14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 279/752/24
провадження № 51-5632 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 липня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 3 зазначеної статті.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, при цьому не наводить таких порушень КПК, які з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також, за змістом касаційної скарги, захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями, просить перекваліфікувати вчинені діяння її підзахисного ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Однак, наполягаючи на зміні юридичної оцінки діяння засудженого, скаржник не обґрунтовує в аспекті статей 84-87, 91, 94, 413 КПК своєї позиції, ураховуючи встановлені в справі факти. Доводів, які би свідчили про здійснення судового провадження з істотними порушеннями, котрі зумовлюють обов'язкову зміну або скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК у скарзі не відображено.
Звертаємо увагу захисника, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім того, захисник ОСОБА_4 оскаржуючи ухвалу апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, не вказує конкретно в чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього судового рішення з огляду на положення статей 412, 419 КПК, не зазначає яких саме доводів сторони захисту не розглянув суд апеляційної інстанції і не дав на них відповідей.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте, у прохальній частині касаційної скарги, захисник просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, постановити нове рішення, яким виправдати ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК та визнати його винним за ч. 2 ст. 121 КК, однак такі вимоги є неконкретними та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якою визначені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а відтак підлягають уточненню.
До того ж, в касаційній скарзі не зазначено, чи бажає захисник брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 427 КПК, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 липня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3