Справа № 534/839/24 Номер провадження 22-ц/814/843/25Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
13 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Куц Т.О., повний текст рішення складений - 14 жовтня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
08.04.2024 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до закінчення дитиною навчання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є батьком позивача. Наразі, ОСОБА_2 є студенткою денного відділення відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського» згідно наказу №28/2 від 15.08.2023. Відповідно до довідки та договору про надання освітніх послуг №2 від 15.08.2023, термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026. Батько ухиляється від надання матеріальної допомоги та в добровільному порядку допомогу не надає. ОСОБА_1 працює та має стабільний дохід.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно.
Аліменти стягувати з 08.04.2024 і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допушено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог закону батьки нарівні зобов'язані утримувати доньку Враховуючи обов'язок відповідача утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання, та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/4 частини заробітної плати є завищеним. При цьому, судом не прийнято до уваги доводи відповідача на наявність у нього кредитних зобов'язань, щодо придбання двокімнатної квартири за договором №300131/39-124/14-00407-с-й від 11.09.2014, оскільки останні ніяк не впливають на його обов'язок утримувати повнолітню доньку. Також судом не прийнято до уваги доводи відповідача щодо сплати ним комунальних платежів та наявності заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований. Крім того, судом першої інстанції визнано, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами потреби непрацездатного батька відповідача у матеріальному утриманні та факту надання йому матеріальної допомоги відповідачем. Відхиляючи доводи відповідача щодо неможливості сплати аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини, суд виходив з того, що тимчасове нестабільне фінансове та матеріальне забезпечення не може свідчити про відсутність можливості надавати утримання повнолітній доньці та про його матеріальний стан (матеріальну забезпеченість) взагалі. Відповідач є молодою, працездатною особою, працює машиністом екскаватора у кар'єрі на ТОВ «Єристівський ГЗК» з 01.01.2021, має постійний, стабільний заробіток, що перевищує 20 000 грн. Позивач є донькою відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається на денній формі, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. З огляду на викладене вище, визначаючи розмір аліментів, судом враховано обставини, зазначені у ст. 182 СК України, зокрема, обов'язок відповідача утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_2 , а також те, що батько та мати мають рівні обов'язки щодо доньки, в тому числі і по її утриманню, а тому, враховуючи інтереси доньки й для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, приймаючи до уваги позицію відповідача щодо розміру аліментів та його матеріальне становище, визнав за необхідне призначити аліменти у розмірі 1/6 частини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих аліментів та розподілу судового збору змінити, зменшити розмір аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, до 1/10 частини його доходів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 було надано суду відзив, в якому він повідомив, що судовим наказом Комсомольського міського суду Полтавської області від 20.09.2018 з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів до досягнення дітьми повноліття. Тобто, до досягнення повноліття позивач отримувала аліменти у розмірі 1/6 частки та не мала власного доходу тощо. Позивач у судовому засіданні повідомляла, що навчається на бюджетній формі навчання, тобто не сплачує за навчання кошти, проживає в одному місті з навчальним закладом (15 хвилин ходу), тобто не витрачає кошти на проїзд та оплату проживання в гуртожитку тощо, має задовільний стан здоров'я тощо, через постійні повітряні тривоги навчається дистанційно, що впливає на матеріальний стан позивача та визначення розміру аліментів. Крім іншого, після досягнення позивачем повноліття у відповідача залишається обов'язок зі сплати аліментів у розмірі 1/6 частки на утримання другої доньки ОСОБА_4 . У судовому засіданні позивач визнала ту обставину, що вона отримує щомісячний дохід у вигляді стипендії в розмірі 1900,00 грн, але суд першої інстанції залишив вказану обставину поза увагою, не надав правової оцінки, не вказав, з яких мотивів і підстав суд не приймає до уваги вказаний доказ. Навпаки, суд першої інстанції при визначені розміру аліментів дійшов до хибного висновку та вказав на те, що позивач через навчання позбавлена можливості працювати та отримувати власний дохід. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено врахувати той факт, що окрім доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на утримані відповідача перебуває його батько, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є пенсіонером та в силу свого віку є не працездатним. Суд першої інстанції вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаної обставини, але цей обов'язок визначається нормами матеріального права ч.1 ст. 202 СК України, тому батько відповідача, який досяг пенсійного віку, є його утриманцем в силу закону. Також судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідач має кредитні іпотечні зобов'язання, виконання яких впливає на його матеріальний стан та можливість сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі. Відповідно до договору кредиту №300131/39-124/14-00407-с-а від 11.09.2014 у відповідача наявне боргове зобов'язання до 11.09.2029 в сумі 293 300,00 грн на придбання квартири з щомісячним платежем 2 200,00 грн, яке він виконує одноособово з 2018 після розірвання шлюбу на підставі рішення Комсомольського міського суду по справі №534/944/18. За невиконання або несвоєчасне виконання вказаного боргового зобов'язання для відповідача можуть наступити негативні у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки (квартира) - єдине житло відповідача. Звертає увагу, що судом першої інстанції не застосовано вимоги ст.182 СК України, що є порушенням норм матеріального права при ухваленні рішення суду по суті позовних вимог. Судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідач щомісяця сплачує комунальні послуги в середньому 2 814,61 грн ((4 257,39 грн (з опаленням) + 1 371,83 грн (без опалення)) / 2). Через щомісячні фінансові навантаження у відповідача мається заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 16 986,00 грн. Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не враховано взагалі матеріальний стан відповідача (його щомісячні витрати), а враховано лише його щомісячний дохід - що не є тотожним поняттю матеріальний стан. Після відрахування з доходу відповідача аліментів на утримання двох доньок, сплати відповідачем кредитних зобов'язань, сплати витрат за спожиті комунальні послуги з урахуванням погашення сум заборгованості, надання утримання батькові в середньому 2 000,00 грн на місяць тощо відповідачу залишається на особисте утримання приблизно 6 000,00 грн на місяць. Також, при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не враховано розмір утримання, який повинна надавати Карині її мати ОСОБА_7 . Вказує, що позивач має щомісяця дохід у середньому 6 000,00 грн, який складається з 2 000,00 грн (матеріальне забезпечення від відповідача), 2 000,00 грн (матеріальне забезпечення від матері) та 1900,00 грн (стипендія). Також, з урахуванням дистанційного навчання має вільну другу половину дня і можливість працевлаштуватись на підробіток. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції задовольнив позов частково, але стягнув з відповідача повний розмір судового збору в сумі 1211,20 грн., що суперечить вимогам ч.1 та ч.6 ст. 141 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва по народження, серія НОМЕР_1 (а.с. 6).
Згідно судового наказу від 20.09.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини його заробітку до досягнення дітьми повноліття (а.с. 20).
На даний час ОСОБА_2 досягла повноліття та навчається на другому курсі денного відділення Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського», згідно наказу №28/2 від 15.08.2023 термін навчання з 01.09.2022 до 30.06.2026 (а.с. 8).
Згідно довідки про доходи, ОСОБА_1 працює на ТОВ «Єристівський ГЗК», його заробітна плата за період з листопада 2023 по квітень 2024 складає 125 401,02 грн (а.с. 22).
Відповідач є молодою, працездатною особою, працює машиністом екскаватора у кар'єрі на ТОВ «Єристівський ГЗК» з 01.01.2021, має постійний, стабільний заробіток, що перевищує 20 000 грн (а.с. 22).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ч.1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною 2 ст. 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
На відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько або мати можливість надання такого утримання.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції також враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2018 у справі №622/373/16-ц, згідно яких роз'яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Стаття 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів у розмірі частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання заяви, і до закінчення позивачем навчання.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно ч.1,3 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч.2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання у сукупності з іншими обставинами є вирішальною підставою для стягнення з батька аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання після досягнення вісімнадцятирічного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.08.2018 у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами і відповідно до норм ст. 199 СК України дійшов правомірного висновку про зобов'язання батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, та законно визначив розмір аліментів.
Висновок суду також узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції у повній мірі врахував вимоги ст. 200 СК України, взяв до уваги, що ОСОБА_2 навчається за державним замовленням, а також обов'язок обох батьків щодо матеріального забезпечення повнолітньої доньки у зв'язку з навчанням.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з відповідача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач отримує стипендію, не витрачає кошти на проїзд та проживання у гуртожитку, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, так як при вирішенні спору судом першої інстанції були враховані вимоги ст. 182 СК України та визначено розмір аліментів з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, які не звільняють відповідача від обов'язку утримувати доньку на період її навчання на денній формі, що виключає можливість її працевлаштування.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів не відповідає засадам справедливості та розумності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, стан його здоров'я є задовільним, доказів про зворотнє суду не надано. Тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання доньки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що окрім двох доньок на утриманні відповідача перебуває його батько ОСОБА_6 , то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки на їх підтвердження відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має кредитні іпотечні зобов'язання та обов'язки зі сплати комунальних платежів, то ці доводи суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.
При цьому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з визначеним судом розміром аліментів, однак така незгода не є беззаперечною підставою для скасування рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 жовтня 2024року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов