13 січня 2025 року справа №229/6812/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 листопада 2024 р. у справі № 229/6812/24 (головуючий І інстанції Рагозіна С.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 листопада 2024 р. у справі № 229/6812/24.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року апеляційна скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 листопада 2024 р. була залишена без руху, з наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подання документу про сплату судового збору.
В ухвалі було роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що в разі невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали була надіслана на адресу апелянта, що підтверджується супровідним листом та отримана скаржником.
Станом на 13 січня 2025 року недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті.
Від апелянта до суд надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, апелянтом до суду не подано документів визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, які підтверджують сплату судового збору.
Щодо клопотання, суд зазначає неступне.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», у редакції на час звернення з апеляційною скаргою, апелянт не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є правом суду.
При цьому, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпаний перелік умов за яким суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати сторону. Обставини зазначені апелянтом не відповідають підставам визначеним у цій статті.
За пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, у частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Виконання апелянтом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які апелянт в інших сферах його діяльності.
Апелянт не був позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору, без підтвердження належними доказами відсутність коштів та вчинення будь-яких дій з боку апелянта щодо отримання необхідного фінансування для цих цілей, не може свідчити про тяжке матеріальне становище апелянта яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір.
Апелянт, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05.02.2016 та правової позиції Верховного Суду викладеного в ухвалах від 21.03.2018 (справа №813/2320/13-а), від 03.01.2018 (справа №826/18916/16), від 19.03.2018 (справа №804/4712/16), постанові від 27.03.2018 (справа №804/15691/15), від 06 липня 2021 року (справа №640/20749/20), від 14 липня 2021 року (справа № 160/12103/20, № 160/11986/20), від 22 вересня 2022 року (справа №640/14959/20, №813/288/16) обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.
Частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За приписами ч. 6 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Оскільки апелянтом не усунуті недоліки, суд вважає за необхідне повернути заявникові апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 листопада 2024 р. у справі № 229/6812/24 - повернути заявникові.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 13 січня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць