Справа № 420/35955/24
14 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 20 листопада 2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним діі? Головного управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області щодо відмови у листі від 23.10.2024 № 28930-27648/Т-02/8-1500/24 у зарахуванні до суддівського стажу ОСОБА_1 ?овича для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професіи?ноі? діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського раи?ону Одеськоі? області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки Украі?ни в Одеськіи? області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строковоі? віи?ськовоі? служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у зброи?них силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року виходячи з 86 % суддівськоі? винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області провести ОСОБА_1 ?овичу зарахування до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського раи?ону Одеськоі? області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки Украі?ни в Одеськіи? області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строковоі? віи?ськовоі? служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у зброи?них силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області обчислити та виплатити ОСОБА_1 ?овичу довічне грошове у тримання судді у відставці з 30 серпня 2024 року виходячи з 86% суддівськоі? винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум;
- звернути рішення до негаи?ного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав через Веб портал Пенсійного фонду України заяву про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, що підтверджується копією заяви. Важливим є те, що до заяви було додано рішення Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку». Також, одночасно із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці 10.10.2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про зарахування, до вже нарахованого стажу професійної діяльності у сфері права належить ще два роки і два дні, тобто в межах трьох років, визначених законодавством на час призначення мене суддею, а саме періоду з 03 грудня 1998 року по 05 грудня 2000 року адвокатської діяльності, згідно з довідкою Президії об'єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2023 року № 01/0/9-23. В особистому кабінету на Веб порталі ПФУ 24.10.2024 року було доступне рішення про призначення довічного грошового утримання судді у відставці № 155250021188 від 23.10.2024 та розрахунок стажу ОСОБА_1 , з яких вбачається, що з 31.08.2024 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу на посаді судді 23 роки 8 місяців 14 днів у розмірі 56% суддівської винагороди. А, листом від 23.10.2024 року № 28930-27648/Т-02/8-1500/24 відповідач повідомив, що заявою від 10.10.2024 та долученими документами, поданими через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивачу з 31.08.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону виходячи з розрахунку стажу на посаді судді - 23 роки 6 місяців, що становить 56 % суддівської винагороди, та його розмір становить 75041,40 грн (134002,50 грн х 56 %). Відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді у відставці, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи 11.07.1989 по 06.12.1989 на посаді стажера прокуратури Савранського району Одеської області та з 26.05.1997 по 01.01.1998 на посаді керівника юридичного відділу на виробничо-комерційній фірмі «Бестал» та періоду ведення адвокатської діяльності. Проте, у листі нічого не зазначено, щодо стажу не зарахованого до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , а саме періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів, що були встановлені та підлягали зарахування на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Вважаю дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у врахуванні до стажу роботи на посаді судді 3 роки (досвіду) роботи (професійної діяльності) з 11.07.1989 року по 05.12.1989 гру з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, та дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів протиправними та такими, що суперечать Конституції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція ГУ ПФУ в Одеській області обґрунтовується наступним
ГУ ПФУ в Одеській області, не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зазначаючи при цьому те, що враховуючи положення ст. 142 Закону №1402 перерахунок грошового утримання позивача повинен бути проведений виходячи з 50 відсотків від суддівської винагороди (чинної) судді, який працює на відповідній посаді. Судами правильно зроблені висновки у цій справі, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. Різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України та ставить у нерівне становище інших, які за аналогічних умов мають відповідне право на перерахунок. Такі доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.11.2021 по справі №580/492/21. «Суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові. «Стаж роботи на посаді судді» має вичерпний перелік посад, який визначено ст. 137 Закону №1402- VIII. Натомість до «суддівського стажу» включається «стаж на посадах судді» та стаж (досвід) робота (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII) відповідно до положень п.1 та п. 6 ст. 69 Закону №1402-VIII. З набранням чинності Законом №1402, який визначив, що грошове утримання суддям виплачується з розрахунку 50% від суддівської винагороди, у Головного управління відсутні правові підстави для його обчислення позивачу на будь-яких інших умовах.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Заявою від 27.11.2014 року позивач усунув недоліки позову, зокрема, надав до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
05 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/71204/24).
06 грудня 2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 71713/24).
Станом на 14 січня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідачів, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав через Веб портал Пенсійного фонду України заяву про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, що підтверджується копією заяви. До заяви було додано рішення Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку». Також, одночасно із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці 10.10.2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про зарахування, до вже нарахованого стажу професійної діяльності у сфері права належить ще два роки і два дні, тобто в межах трьох років, визначених законодавством на час призначення його суддею, а саме періоду з 03 грудня 1998 року по 05 грудня 2000 року адвокатської діяльності, згідно з довідкою Президії об'єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2023 року № 01/0/9-23.
В особистому кабінету на Веб порталі ПФУ 24.10.2024 року було доступне рішення про призначення довічного грошового утримання судді у відставці № 155250021188 від 23.10.2024 року та розрахунок стажу ОСОБА_1 , з яких вбачається, що з 31.08.2024 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу на посаді судді 23 роки 8 місяців 14 днів у розмірі 56% суддівської винагороди.
Листом від 23.10.2024 року № 28930-27648/Т-02/8-1500/24 відповідач повідомив позивача, що заявою від 10.10.2024 року та долученими документами, поданими через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивачу з 31.08.2024 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону виходячи з розрахунку стажу на посаді судді - 23 роки 6 місяців, що становить 56 % суддівської винагороди, та його розмір становить 75041,40 грн (134002,50 грн х 56 %). Відсутні правові підстави для зарахування до стажу судді у відставці, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи 11.07.1989 року по 06.12.1989 року на посаді стажера прокуратури Савранського району Одеської області та з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року на посаді керівника юридичного відділу на виробничо-комерційній фірмі «Бестал» та періоду ведення адвокатської діяльності.
При цьому, у листі нічого не зазначено, щодо стажу не зарахованого до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , а саме періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів, що були встановлені та підлягали зарахування на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Вважаю дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у врахуванні до стажу роботи на посаді судді 3 роки (досвіду) роботи (професійної діяльності) з 11.07.1989 року по 05.12.1989 гру з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, та дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів протиправними та такими, що суперечать Конституції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402-VIII.
Відповідно до положень ст.4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із положеннями ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Таким чином, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Так судом встановлено, що згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року № 2553/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення / припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
Дата рішення Вищої ради правосуддя 27 серпня 2024 року, а заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці датована 10 жовтня 2024 року, тобто без порушення тримісячного строку.
Як встановлено судом, з рішення про призначення довічного грошового утримання судді у відставці № 15525000021188 від 23.10.2024 року та розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що стаж на посаді судді для обчислення відсотку від суддівської винагороди складає 23 роки 8 місяців. Проте, при розрахунку стажу роботи на посаді судді Головним управлінням не врахований стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11 липня 1989 року по 05 грудня 1989 року 26 травня 1997 року до 1 січня 1998 року та з 03 грудня 1998 року по 05 грудня 2000 року, як це передбачено частиною 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ та правовою позицією, викладеною у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у праві № 9901/805/18.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору.
Зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
«За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.».
Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі № 515/709/17, предметом якої була правомірність рішення пенсійного органу, яким при визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не було зараховано до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на посаді слідчого, сформував висновок, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж (стаж слідчого), дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу.
Такий правовий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 08.09.2022 року у справі № 400/3035/21.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та архівної довідки, виданої управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 03.03.2023 року № 65/14/сп-88, позивач до призначення на посаду судді обіймав посади стажера прокуратури Савранського району Одеської області з 11 липня 1989 року по 05 грудня 1989 року; слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області з 06 грудня 1989 року по 31 березня 1993 року; старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області з 01 квітня 1993 року по 31 січня 1994 року; слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління Служби безпеки України в Одеській області з 01 лютого 1994 року по 24 травня 1997 року.
Отже, в силу вимог абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862ХІІ до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління Служби безпеки України в Одеській області, що становить 7 років 5 місяців 18 днів.
Окрім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної до 01.01.2012 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавством було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 235/7316/16-а.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не зараховано половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року - це 2 роки 5 місяців.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи те, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби то правомірною є вимога позивача щодо зарахування до стажу судді і періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 08 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року терміном 2 роки 11 днів.
Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини, суд приходить до висновку щодо протиправності дій Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року виходячи з 86 % суддівської винагороди.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року виходячи з 86 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 30 серпня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ?овичу довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 86% суддівськоі? винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання у межах стягнення пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини 1 статті 263, пунктами 1-4 частини 1 статті 283 цього Кодексу.
Водночас, дана адміністративна справа є справою, визначеною пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, судом не вирішувались вимоги про присудження виплати пенсій з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів. Відтак, підстави для звернення рішення суду до негайного виконання - відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини 5 статті 19 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя, основні принципи незалежності судових органів, рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989 року), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998 року), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999 року, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов'язків. Ці фактори є невід'ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
У Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Відповідно до пункту 1 Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».
Згідно з частиною 2 статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 1211,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, період роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також період проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року виходячи з 86 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 30 серпня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ?овичу довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 86% суддівськоі? винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, буд. 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057).
Суддя С.О. Cтефанов