14 січня 2025 року м. Рівне №460/12862/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання документів; зобов'язати відповідача видати довідку (ф.6) передбачену Порядком № 413 (додаток 6) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 .
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто його рапорт про надання комплекту документів для оформлення статусу учасника бойових дій. Однак, відповідач повторно відмовив безпідставно обвинувативши позивача у порушенні дисципліни. Крім того, відмовляючи відповідач вказує, що під час перебування у відрядженні позивач не залучався для участі в бойових діях, що не відповідає дійсності, та спростовується довідками № 798 від 07.03.2023 та № 797 від 07.03.2023. Позивач зазначає, що мотивуючи рішення у справі №460/1787/24 судом було зазначено, що відповідач, відмовляючи у видачі довідки, зазначив як підставу такої відмови «систематичне порушення військової дисципліни», проте така підстава не передбачена законодавством. Крім того, висновок про наявність/відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій не входить у повноваження командування військової частини. Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідачем не надано відповідних довідок та документів не має змоги самостійно звернутися до відповідної комісії для отримання статусу УБД. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов.
Натомість, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується як визнання позову.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 проходив у період з 03.04.2022 по 22.10.2022 військову службу на посаді номера обслуги 4 спеціального взводу 3 спеціального взводу 3 спеціальної роти Військової частини НОМЕР_1 .
Позивачем 08.07.2023 подано рапорт командиру Військової частини НОМЕР_2 щодо клопотання перед командуванням Військової частини НОМЕР_2 про надання комплекту документів для звернення про надання статусу учасника бойових дій.
18.10.2023 Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь командиру Військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначено, що солдат ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.04.2022 по 22.10.2022; з 15.06.2022 по 02.08.2022 перебував у відрядженні в АДРЕСА_1 для участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації; у період з 18.06.2022 по 19.06.2022, з 02.07.2022 по 20.07.2022 приймав участь у бойових діях на території населених пунктів Мирна Долина Луганської області та Верзньокам'янське Донецької області. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 систематично порушував військову дисципліну, вживав спиртні напої, своєю поведінкою дискредитував підрозділ перед місцевим населенням та ставив під зрив виконання бойових завдань. Командування частини вважає недоцільним надання необхідного пакету документів для оформлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Вказані обставини встановлені рішенням суду від 25.04.2024 у адміністративній справі 460/1787/24, що набрало законної сили.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №460/1787/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання документів для подання матеріалів щодо встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.
У листі від 14.09.2024 №4037 на виконання рішення суду щодо повторного розгляду рапорту позивача відповідач зазначив, що в період з 15.06.2022 по 02.08.2022 солдат ОСОБА_1 у складі 3 спеціальної роти військової частини НОМЕР_1 був відряджений до населеного пункту Дружківка Донецької області для участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Під час перебування у відрядженні солдат ОСОБА_1 до участі в бойових діях не залучався, оскільки систематично вживав спиртні напої та перебував у нетверезому стані. Перебування солдата ОСОБА_1 у нетверезому стані негативно впливало на морально-психологічний стан інших військовослужбовців котрі перебували з ним поряд, а також призводило до зниження боєздатності підрозділу та виконання ним бойових завдань по обороні, відсічі і стримуванню збройної агресії російської федерації. З огляду на вище викладене, розглянувши повторно рапорт ОСОБА_1 , командування військової частини НОМЕР_1 прийшло до висновку про те, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні підстави на оформлення йому документів для надання статусу учасника бойових дій.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та наявним в себе права на отримання відповідних документів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Так, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 381-1 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім цього, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 підкреслив, що правові норми КАС України стосовно судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з тим позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в адміністративній справі №460/1787/24, при цьому ініціює новий судовий спір шляхом подання позовної заяви, не звертаючись при цьому до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення або про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як вже зазначав суд, за своєю суттю даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в адміністративній справі № 460/1787/24, зокрема, щодо повторної відмови у наданні документів для подання матеріалів щодо встановлення статусу учасника бойових дій із підстав, які оцінювалися судом під час розгляду справи №460/1787/24 та спростовані судовим рішенням у цій справі.
Відтак, той факт, що позивач вважає, що відповідач листом від 14.09.2024 №4037 повторно протиправно відмовив у наданні йому документів для подання матеріалів щодо встановлення статусу учасника бойових дій, не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий публічно-правовий спір.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд вважає, що при розгляді позовних вимог позивача, які фактично зводяться до невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20, від 27.04.2021 у справі № 460/418/20, від 28.05.2021 у справі № 540/942/20, від 02.12.2021 у справі №808/1156/18.
Отже, хоча позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов'язання відповідача видати довідку (ф.6) передбачену Порядком № 413 (додаток 6) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу вже згаданих приписів статті 381-1 КАС України, пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення у справі № 460/1787/24 порушувалися його права чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 381-1 КАС України із заявою про в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти нову позовну заяву.
Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи приписи статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Повний текст рішення складений 14.01.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО