13 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31447/24
Провадження № 33/820/62/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.В., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Григи Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року, -
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, 01 листопада 2024 року, приблизно о 17 год. 00 хв., пішохід ОСОБА_1 , в порушення п. 4.14(а) ПДР України, в м. Хмельницькому по вул. С.Петлюри, 28, не переконавшись в безпеці вийшов на проїжджу частину вул. С.Петлюри, з метою її перейти поза пішохідним переходом, в результаті чого відбувся наїзд на нього автомобілем «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі сторони вул. Кам'янецької. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, а пішохід - тілесні ушкодження.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, при розгляді справи суд дав невірну оцінку доказам по справі, не звернув увагу на допущені порушення під час оформлення матеріалів ДТП, не розглянув подане ОСОБА_1 клопотання, а також не оглянув наявні у нього фото і відеозаписи, які можуть слугувати доказами під час розгляду справи по суті.
Зазначає, що 11.11.2024 в м. Хмельницькому ОСОБА_1 з дотриманням вимог Правил дорожнього руху, переходив вул. С. Петлюри (колишня вул. Купріна) та потрапив у ДТП, саме на нього скоєно наїзд легковим автомобілем. Внаслідок наїзду останній отримав тілесні ушкодження, а також було пошкоджено і знищено його майно. Після ДТП ОСОБА_1 було доставлено в Хмельницьку обласну лікарню, де оглянуто лікарями, проведено необхідні діагностичні та лікувальні маніпуляції і поставлено діагноз «ЗЧМТ (закрита черепно мозкова травма). Струс головного мозку. Забійна рана потиличної ділянки голови (копія відповідної довідки додається).
Перевірка за фактом ДТП проведена поверхово, не з'ясовані ключові обставини наїзду (ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, швидкість руху автомобіля і технічна можливість уникнути наїзду за заданих дорожніх умов, чи не знаходився водій у стані алкогольного сп'яніння), в зв'язку з чим ОСОБА_1 подав відповідне клопотання, в якому виклав свої зауваження до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також клопотав про вчинення відповідних дій (копію клопотання додано). Однак, суд першої інстанції клопотання проігнорував, хоча фото і відеоматеріали, які були додані до клопотання повністю спростовують свідчення водія ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 переходив проїзну частину в неосвітленому місці.
Звертає увагу на те, що ступінь тяжкості завданих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень до даного часу не встановлена, медична документація не вилучалася.
Письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки місце ДТП освітлене, в нього були увімкнені фари, на дорогу ОСОБА_1 вийшов не раптово, рухався не у пришвидшеному темпі, при цьому його одяг і взуття також не були темного кольору, а тому водій повинен був бачити ОСОБА_1 з моменту коли він тільки вступив на проїзну частину, а не на його смугу за 20 м. Окрім того, в судове засідання водій автомобіля ОСОБА_2 не викликався і безпосередньо суду свідчення не надавав, натомість судом взято до уваги додаткові письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.11.2024, однак їх надходження до матеріалів справи є незрозумілим (відсутня інформація про дату надходження, особу яка їх отримала, резолюція особи якій вони адресовані), підпис на додаткових поясненнях і на поясненнях відібраних поліцейськими на місці ДТП різні, а тому в силу ст. 251 КУпАП вони не є доказом.
Таким чином, в матеріалах адміністративної справи містяться відомості, що свідчать, що дана ДТП має ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.286 КК України, а також в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Окрім цього, диспозиція ст.124 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Суб'єктом даного правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності Парцирного - адвоката Шевчука В.В., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Григи Р.М., перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Суддею суду першої інстанції було дотримано вказаних вимог закону, зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії правопорушення ЕПР1 № 172722 від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 порушив пункт 4.14 Правил дорожнього руху України: не переконавшись в безпеці вийшов на проїжджу частину вул.С.Петлюри з метою її перейти поза пішохідним переходом в результаті чого відбувся на нього наїзд водієм «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі сторони вул. Кам'янецької, внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, а пішохід - тілесні ушкодження
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 172722 від 13.11.2024 року, в якому зафіксовані обставини допущеного ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху;
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2024р. та долученою до нього фото таблицею та схемою до протоколу огляду місця ДТП;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 11.11.2024р., приблизно о 17 год., він керував транспортним засобом «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. С.Петлюри (Купріна) зі швидкістю близько 50 км/год. Раптово на неосвітленій ділянці дороги поза межами пішохідного переходу перед транспортним засобом з'явився чоловік, який в пришвидшеному темпі перетинав проїзну частину. Він одразу застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалось;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що 11.11.2024р., приблизно о 17 год., він переходив вул. С.Петлюри поза пішохідним переходом і в цей момент на нього здійснив наїзд водій автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі сторони вул. Кам'янецької, в результаті чого він впав та отримав забої. Претензій до водія не має.
