8 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними ризики, передбачені п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочинів, за який (ч. 1 ст. 115 КК) законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Як слідує з матеріалів провадження, обвинувачений раніше не судимий, не має міцних соціальних зв'язків, має постійне місце проживання, але без реєстрації, не одружений, не працевлаштований, немає легального джерела доходу.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК на той час дії вже обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що свідчить, що обраний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не став стримуючим фактором для обвинуваченого.
Також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, які, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшилися, те, що судовий розгляд триває, усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є неспроможними з огляду на вищевикладене.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 117, 405, 407, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4