13.01.25
22-ц/812/50/25
Провадження 22-ц/812/50/25 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Постанова
Іменем України
13 січня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,
із секретарем Андрієнко Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалене 16 липня 2024 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні цього ж суду, у цивільній справі № 490/439/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп» (далі -ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Позов мотивовано тим, що 29 червня 2023року близько 17:00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 322132» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Веселинівський в районі перехрестя з вул. Очаківською та в порушення п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись у середній смузі руху, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, почав виконання маневру повороту ліворуч, не надав перевагу у русі транспортному засобу марки «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який в цей час рухався у крайній лівій смузі попутного напрямку. Уникаючи зіткнення, водій ОСОБА_3 змушений був застосувати екстрене гальмування та змінити напрямок руху ліворуч, внаслідок чого його автомобіль «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій якого перебував поза межами свого транспортного засобу. У результаті цього, транспортні засоби «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_3 отримали механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно актів виконаних робіт, квитанцій по експлуатації, проведення оцінки та ремонтних робіт вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 226029 грн.
Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля марки «ГАЗ 322132» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу № ЕР-212377648 в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп» .
ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп» виплатило ОСОБА_1 95 505 грн 88 коп. страхового відшкодування.
Крім того у зв'язку з заподіянням механічних пошкоджень транспортному засобу позивача, та неможливістю використання його за призначенням, ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду у розмірі 10 000грн.
Також позивач зазначав, що він поніс витрати пов'язані з правничою допомогою у розмірі 15 000 грн.
Посилаючись на наведене, просив суд стягнути з страхової компанії на його користь матеріальну шкоду у розмірі 64 494,12 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди 66 029 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн та судовий збір.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 66 029 грн майнової шкоди , 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, 710 грн 28 коп судового збору та 3750 грн судових витрат на правничу допомогу.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що із ОСОБА_2 , як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим відшкодуванням, що складає 96 367 грн 24 коп. Водночас, розмір відшкодування майнової шкоди суд вважав слід стягнути в межах заявлених позовних вимог, врахувавши при цьому закріплений в ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Відмовляючи у задоволенні позову до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп», суд виходив з того, що свої зобов'язання страхова компанія за вказаним страховим випадком виконала в повному обсязі, сплативши позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика.
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції невірно визначив розмір шкоди, яка підлягає стягненню на його користь, залишив поза увагою акти виконаних робіт, та квитанції по експлуатації, проведення оцінки та ремонтних робіт транспортного засобу «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальна сума яких складала 226 029 грн.
Зазначає, що судом не враховано положення ст. 3 Закону №1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст. 1194 ЦК України.
09 грудня 2024 року до суду від представника ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2024 року без змін.
Зазначає, що в обґрунтування стягнення вартості відновлювального ремонту за пошкоджений транспортний засіб позивач надає рахунки на сплату та акти виконаних робіт. Проте, у своїй діяльності, страховик має керуватися ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та здійснити страхове відшкодування відповідно до реальної вартості пошкодженого майна, з урахуванням фізичного зносу КТЗ. Тому, вимоги позивача до страховика щодо стягнення вартості відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу автомобіля, є безпідставними.
Вказує, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідачем замовлено проведення відповідних оцінювань та в подальшому додатковий звіт. Згідно звітів оцінювача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 95 505,88 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини. Отже, загальна сума страхового відшкодування у розмірі 95 505грн 88 коп. була виплачена на користь позивача, що останнім не заперечується.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, 29 червня 2023року близько 17:00 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 322132» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Веселинівський в районі перехрестя з вул. Очаківською, допустив порушення п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив ДТП, під час якої транспортні засоби «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та «Audi» реєстраційний номер НОМЕР_3 отримали механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/6293/23 від 17 жовтня 2023 року, визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.8,9).
Транспортний засіб марки «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (а.с.10).
Відповідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР_212377648 від 08 грудня 2022 року, чинного на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» , страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, розмір франшизи - 0,00 грн (а.с.11).
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ ремонту транспортного засобу «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 29 червня 2023 року, проведеного на замовлення ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на підставі акту огляду ТЗ (дефектна відомість): вартість відновлювального ремонту становить 191 873,12 грн, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,65, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ становить 95 505 грн 88 коп. (з урахування коефіцієнту фізичного зносу) (а.с.53-62).
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншурайс Груп» сплатила ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 95 505 грн 88 коп. (а.с.24,25).
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_5 зазначав, що згідно актів виконаних робіт, квитанцій по евакуації, проведення оцінки транспортного засобу та ремонтних робі, повна вартість відновлювального ремонту його автомобіля складала 226029 грн.
Предметом спору є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна.
На підтвердження своїх позовних вимог, ОСОБА_1 надав рахунки, акти виконаних робіт, акти прийому -передачі виконаних робіт пов'язані з ремонтом транспортного засобу, квитанції на придбання запасних частин, всього на суму 226029 грн (а.с.13-23).
Також надано квитанцію від 22 липня 2023 року, згідно з якою на користь ФОП ОСОБА_6 за оцінку транспортного засобу сплачено 4 000 грн (а.с.12).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Оскільки страхова компанія відшкодувала позивачу 95 505 грн 88 коп шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, згідно звіту від 13 грудня 2023 року, яким визначена вартість матеріального збитку, то суд першої інстанції вірно вважав, що різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою зобов'язаний сплатити ОСОБА_2 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
ОСОБА_1 , у заявленому позові просив суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 66029 грн майнової шкоди.
Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача 66 029 грн майнової шкоди, суд першої інстанції врахував визначені цивільним процесуальним законом принципи змагальності й диспозитивності цивільного процесу та вірно поклав на ОСОБА_2 обов'язок по відшкодуванню завданої ОСОБА_5 шкоди в межах заявлених позовних вимог.
Стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд, визначаючи розмір відшкодування, врахував, що вину ОСОБА_2 в ДТП установлено судом, при цьому також врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, а саме душевні страждання викликані пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги акти виконаних робіт та квитанції по евакуації, проведення оцінки та ремонтних робіт, загальна сума яких складала 226 029 грн, не спростовують наведених вище висновків суду, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права , тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За наведених обставин, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оскільки ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року зупинено дію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2024 рокудо закінчення апеляційного провадження, дія судового рішення за результатами його перегляду підлягає поновленню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2024 року без змін.
Відновити дію рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2024 року, зупиненого на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді:
Повний текст судового рішення виготовлено 14.01.2025 року