Справа № 524/423/23 Номер провадження 22-ц/814/421/25Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
13 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скарг ою ОСОБА_1
на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 вересня 2024 року, постановлену суддею Предоляк О.С., повний текст ухвали складений - дата не вказана
у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
24.01.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просили суд: - встановити юридичний факт, що інформація, яка розміщена на веб-сайті «Кременчук.TODAY»(ІНФОРМАЦІЯ_4) за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті мовою оригіналу «ІНФОРМАЦІЯ_3»: «…У Кременчуці агентів кремля фінансує олігарх ОСОБА_4. Нижче наведемо докази антиукраїнської диверсійної діяльності ОСОБА_4 та його людей. Через 5 років сепаратист ОСОБА_5 з'явився у штабі ОСОБА_4 і брав участь в акціях ОСОБА_14. Є інформація, що куратором ОСОБА_5 тоді був тодішній технолог штабу ОСОБА_4 ОСОБА_1 ... На виборах у 2020 ОСОБА_4 купив осередки партії «Європейська солідарність» у Полтаві та Кременчуці. Однак у виборчі списки включили зовсім інших людей, які працюють на ОСОБА_4. Саме так депутатом міськради Кременчука став ОСОБА_1 . У Кременчуці в інтересах ОСОБА_4 діє вся родина ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_1 - адвокат «Візиту». Він, до речі, попався на підробці документів під час реєстрації ОСОБА_4 кандидатів на виборах у 2020. Мама ОСОБА_13 - головний редактор сайту «Телеграф», який останні два роки веде агітацію за ОСОБА_4 і його ГОКи. Їхній син ОСОБА_8 - став головним кандидатом на посаду мера Кременчука. ОСОБА_1 зараз хоче видати себе за партійця Євросолідарності. На офіційних заходах він намагається говорити українською, хоча в побуті та серед друзів демонструє зневагу до мови. І ось останні скандали за його участі: він відмовився піднімати Державний прапор на офісі ЄС в Кременчуці в День єдності. А на позачерговій сесії 15 лютого ОСОБА_1 намагався зірвати голосування на сесії в Кременчуці, підігруючи Кремлю …» є недостовірною і негативною та такою, що порушує честь, гідність та перешкоджає діловій репутації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спростувати її; - встановити юридичний факт порушення немайнового права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розповсюдження їх фотографій на веб-сайті «Кременчук.TODAY» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ); - спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування рішення суду в найближчому номері газети «Кременчуцькі новини».
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є адвокатом Національної асоціації адвокатів України. Також, він зареєстрований як фізична особа-підприємець та в ході своєї господарської діяльності - «діяльність у сфері права» сплачує відповідні кошти до бюджетів, у тому числі до бюджету територіальної громади м. Кременчука. Одружений з ОСОБА_2 , яка працює головним редактором видання «Кременчуцький Телеграф». Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3 - депутат Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_10 - студент вищого навчального закладу, а також малолітня донька ОСОБА_11 - навчається у шкільному закладі. ОСОБА_2 з 01.08.2020 обіймає посаду головного редактора видання «Кременчуцький Телеграф» приватного підприємства «Видавничий Дім «Приватна Газета», яке є незалежним засобом масової інформації. Нагороджена почесними грамотами і подяками. Утримання з її заробітної плати здійснюються у відповідності до законодавства, зокрема до бюджету громади м. Кременчука. ОСОБА_3 обраний виборцями територіальної громади м. Кременчука депутатом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, є членом політичної партії «Європейська солідарність» з 31.05.2021 та головою депутатської фракції політичної партії «Європейська солідарність» у міській раді. В інтересах виборців та громади м. Кременчука як депутат міської ради неодноразово звертався до групи компаній Ferrexpo з проханням надати благодійну допомогу установам критичної інфраструктури міста, виділення багатомільйонної допомоги в рамках програми корпоративної соціальної відповідальності бізнесу. 22.02.2022 о 08 год на веб-сайті «Кременчук.TODAY», ( ІНФОРМАЦІЯ_2 яке не має вихідних даних, невстановленими особами розміщена стаття, в якій поширена недостовірна і негативна інформація стосовно родини ОСОБА_1 , яка порушує честь, гідність і ділову репутацію, фактично поширена та розповсюджена на широке коло читачів та має назву: «Хто у Кременчуці є агентом кремля і путіна?». Розміщений матеріал містить перелік осіб з їх фотографіями, зокрема з фотографіями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розміщеними без їх дозволу. Заявники вважають, що у статті з такою назвою та їх фотографіями, на яких є відмітки та підписи під ними, поширена недостовірна і негативна інформація, яка є образливою, принизливою, має наклепницький характер, принижує їх та зображує перед суспільством як людей з низькими духовними цінностями, є поширенням недостовірних обвинувальних тверджень про вчинення кримінальних правопорушень, що дискредитує їх в очах громадян та суспільства. Згідно звіту від 22.02.2022 за №90/2022-ЗВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, що включає досліджувану веб-сторінку, на якій розміщена стаття, встановлено, що відомості про реєстранта доменного імені «Кременчук.TODAY» скриті. Отже, встановити власників та користувачів веб-сайту та осіб, які поширили недостовірну інформацію в статті, неможливо.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволено.
Встановлено факт недостовірної інформації та спростовано інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, що була розміщена на веб-сайті «Кременчук.TODAY»(ІНФОРМАЦІЯ_4) за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_5 в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наступного змісту: «…У Кременчуці агентів кремля фінансує олігарх ОСОБА_4. Нижче наведемо докази антиукраїнської диверсійної діяльності ОСОБА_4 та його людей. Через 5 років сепаратист ОСОБА_5 з'явився у штабі ОСОБА_4 і брав участь в акціях ОСОБА_14. Є інформація, що куратором ОСОБА_5 тоді був тодішній технолог штабу ОСОБА_4 ОСОБА_1 ... На виборах у 2020 ОСОБА_4 купив осередки партії «Європейська солідарність» у Полтаві та Кременчуці. Однак у виборчі списки включили зовсім інших людей, які працюють на ОСОБА_4. Саме так депутатом міськради Кременчука став ОСОБА_1 . У Кременчуці в інтересах ОСОБА_4 діє вся родина ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_1 - адвокат «Візиту». Він, до речі, попався на підробці документів під час реєстрації ОСОБА_4 кандидатів на виборах у 2020. Мама ОСОБА_13 - головний редактор сайту «Телеграф», який останні два роки веде агітацію за ОСОБА_4 і його ГОКи. Їхній син ОСОБА_8 - став головним кандидатом на посаду мера Кременчука. ОСОБА_1 зараз хоче видати себе за партійця Євросолідарності. На офіційних заходах він намагається говорити українською, хоча в побуті та серед друзів демонструє зневагу до мови. І ось останні скандали за його участі: він відмовився піднімати Державний прапор на офісі ЄС в Кременчуці в День єдності. А на позачерговій сесії 15 лютого ОСОБА_1 намагався зірвати голосування на сесії в Кременчуці, підігруючи Кремлю …».
Судові витрати зі сплати судового збору покладено на заявників.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині вимог про встановлення факту порушення немайнового права на розповсюдження їх фотографій на веб-сайті «Кременчук.TODAY» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що з цієї частини вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у вказаній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом Національної асоціації адвокатів України, ОСОБА_2 обіймає посаду головного редактора видання «Кременчуцький Телеграф», ОСОБА_3 є депутатом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, тобто заявники є публічними особами та їх фото знаходяться у вільному доступі у мережі інтернет. З огляду на публічність заявників та підвищену громадську зацікавленість до їх діяльності, у вказаній справі необхідно з'ясувати, з яких джерел взяті їх фотографії та чи не відбулось їх розміщення за фактичної мовчазної згоди заявників. Якщо фото-, відеознімання особи, публічний показ, відтворення, розповсюдження зображень з нею здійснювалися без її дозволу і вона вважає, що такими діями їй завдано матеріальної та/або моральної шкоди, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою. Враховуючи встановлені судом обставини, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині вимог про встановлення факту порушення немайнового права на розповсюдження їх фотографій на веб-сайті «Кременчук.TODAY» (ІНФОРМАЦІЯ_2) відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України необхідно залишити без розгляду, оскільки вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі ОСОБА_12 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом достовірно встановлено, що відомості про реєстранта доменного імені «Кременчук.today», поширювача недостовірної інформації, у тому числі незаконного поширення фотографій заявників, отримувача послуг хостингу встановити неможливо, при цьому мається доступність за доменним ім'ям веб-сайту для публічного використання у мережі Інтернет, а доступність сервера перебуває у загальному доступі. Таким чином, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про наявність спору про право за відсутності належного відповідача, як правильно встановлено в рішенні судом, є помилковим, а тому ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню. Вказаний веб-сайт, а також ті, хто за ним стоїть, діє свідомо всупереч вимогам законодавства України, що встановлено рішенням суду, а тому у такий спосіб направлений на дискредитацію України, оскільки демонструє, що можна діяти незаконно, а тому і поширення фотографій є продовженням незаконної діяльності та порушення особистого немайнового права заявників. Суд першої інстанції не може за відсутності встановлених власників (користувачів) незаконного веб-сайту оцінювати їх дії щодо розміщення фотографій, так як їх діяльність вже апріорі є недобросовісною, а тому не можна аналізувати їх дії з точки зору публічності або не публічності осіб, відкритості або не відкритості фотографій. Взагалі, де і хто взяв фотографії та з якою метою, чому фотографії в оголеному стані, зрозуміло, щоб і в такий спосіб принизити людину, чому без згоди заявників. У даному випадку вбачається, що поширення в незаконний спосіб фотографій заявників, зважаючи на наклепницький характер статті, свідчить, що це не було викликано необхідністю захисту інтересів заявників або інтересів інших осіб. Навпаки, фотографії були розміщені з метою завдання шкоди заявникам, так як контекст статті підбурював читачів до завдання фізичного насилля аж до знищення, яке необхідно вчинити відносно заявників. Наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов'язаним із попереднім. У зв'язку з цим необхідно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов'язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. Поведінка відповідної особи до оприлюднення повідомлення або те, що фотографія і пов'язана з нею інформація вже з'являлись у попередній публікації, також є фактором, який слід брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який слід взяти до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. Обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Слід також звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття. У даному випадку невстановлені особи, які поширили фотографії, явно діяли не з законною метою, а з їх сторони є зловживання, не забезпечуючи поваги до приватного життя, але з метою завдати шкоду, як репутації так і фізичного насилля. Таким чином, порушено особисте немайнове право заявників, підлягає захисту шляхом встановлення юридичного факту порушеного права. Таким чином, порушення немайнового права заявників на розповсюдження їх фотографій на веб-сайті «Кременчук.TODAY»( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, підлягає розгляду в порядку окремого провадження шляхом встановлення юридичного факту. При цьому вказаний веб-сайт і на сьогодні продовжує поширювати недостовірну інформацію відносно заявників і незаконно поширювати фотографії.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 13.01.2025 не з'явилися заявники, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 04.12.2024 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі до електронних кабінетів, які доставлені 06.12.2024, що у відповідності до вимог п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки. 02.12.2024 та 10.12.2024 до апеляційного суду надійшли відповідно заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про апеляційний розгляд справи у їх відсутність (т.2 а.с. 85,91-92). При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 25.10.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Залишаючи вимогу заяви про встановлення факту порушення немайнового права на розповсюдження їх фотографій, суд першої інстанції виходив із того, що вбачається спір про право.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом заяви є встановлення факту порушення немайнового права на розповсюдження фотографій.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України.
У частині першій статті 293 ЦПК України зазначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина друга статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені частиною першою статті 315 ЦПК України.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить його честь, гідність і ділову репутацію.
Щодо поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація носить анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
Так, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявниками не було визначено автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту.
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не може за відсутності встановлених власників (користувачів) незаконного веб-сайту оцінювати їх дії щодо розміщення фотографій, так як їх діяльність вже апріорі є недобросовісною, а тому не можна аналізувати їх дії з точки зору публічності або не публічності осіб, відкритості або не відкритості фотографій, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1,2 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
Згідно зі статтею 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
У даному випадку вбачається, що поширення в незаконний спосіб фотографій заявників, зважаючи на наклепницький характер статті, свідчить, що це не було викликано необхідністю захисту інтересів заявників або інтересів інших осіб.
Навпаки, фотографії були розміщенні з метою завдання шкоди заявникам, так як контекст статті підбурював читачів до завдання фізичного насилля аж до знищення, яке необхідно вчинити відносно заявників.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
ЄСПЛ вказує, що термін «приватне життя» є широким поняттям, який не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім'я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність.
Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20.06.2017).
Відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших.
Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку.
Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати.
Хоча головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов'язання, невід'ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи.
Ці зобов'язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07.02.2012).
При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ акцентує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежить від обставин справи.
Наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов'язаним із попереднім. У зв'язку з цим необхідно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті.
Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов'язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень.
Поведінка відповідної особи до оприлюднення повідомлення або те, що фотографія і пов'язана з нею інформація вже з'являлись у попередній публікації, також є фактором, який слід брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії.
Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який слід взяти до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату.
Обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Слід також звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття (VON HANNOVER v. GERMANY (№ 2), № 40660/08, 60641/08, §109 - 113, ЄСПЛ, 07.02.2012).
У даному випадку невстановлені особи, які поширили фотографії, явно діяли не з законною метою, а з їх сторони є зловживання, не забезпечуючи поваги до приватного життя, але з метою завдати шкоду, як репутації так і фізичного насилля.
Отже, тлумачення ч.1 ст. 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №334/1644/16-ц.
Разом з тим, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що вбачається спір про право, суд першої інстанції не врахував, що у разі порушення немайнового права заявників на розповсюдження їх фотографій на веб-сайті «Кременчук.TODAY» (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то він підлягає розгляду в порядку окремого провадження шляхом встановлення юридичного факту.
На підставі викладеного та враховуючи усі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст.ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 вересня 2024 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов