ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2025Справа № 910/13652/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул.Казимира Малевича, буд.31, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 31650052)
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (вул.Глибочицька, буд.44, м.Київ, 04050; ідентифікаційний номер 24175269)
про стягнення 33 700,00 грн
без виклику представників сторін,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 33 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
20.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач просить стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та не надає звіт або висновок про визначення розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Також відповідач зазначає про те, що позивачем було проігноровано запит відповідача при розслідуванні обставин страхової справи, у зв'язку з чим відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
19.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що ним до позовної заяви було додано звіт про визначення коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля, який дорівнює нулю, що в сукупності з іншими доказами підтверджує розмір шкоди.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.08.2022 о 13 год. 00 хв. на автодорозі М-10 Львів-Краківець 47км сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Atego 815», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Сихівського районного суду міста Львова від 16.08.2022 у справі № 464/3546/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі генерального договору № 3439055-02-10-00 добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 11.04.2017. У додатку № 1 до сертифікату № 369 до цього договору, автомобіль «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначений під номером 2.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком на передоплату ремонтної організації (Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс») № 2200635 від 09.08.2022, вартість ремонту автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 33 720,00 грн.
На підставі страхового акту № 2249256-1 від 01.09.2022, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 33 700,00 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 33 700,00 грн, які було перераховано на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 26586 від 01.09.2022.
06.10.2022 було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що свідчить акт виконання робіт № 2200814 від 06.10.2022 на суму 33 720,00 грн.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 815», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування на суму 33 700,00 грн (вих. №2305 від 01.09.2022).
Листом № ВИХ-220000611650-2 від 13.03.2023 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстави ненадання на його запит додатку до договору страхування із вказаним транспортним засобом.
З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 33 700,00 грн страхового відшкодування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Судом встановлено виконання позивачем умов генерального договору № 3439055-02-10-00 добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 11.04.2017 та здійснення виплати, на підставі страхового акту № 2249256-1 від 01.09.2022 та рахунку № 2200635 від 09.08.2022, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 33 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26586 від 01.09.2022.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207895807, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego 815», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частина 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 2021, відтак в силу вказаних вище положень чинного законодавства України значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.
Доказів наявності винятків, що передбачені пунктом 7.39 Методики, відповідачем суду не надано.
Крім того, як встановлено судом, на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс» було складено звіт про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 40267 від 10.09.2024, відповідно до якого станом на 05.08.2022 значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дорівнювало нулю.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно з рахунком на передоплату № 2200635 від 09.08.2022 та актом виконання робіт № 2200814 від 06.10.2022, вартість ремонту автомобіля «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 33 720,00 грн.
За висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207895807 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, відтак позивачем правомірно розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 33 700,00 грн, яка підлягає виплаті відповідачем.
Судом враховано, що листом № ВИХ-220000611650-2 від 13.03.2023 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посилаючись на те, що позивач не надав на його запит додатку до договору страхування із вказаним транспортним засобом.
Відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к викладено висновок, згідно з яким у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Суд відзначає, що у вищенаведеному листі відповідача було вказано про ігнорування позивачем запиту відповідача, однак самого запиту про надання додатку до договору страхування відповідач не надав.
Як встановлено судом автомобіль «Iveco S-Way AS440S46T/P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований у позивача на підставі генерального договору № 3439055-02-10-00 добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 11.04.2017. Про це свідчить додаток № 1 до сертифікату № 369 до цього договору, де вказаний автомобіль зазначений під номером 2.
Копію цього договору було додано до заяви позивача про виплату страхового відшкодування, утім сертифікат № 369 до нього відсутній в переліку додатків до заяви.
Водночас вказаний сертифікат було додано до позовної заяви і, за висновком суду, його ненадання при досудовому врегулюванні спору не є тією обставиною, яка призводить до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, а відтак не може слугувати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 33 700,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (вул.Глибочицька, буд.44, м.Київ, 04050; ідентифікаційний номер 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул.Казимира Малевича, буд.31, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування в розмірі 33 700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.01.2025.
Суддя Т.П. Капцова