13 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3623/24
Провадження № 33/820/60/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.
за участю секретаря судового засідання Романової А.В.
захисника Баблонюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, яка проживає: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до постанови судді, 27 квітня 2024 року о 14:00 год. в дворі будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинила психологічне домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , що виражалося у висловлюванні непристойних слів у його адресу, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю.
Постановою судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодом обвинувачення у вчиненні домашнього насильства 27 квітня 2024 року), провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (за епізодом обвинувачення у вчиненні домашнього насильства 23 березня 2024 року) на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року в частині визнання її винуватою за епізодом вчинення домашнього насильства 27 квітня 2024 року та закрити провадження по справі в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, в іншій частині залишити без змін.
На її думку, зазначена постанова в частині визнання її винуватою за епізодом вчинення домашнього насильства 27 квітня 2024 року є незаконною, оскільки вона суперечить фактичним обставинам, вимогам норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що в порушення права на розгляд справи судом, що встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, не розглянуто протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД №560523 від 08.06.2024 року.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД №560521 від 15 травня 2024 року був розглянутий двічі - один раз суддею Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Мантуляком Ю.В. (постанова від 27 травня 2024 року) та суддею Кам?янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І. (постанова від 17 червня 2024 року). А протокол серії ВАД №560523 від 08 червня 2024 року розглянутий не був.
Зазначено також, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність двох протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП за епізодом 27 квітня 2024 року із тотожним обвинуваченням - протокол серії ВАД №560523 від 08 червня 2024 року та ВАД №239233 від 05 серпня 2024 року.
Підставою для скасування оскаржуваної постанови зазначено також те, що працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №239233 та судом у постанові не вказано положення якого саме Закону порушила ОСОБА_1 , що є істотним порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення ВАД №239233 було складено у відсутності ОСОБА_1 про наявність даного протоколу її ніхто до відома не ставив та з протоколом не знайомив, що є грубим порушенням права ОСОБА_1 на захист та порушенням вимог статті 256 КУпАП.
До матеріалів справи поліцейським не долучено та судом першої інстанції не витребувано доказів того, що сторони по справі є колишнім подружжям. Це унеможливлює розгляд судом справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, оскільки нічим не підтверджено родинні відносини сторін.
Суд першої інстанції визнав належним та допустимим відеозапис ОСОБА_2 від 27 квітня 2024 року, що є неналежним та недопустимим доказом, оскільки зроблений таємно, без згоди присутніх та без санкції суду. Події інкримінованого адміністративного правопорушення не було, оскільки 27 квітня 2024 року мали місце виконавчі дії і сторони були учасниками виконавчих дій, а не колишнім подружжям. Відсутня обов'язкова умова домашнього насильства - залежність потерпілого від кривдника.
Позиції учасників судового провадження
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання 13.01.2025 не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду, згідно ч.6 ст.294 КУпАП.
Потерпілий ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Просив розгляд апеляційної скарги проводити без його участі.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.01.2025 підтримала свою апеляційну скаргу, визнала, що вона та потерпілий ОСОБА_2 є колишнім подружжям, від шлюбу мають троє дітей, одна дитина неповнолітня. 27.04.2024 року дитина хворіла, крім того, дитина відмовляється від побачень з батьком, кожного разу потерпілий намагається побачитись з дитиною в присутності поліцейських, виконавців, дитина знервована. Також через хворобу доньки вона попросила у її батька - потерпілого ОСОБА_2 гроші на ліки, він відмовив. Через вказані обставини та накопичені емоції вона висловилась на його адресу, але нн вважає це домашнім насильством.
Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Баблонюк О.В. у судовому засіданні підтримала доводи поданої апеляційної скарги та просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Заслухавши захисника - адвоката Баблонюк О.В., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість, суд першої інстанції не дотримався зазначених вище положень та не з'ясував фактичні обставини цього адміністративного правопорушення за епізодом від 27.04.2024 року для повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи, як цього вимагає стаття 245 КУпАП та стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і, як наслідок, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Так, відповідно до постанови судді, 27 квітня 2024 року о 14:00 год. в дворі будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинила психологічне домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , що виражалося у висловлюванні непристойних слів у його адресу, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю.
На переконання судді суду першої інстанції використані ОСОБА_1 слова є очевидно образливими для будь-кого та не можуть бути використані для звертання до іншої людини. З урахуванням того, що вказані образи були використані щодо колишнього чоловіка, суддя на підставі законодавчого визначення поняття «домашнє насильство», яке наведене у п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дійшов висновку, що висловлені образи ОСОБА_1 є домашнім насильством.
Проте, з таким висновком судді суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція статті 173-2 КУпАП розкриває зміст «домашнього насильства» як умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Обґрунтовуючи свій висновок про наявність домашнього насильства, суд посилається на наявні у матеріалах справи докази, а саме: дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №239233 від 05 серпня 2024 року,пояснення свідка ОСОБА_3 , яка у судовому засіданні підтвердила факт висловлювання ОСОБА_1 у адресу ОСОБА_2 непристойними словами, які є образливими для гідності будь-якої людини; даними дослідженого у судовому засідання відеозапису події, наданого потерпілим ОСОБА_2 , на підставі яких суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в судовому засіданні доведена, а її дії, що виразилися у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (образливі висловлювання), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, слід кваліфікувати за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, з таким висновком суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, погодитись неможливо.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст.283 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративних правопорушень.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 була заява її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що учасники є колишнім подружжям суд не бере до уваги, оскільки сама ОСОБА_1 підтвердила та не спростувала цю обставину.
Проте заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги в частині неодноразового повернення судом першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення до Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області для належного оформлення та складання останнього протоколу за відсутності ОСОБА_1 , що є порушенням права на захист.
Зокрема протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП з доданими матеріали справи суд повертав до Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області для належного оформлення чотири рази: згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.05.2024 року, постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.06.2024 року, постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.07.2024 року, постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2024 року.
Підставами для повернень матеріалів справи судом першої інстанції були: викладення неконкретного обвинувачення, незрозумілим було те, у чому саме полягала образа потерпілого, не зазначено, де саме (у приміщенні, на вулиці, іншому місці) відбулась подія, тобто обвинувачення не відображало усіх ознак адміністративного правопорушення, а також наявність двох протоколів стосовно одних і тих же обставин, тієї ж особи, що позбавляло суд можливості прийняти єдине законне і обґрунтоване рішення.
Між тим, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно фабули протоколу, склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що 27 квітня 2024 року о 14.00 год. ОСОБА_1 вчинила щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, що виражалося у висловлюванні непристойних слів у його адресу, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю.
Встановлено, що дійсно ОСОБА_1 не використовувала нецензурну лексику, проте використала слова, які у протоколі поліцейський зазначив як непристойні слова. Проте зазначене поняття «непристойні слова» є оціночним та не міститься у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Враховуючи наведене, вважаю не доведеним вчинення 27 квітня 2024 року ОСОБА_1 домашнього насильства, за обставин, описаних у протоколі, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази вчинення ОСОБА_1 стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 саме домашнього насильства.
Апеляційним судом взято до уваги також доводи апеляційної скарги в тій частині, що протокол про адміністративне правопорушення ВАД №239233 було складене у відсутності ОСОБА_1 про наявність даного протоколу її ніхто до відома не ставив та з протоколом не знайомив, що є грубим порушенням права ОСОБА_1 на захист та порушенням вимог статті 256 КУпАП.
В матеріалах справи наявний рапорт інспектора СПДН ВВзГ Кам?янець - Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Борщевського В.В. на ім'я начальника Кам?янець - Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області про те, що в ході доопрацювання матеріалів був складений протокол про адміністративне правопорушення за
ч.1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Під час складання адміністративного протоколу ОСОБА_1 ознайомилась із змістом протоколу та в подальшому відмовилась від його підписання, пояснивши відмову тим, що не згідна із правопорушенням та не має бажання підписувати даний протокол. Дана подія була зафіксована на нагрудну камеру поліцейського № 5 СПДН (а/с 51).
Запис з нагрудної камери, на яку посилається інспектор СПДН Борщевський В.В. не долучено до матеріалів справи. До процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення поняті не залучались для підтвердження відмови ОСОБА_1 у підписанні протоколу.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 щодо обставин складання відносно останньої протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 239233, а також задля всебічного, об'єктивного та ґрунтовного судового розгляду, Хмельницьким апеляційним судом було направлено запит до Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області на витребування відеозапису з нагрудних камер спостереження інспектора СПДН ВВзГ лейтенанта поліції Борщевського В.В. №5 СПОН від 05 серпня 2024 року, на якій зафіксовані обставини даної події.
У відповіді на поданий запит начальником Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області повідомлено, що надати витребувані відеозаписи не представляється можливим, оскільки вони зберігаються 60 діб.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Враховуючи, що фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита, саме по собі вживання непристойних слів на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про задоволення апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та скасування постанова судді суду першої інстанції за епізодом обвинувачення у вчиненні домашнього насильства 27 квітня 2024 року, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП за цим епізодом підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодом обвинувачення у вчиненні домашнього насильства 27 квітня 2024 року), та закрито провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (за епізодом обвинувачення у вчиненні домашнього насильства 27 квітня 2024 року) на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В іншій частини постанову судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя