Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
14 січня 2025 року Справа №200/8900/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2020 №28;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2024 №050750001051 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.02.2020, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1979 по 01.03.1993, з 01.03.1993 по 01.10.1993, з 01.10.1993 по 24.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.05.1979.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку та доказами поважності причин його пропуску.
З метою виконання вимог вказаної ухвали представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, мотивовану тим, що позивач після подачі заяви на призначення пенсії була вимушена повернутись до місця свого постійного проживання - м. Макіївка Донецької області.
В березні 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» були встановлені карантин та відповідні обмежувальні заходи, такі як: заборонена з 12 год. 00 хв. 18.03.2020 до 03.04.2020 регулярних та нерегулярних перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення та перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).
Вказане стало на заваді позивачу дістатися до Великоновосілківського ОУ ПФУ Донецької області для ознайомлення з прийнятим рішенням за заявою про призначення пенсії.
Крім того пунктом 5 в редакції Постанов КМ № 215 від 16.03.2020, № 255 від 02.04.2020 було встановлено, що обов'язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають: особи, які в'їжджають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя через контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї.
Посилаючись на введення воєнного стану з 24.02.2022, який ще триває, зазначає про існуючі обмеження в пересуванні. Можливість виїхати на підконтрольну уряду України територію у позивача з'явилась лише у жовтні 2024 року. Вказані обмеження в пересуванні та воєнні дії створили об'єктивну неможливість звернутися до відповідача та ознайомитись з прийнятим рішенням.
Зазначає про відсутність спірного рішення в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Мої звернення» - «Статус звернення».
Відповідачем не було ознайомлено позивачку з прийнятим рішенням про відмову в призначенні пенсії. А позивачка в силу обмежень в пересуванні з окупованої території через обмежувальні заходи, пов'язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), із встановленням заходів особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, реальним існуванням загрози життю позивачки у зв'язку з веденням бойових дій в Донецькій області не мала можливості ознайомитись з рішенням відповідача та прийняти рішення щодо його оскарження в суді.
На підставі вище викладеного, позивач просив суд визнати поважними викладені причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та поновити такий строк.
Суд, вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, виходить з такого.
Згідно із ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
За змістом позову та наданим документам, ОСОБА_1 звернулась до Великоновосілківського ОУ ПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії від 21.02.2020.
Відтак, після звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії та не отримавши першої пенсійної виплати, щонайменше з наступного місця, позивач мав чітко розуміти, що на це були відповідні підстави. У зв'язку з чим, позивач не був позбавлений звернутися до відповідача із заявою про надання інформації стосовно призначення/не призначення пенсії за відповідно поданою заявою від 21.02.2020.
В той же час, як зазначено в матеріалах справи та не заперечується позивачем, 21.10.2024 повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії. Також, 28.10.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит про надання інформації щодо призначення пенсії ОСОБА_1 згідно поданої заяви від 19.02.2020. Тобто через 4 роки та 8 місяці позивач почав вчиняти дії направленні на з'ясування підстав не призначення пенсії.
В той же час, позивачем не зазначено жодних об'єктивних причин неможливості позивачем з'ясувати питання порушеного права у відповідача після не отримання пенсії після звернення із заявою від 21.02.2020 та відповідно звернутися до суду у встановлені законодавством строки.
Суд зазначає, що отримання позивачем ГУПФУ в Донецькій області від 30.10.2024 №0500-0202-8/105386, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд звертає увагу на те, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011).
За наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.
Позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20 та в постанові від 18.05.2023 у справі №560/19830/21 при оцінці аналогічних правовідносин.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІ та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відтак посилання позивача на отримання листа-відповіді від відповідача як на поважні причини пропуску строку звернення до суду, судом до уваги не беруться.
Що ж стосується посилання на повномасштабне вторгнення 24.02.2022, то ці обставини настали через 2 роки після звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, а тому не могли перешкоджати позивачеві своєчасно звернутися до суду у відведений законодавством строк.
З приводу покликання позивача на введення в Україні карантинних обмежень, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 до 30.06.2023.
Покликаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, пов'язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до нього та перешкоджали своєчасному зверненню до суду в період дії карантинних обмежень. Саме лише покликання на існування певних обставин, не дає суду можливості вважати що окремі обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, були об'єктивно непереборними обставинами щодо неможливості дотримання строку звернення до суду.
Крім того, карантинні обмеження завершилися 30.06.2023, а до суду із цим позовом позивач звернувся 20.12.2024.
Також, не підлягає застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 за №731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, так як процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У вказаному випадку з позовом до суду позивач звернувся 20.12.2024, а строки, обумовлені коментованими вище законами завершилися 06.08.2020.
Посилаючись на обмежувальні заходи, пов'язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), представником позивача в клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку зазначено, що обмеження діяли з 18.03.2020 до 03.04.2020. Проте, суд зазначає, що Великоновосілківським ОУПФУ Донецької області прийнято рішення №28 про відмову у призначенні пенсії від ще 27.02.2020, тобто до введення обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), на які вказує представник позивача.
Крім того, зазначені заходи діяли до 03.04.2020, проте, як вже було зазначено, до суду із цим позовом позивач звернувся 20.12.2024.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає про відсутність спірного рішення в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Мої звернення» - «Статус звернення».
Разом із тим, наведені вище твердження представника позивача оцінюються критично, адже будь-яка бездіяльність Великоновосілківським ОУПФУ Донецької області щодо не оформлення чи/або неналежного результату розгляду звернення позивача за призначенням пенсії, яке відбулось ще 21.02.2020, не є предметом оскарження за даним позовом.
Крім того, згідно наданих скріншотів з особистого кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в графі «Текст відповіді» вказано «Відмовлено».
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій з метою з'ясування підстав відмови в призначенні пенсії у період з березня 2020 року по жовтень 2024 року позивачем не надано.
Суд зазначає, що позивач повинний був дізнатися (та мав таку можливість) про порушення своїх прав, починаючи з березня 2020 року, коли не отримав пенсію за призначенням якої звертався до органів ПФУ з заявою від 21.02.2020.
Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а також поцікавитись підставами не отримання пенсії після звернення за її призначенням.
Посилання на відсутність рішення Великоновосілківським ОУПФУ Донецької області в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі «Мої звернення» - «Статус звернення» судом не приймаються, оскільки вказане не є доказами того, що позивач не отримавши пенсії у березні 2020 року, не мала можливості звернутися до суду з об'єктивно непереборних обставин та поважних підстав.
Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом запобігання створенню штучних умов для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як загальні, не пов'язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.
А тому і жодних перешкод для звернення до суду протягом шести місяців у позивача не було, доказів протилежного суду не надано.
З урахуванням правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №560/19830/21, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як правонаступника Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2020 №28 та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.02.2020, та не навів поважних причин його пропуску.
Згідно частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений строк звернення до суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як правонаступника Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2020 №28 та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.02.2020, та не наведено поважних причин його пропуску, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не надано, тому, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви у зазначеній частині позовних вимог.
При цьому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2024 №050750001051 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1979 по 01.03.1993, з 01.03.1993 по 01.10.1993, з 01.10.1993 по 24.10.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.05.1979, підлягають розгляду судом.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві та відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як правонаступника Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2020 №28 та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.02.2020.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як правонаступника Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 27.02.2020 №28 та зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.02.2020, повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Суддя Т.В.Загацька