13 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3084/24
Провадження № 11-кп/820/197/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12024242160000034, внесені до ЄРДР 10 квітня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 грудня 2024 року,
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та зареєстрованому по АДРЕСА_1 , без фактичного місця проживання, українцю, громадянину України, із вищою освітою, розлученому, непрацюючому, не судимому,
та обрано відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28 лютого 2025 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 близько 17.30 години 09.04.2024 року, знаходячись у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , вхід до якого є безперешкодним під час роботи вказаного закладу та в якому здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_8 , прийняв рішення про заволодіння чужим майном, діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на скоєння кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством щодо своєї колишньої дружини, та на незаконне заволодіння її майном, підійшов до холодильної вітрини, яка розташована по центру від входу торгівельного приміщення магазину, відкрив її та, шляхом вільного доступу, умисно, відкрито взяв батон вареної ковбаси «Сімейна», відрізав собі шматок ковбаси вагою 500 г, вартістю 248 грн. за кілограм, загальною вартістю 124 грн. та помістив її в пакет «вишиванка». Продовжуючи свої умисні та протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, підійшов до хлібного стелажа, який розташований під вікном праворуч торговельної зали, звідки взяв буханку білого різаного хліба «Карпатський» вартістю 31 грн., після чого підійшов до стелажа, що розташований за холодильною вітриною, звідки взяв один стік кави «Якобс Монарх», вартістю 6 грн., яку приготував та випив в технічному приміщенні магазину.
Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, не реагуючи на зауваження власниці магазину щодо припинення протиправних дій щодо викрадення її майна, зайшов у складське приміщення магазину, звідки умисно, відкрито викрав пакет молока вартістю 43 грн., місткістю 1 літр. Продовжуючи свої злочинні дії, біля овочевого відділу торгівельного приміщення магазину, почав набирати в прозорий поліетиленовий пакет цибулю та, реагуючи на зауваження потерпілої щодо припинення протиправних дій, спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном, жбурнув у бік потерпілої пакет з цибулею.
Він же, при цьому проявляючи агресію, вчинив напад з метою незаконного заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я, яке виразилось у застосуванні фізичної сили, а саме, підійшов до потерпілої та, перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_8 , умисно наніс один удар кулаком правої руки в ліву ділянку голови. Внаслідок вказаних протиправних дій, спричинив потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забої лівої вушної мушлі синяка в тім'яною-скроневій ділянці зліва, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров'я. Крім того, перебуваючи в положенні навпроти ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, не зважаючи на свідків, які намагались припинити його протиправні дії , умисно наніс потерпілій кулаком лівої руки один удар в праве плече та один удар кулаком правої руки в ліве плече ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді 1 синяка на задньо-зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча та 1 синяк на задній поверхні нижньої третини правого плеча, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Після чого, ОСОБА_6 залишив приміщення магазину з викраденим майно, яким розпорядився на власний розсуд.
Вказаними умисними діями ОСОБА_6 спричинив ФОП ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 204 грн.
За таких обставин, ОСОБА_6 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, місцевий суд врахував те, що ОСОБА_6 , відповідно до п.2 ч.1 ст.178 КПК України, вчинив злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, а тому є підстави вважати, що останній може вчинити нове кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілу, свідків, переховуватись від суду, а також врахував відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, місця роботи та постійного джерела заробітку.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 31 грудня 2024 року та звільнити обвинуваченого з під варти.
Свої вимоги аргументує невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що суд упереджено поставився до розгляду даного клопотання.
Стверджує, що сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні не погоджувались з клопотанням прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та звертали увагу суду на необґрунтованість даного клопотання, але судом першої інстанції всі заперечення, які зазначались стороною захисту, щодо необґрунтованості даного клопотання залишені поза увагою та не спростовані.
Захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 є людиною пенсійного віку, розлучений, має дорослого сина, міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та є приватним підприємцем, однак судом ці обставини залишені поза увагою.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення з коротким викладом доводів апеляційної скарги, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги з мотивів наведених у ній, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду та безпідставність доводів сторони захисту, перевіривши судове рішення в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.194 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке застосування можливе.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд при розгляді клопотання прокурора в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Згідно положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду, з метою уникнення від покарання, незаконного впливу на потерпілу та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись судом. При цьому був опитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, потерпілої та її представника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Не заслуговують на увагу аргументи захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені прокурором у клопотанні ризики.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленні волі строком від 8 до 15 років.
Отже, при розгляді клопотання прокурора з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_6 є людиною пенсійного віку, має дорослого сина, міцні соціальні зв'язки, є приватним підприємцем, має зареєстроване місце проживання не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного йому запобіжного заходу, оскільки наведене враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, поведінкою обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора.
Враховуючи вищевикладене, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом обрання останньому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 грудня 2024 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 лютого 2025 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника -- без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3