Вважаю, що наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.
Підпунктами «а» пункту 4.14 Правил дорожнього руху України передбачено, що пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Тобто, об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов'язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов'язковим об'єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Умовами настання адміністративної відповідальності є наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 172722 від 13.11.2024 має доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, які дозволяють дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, відносно якої складено протокол.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, схему місця ДТП, надані письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , додані фотоматеріали, допитавши в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який підтвердив суду ті фактичні обставини, які викладені в протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов мотивованого та обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки ОСОБА_3 порушив вимоги п.4.14 а ПДР України, згідно якого пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.
Враховуючи встановлене, заперечення ОСОБА_1 , викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, спростовуються матеріалами справи та розцінюються судом як тактика захисту особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, з метою уникнення такої відповідальності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вийшов на дорогу не раптово, рухався не у пришвидшеному темпі, при цьому його одяг і взуття також не були темного кольору, а тому водій повинен був бачити ОСОБА_1 з моменту коли він тільки вступив на проїзну частину, а не на його смугу за 20 м., то вказане не звільняло ОСОБА_1 від виконанням вимог п.4.14 а ПДР.
При цьому, водій ОСОБА_2 не зобов'язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР пішоходом - ОСОБА_1 , він не передбачав, не зобов'язаний був і не мав можливості передбачити, що пішохід вийде на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Відповідно до п. 1.4 ПДР водій ОСОБА_2 вправі був розраховувати, що пішохід ОСОБА_1 перед тим, як виходити на проїзну частину, впевниться у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.
Тому, в причинному зв'язку із наслідками, що настали перебувають лише дії пішохода ОСОБА_1 , оскільки, саме ОСОБА_1 (на виконання вимог п.4.14 а ПДР) повинен був бути уважним та маючи намір вийти на проїзну частину, повинен був впевнитись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, зокрема, які рухались по дорозі, яку він перетинав в недозволеному місці.
Доводи про те, що в судове засідання водій автомобіля ОСОБА_2 не викликався і безпосередньо суду свідчення не надавав, натомість судом взято до уваги додаткові письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.11.2024, однак їх надходження до матеріалів справи є незрозумілим (відсутня інформація про дату надходження, особу яка їх отримала, резолюція особи якій вони адресовані), підпис на додаткових поясненнях і на поясненнях відібраних поліцейськими на місці ДТП різні, а тому в силу ст. 251 КУпАП вони не є доказом, а також невизнання вини, апеляційний суд вважає обраною тактикою захисту та намаганням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки ці доводи повністю спростовуються зібраними у справі доказами.
Крім того, потерпілий ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про місце та час апеляційного розгляду, в судове засідання з'явився та надав пояснення аналогічні письмовим поясненням наявним у матеріалах справи.
Посилання апелянта на ту обставину, що стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність лише водіїв спростовується вище зазначеними нормами КУпАП, Закону України «Про дорожній рух» та ПДР України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що в матеріалах адміністративної справи містяться відомості, які свідчать, що дана ДТП має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України не заслуговують на увагу, оскільки зазначені відомості відсутні. Крім того, ОСОБА_1 не надав жодної довідки, які підтверджують спричинення йому будь - яких тілесних ушкоджень в результаті ДТП.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення ПДР іншим учасником ДТП не можуть бути достатньою підставою для скасування постанови та закриття провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки суд розглядає справу в межах складеного протоколу та зобов'язаний встановити чи винна у вчиненому правопорушенні саме дана особа.
Тож, апеляційний суд не вбачає у діях суду першої інстанції ознак упередженості, необ'єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи, доказів на підтвердження зворотного стороною захисту не надано, тому апеляційний суд не погоджується з наведеними вище доводами апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
За таких обставин з врахуванням цілої низки матеріалів, які в повному обсязі підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні п.4.14 ПДР України, постанова судді є законною і справедливою, а підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК