Справа № 120/10800/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
13 січня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУДПС України у Вінницькій області та включена до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 по 31.03.2022 (третя група 5%), з 01.04.2022 по 31.07.2023 (третя група 2%), з 01.08.2023 по 31.12.2023 - платник податку за ставкою 5%. Однак, рішенням від 02.05.2024 №17845/6/02-3224-07/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку. В свою чергу, на думку позивача, протиправність винесеного рішення полягає у тому, що таке винесене на підставі акту камеральної перевірки від 28.03.2024, а не на підставі акту документальної перевірки, як це визначено нормами ПК України, аналогічного висновку дійшов Верховний суду у постановах від 24.05.2019 у справі № 821/1275/16, від 25.01.2024 у справі №807/1019/16. Окрім того, зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити протягом якого календарного року встановлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу. Відтак, не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС України у Вінницькій області № 17845/6/02-3224-07/2376517342 від 02.05.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 . Зобов'язати ГУ ДПС України у Вінницькій області поновити реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2024.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 17845/6/02-3224-07/2376517342 від 02.05.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Вінницькій області поновити реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи із 01.01.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС України у Вінницькій області та включена до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 по 31.03.2022 (третя група 5%), з 01.04.2022 по 31.07.2023 (третя група 2%), з 01.08.2023 по 31.12.2023 - платник податку за ставкою 5%.
Рішенням від 02.05.2024 №17845/6/02-3224-07/ НОМЕР_1 , на підставі акту камеральної перевірки від 28.03.2024, ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку.
Не погодившись із даним рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку прийнято на не підставі, не у спосіб та не у відповідності до норм чинного законодавства, а також з порушенням відповідачем процедури прийняття рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про його протиправність та як наслідок, підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; (в 2023 році 7 818 900).
Пунктом 91.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
Абзацом третім пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Згідно абзацу 3 підпункту 298.2.3 пункту 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
За змістом абзацу першого пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Водночас, абзацом другим підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України додатково визначено обставини, які можуть бути предметом камеральної перевірки, серед яких відсутні такі обставини, як “відповідність доходів платника єдиного податку граничному розміру».
Колегія суддів зазначає, що за змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийнято лише за наслідками документальної перевірки такого платника податку.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування предмету камеральної та документальної перевірки викладена Верховним Судом у постановах від 09.08.2022 по справі № 640/23486/21, від 21.05.2021 по справі № 640/14338/19, від 15.05.2018 у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, від 24.06.2020 у справі №640/18801/18, від 27.07.2020 у справі №824/843/16-а, від 24.05.2019 по справі №821/1275/16, від 25.01.2024 по справі № 807/1019/16 тощо.
Крім того, Верховним Судом зокрема у постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 10.11.2021 року по справі № 340/3300/19 викладено аналогічну правову позицію у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке втім може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки, результати якого є узгоджені.
Із матеріалів справи слідує, що спірне рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку прийняте на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимогам перебування на спрощеній системі оподаткування №12839/2407/2376517342 від 28.03.2024.
У акті про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 28.03.2024 контролюючий орган при обрахунку доходу платника єдиного податку третьої групи в 2023 році посилається на підпункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та розраховує, що граничний обсяг доходу позивача, який отримав платник єдиного податку, становить 4343556,27 грн., обсяг доходу, який передбачений відповідними нормами складає 3257875,00 грн., сума перевищення обсягу доходу - 10856681,27 грн.
Колегія суддів зазначає, що підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку у рішенні визначено "у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 ст.297 Кодексу". Документи, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку: заява платника податків про обрання спрощеної системи оподаткування від 29.09.2015 р. №909, акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 28.03.2024 р. №12839/2407/2376517342, повідомлення від державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення. Висновок: перелічені причини та документи є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку відповідно до абзацу першого п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу, у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулось таке перевищення.
Так, оцінюючи спірне рішення на предмет його обґрунтованості та вмотивованості, відповідності формі та змісту, суд першої інстанції вірно зазначив, що по перше, у такому не вказано податковий період (календарний рік), в якому відповідачем встановлено перевищення позивачем обсягу його доходу, по друге, не вказано, який конкретно обсяг доходу був перевищений платником єдиного податку і на яку суму. Більш того, у розділі “висновки» відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем, як платником єдиного податку другої групи, норм пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, що суперечить наявним матеріалам справи, оскільки як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач є платником єдиного податку третьої групи.
Окрім цього, у розділі “документи, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку», зокрема зазначено, що один із документів, який підтверджує підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку є акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 28.03.2024 р. № 12839/2407/2376517342. Водночас, як свідчать матеріали справи спірне рішення винесене за результатами камеральної перевірки. Будь-яких інших фактичних обставин справи спірне рішення не містить.
Колегія суддів зазначає, що спірне рішення не містить також і посилань на норми п.п.9 прим.1.4.3 п.п.9 прим.1.4 п.9 прим.1 підрозд. 8 розд. ХХ “Перехідні положення» ПК України, на підставі яких відповідач дійшов висновку про допущення платником перевищення протягом 2023 року обсягу доходу, а отже рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є безпідставним та необґрунтованим, оскільки всупереч пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України порушення норм податкового законодавства, встановлені спірним рішенням, виявлені під час проведення камеральної перевірки, а не на підставі акту документальної перевірки. При цьому, зі змісту рішення не вбачаються основні фактичні обставини справи, на підставі яких можна встановити суть вчиненого позивачем правопорушення, а саме календарний рік, в якому було допущено перевищення позивачем обсягу його доходу, а відтак неможливо встановити й обсяг цього граничного доходу у відповідному році та суму перевищення такого доходу позивачем.
Окрім того, у спірному рішенні про виключення з реєстру платників відповідач прийшов до висновку про порушення платником єдиного податку другої групи п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, у той час як позивач є платником єдиного податку третьої групи.
У спірному рішенні відповідачем зазначено про порушення позивачем п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, в той час як у відзиві відповідач зазначає про необхідність застосування особливостей оподаткування, передбачених п.9 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення»
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку прийнято на не підставі, не у спосіб та не у відповідності до норм чинного законодавства, а також з порушенням відповідачем процедури прийняття рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про його протиправність, а отже підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п.299.13 ст.299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.
Встановлення судом факту протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, яке існувало до моменту прийняття протиправного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку, з 01.01.2024.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області поновити
реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2024.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.