ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2025Справа № 910/10890/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про відшкодування шкоди в розмірі 12 546,18 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС"" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації) у сумі 12 546, 18 грн., з яких: 8 170,10 грн. - завданої шкоди, 1 781,13 грн. - інфляційних втрат, 546,83 грн. - 3% річних, 2 048,12 грн. - пені у зв'язку з ДТП яка сталась 21.12.2021 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
25.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки позивачем не надано документи, що підтверджують право власності на пошкоджене майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.05.2021 між ПП «Укрпалетсистем» (страхувальником) та позивачем (страховиком) укладено договір добровільного страхування майна № FO-00985138, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах цього договору майном, зокрема, АЗК № 125, розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, вул. Київська, 35.
21.12.2021 на автомобільній дорозі М-05 на АЗК «UPG» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "МАN", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на опору зовнішнього освітлення, внаслідок якої опора зовнішнього освітлення отримала механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Приморського районного суду міста Одеси від 23.02.2022 у справі № 522/1052/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі заяви про настання події з застрахованим майном від 21.12.2021, страхового акту № 00052/07/522 від 25.01.2022, рахунку-фактури № Р-49 від 28.12.2021, за платіжною інструкцією № 246796 від 27.01.2022 сплатив на користь ПП «Укрпалетсистем» страхове відшкодування на суму 8 170 грн.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_1 щодо експлуатації транспортного засобу "МАN", державний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно полісу № ЕР 204975945.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 01583/07/2021/100 від 10.03.2022, до якої було додані передбачені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документи для такої виплати.
Посилання відповідача на не надання документів, що підтверджують право власності на пошкоджене майно є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264826053 від 07.07.2021, договір оренди майна № 03/2021 від 05.04.2021, акт приймання-передачі від 05.04.2021.
Відповіді відповідача на вказану заяву матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів сплати відповідачем на користь позивача заявлених 8 170,10 грн. страхового відшкодування суду не подано.
За відсутності доказів здійснення оплати, у тому числі станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 8 170,10 грн. страхового відшкодування.
Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 048,12 грн. пені, 1 781,13 грн. інфляційних втрат та 546,83 грн. 3% річних.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
При цьому, відповідач будь-яких доказів звільнення від обов'язку оплати та спростування обставин прострочення виконання зобов'язання, не надав.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 2 048,12 грн. пені, суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 1 781,13 грн. інфляційних втрат та 546,83 грн. 3% річних, судом задовольняються вказані вимоги оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок, 32 літ. А, код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, код 30115243) 8 170 (вісім тисяч сто сімдесят) грн. 10 коп. страхового відшкодування, 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 12 коп. пені, 1 781 (одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 546 (п'ятсот сорок шість) грн. 83 коп. 3% річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак