Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1315/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/9/25
Категорія ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК Доповідач ОСОБА_2
14 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченої ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали судового провадження №285/1315/19 за апеляційними скаргами прокурора Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_13 та представника потерпілого - начальника Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської РДА ОСОБА_14 на вирок Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2022 року відносно
ОСОБА_12 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_12 визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1716 грн. віднесено за рахунок держави.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до норм ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду, органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у тому, що 06.09.2016, перебуваючи у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації по вул. Ушакова 4/5, м. Новоград-Волинський (далі за тестом - Управління), з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (далі за текстом - Допомога), умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в офіційний документ - декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, затверджену наказом №204 Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 (далі за текстом - Декларація). При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або у володінні членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (чоловіка, дружини неповнолітніх дітей) (далі за текстом - «Відомості про транспортні засоби»)» не вказала про те, що з 01.03.2016 по 31.08.2016 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який був зареєстрований та проживав разом з нею по АДРЕСА_1 , є транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль марки АЗЛК 2140, 1981 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом - автомобіль АЗЛК), та у власності її чоловіка ОСОБА_15 був автомобіль марки ВАЗ 2121, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі за текстом - автомобіль ВАЗ 2121), та автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 554, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі за текстом - автомобіль ЗИЛ).
14.03.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, з метою незаконного отримання Допомоги, умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в Декларацію. При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби» не вказала про те, що з 01.09.2016 по 28.02.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, є транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
04.09.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в Декларацію. При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби» вказала, що з 01.03.2017 по 31.08.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, транспортні засоби відсутні, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121, ЗИЛ та автомобіль марки ВАЗ 21013, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі за текстом - Автомобіль ВАЗ 21013).
Таким чином, ОСОБА_15 в період із 01.09.2016 включно по 31.12.2017, в порушення ст.22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі за текстом - Закон) та п.10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 (далі за текстом - Порядок), незаконно отримала державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, чим спричинила державі в особі Управління матеріальні збитки на загальну суму 54 498 грн. 77 коп.
06.09.2016 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань внесла неправдиві відомості в Декларацію, яка стала підставою для призначення Допомоги, не вказавши про те що з 01.03.2016 по 31.08.2016 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, є транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
06.09.2016 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань подала Декларацію, яка містила завідомо неправдиві відомості, про те що з 01.03.2016 по 31.08.2016 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, відсутні транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі марки ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
14.03.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань повторно внесла неправдиві відомості в Декларацію, яка стала підставою для призначення Допомоги, про те що з 01.09.2016 по 28.02.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, відсутні транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
14.03.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань подала Декларацію, яка містила завідомо неправдиві відомості, про те що з 01.09.2016 по 28.02.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, відсутні транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
04.09.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань повторно внесла неправдиві відомості в Декларацію, яка стала підставою для призначення Допомоги, про те що з 01.03.2016 по 31.08.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, транспортні засоби відсутні, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121, ЗИЛ та ВАЗ 21013.
04.09.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, діючи умисно, з корисливих спонукань подала Декларацію, яка містила завідомо неправдиві відомості, про те що з 01.03.2016 по 31.08.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, транспортні засоби відсутні, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121, ЗИЛ та ВАЗ 21013.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_13 просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_12 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 с.190, ч.ч., 3, 4 ст.358 КК України та призначити їй покарання: за ч.1 ст.190 КК України - 240 годин громадських робіт, від покарання звільнити на підставі ст.49 КК України; за ч.1 ст.358 КК України - арешт строком на 6 місяців, від покарання звільнити на підставі ст.49 КК України; за ч.3 ст.358 КК України - 4 роки позбавлення волі, від покарання звільнити на підставі ст.49 КК України; за ч.4 ст.358 КК України - арешт строком на 6 місяців, від покарання звільнити на підстав ст.49 КК України. Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_12 витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1716 грн. Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_5 - залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що саме не зазначення ОСОБА_12 в декларації інформації про наявність у неї та її чоловіка у власності трьох транспортних засобів вплинуло на призначення і виплату їй державної соціально допомоги у розмірі близько 55 тис. грн. Вказує, що до повноважень працівників УПСЗН не входить перевірка правильності надання державної соціальної допомоги, яка здійснюється вибірково і вони є зацікавленими у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на законних підставах. Зазначає, що висновок суду про те, що Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги не є офіційним документом є помилковим.
Представник потерпілого - начальник Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської РДА ОСОБА_14 в своїй апеляційній скарзі просить зобов'язати ОСОБА_12 повернути надміру виплачені кошти по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім'ям у сумі 54498 грн 77 коп. Зазначає, що ОСОБА_12 в період з 06.09.2016 по 31.12.2017 незаконно отримала державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім'я, чим спричинила державі в особі районного управління соціального захисту населення Новоград-Волинської РДА матеріальні збитки на загальну суму 544987 грн 77 коп. Вказує, що неповідомлення (не зазначення) відомостей про наявність рухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, а твердження ОСОБА_12 про те, що її не повідомили працівники управління про необхідність вказати наявність транспортних засобів, що вимагається декларацією про доходи та майновий стан, яку заявник заповнює і подає самостійно, є безпідставним. Додатково зазначає, що соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобі (механізму), чинне законодавство не містить посилань на те, що вказані транспортні засоби мають бути об'єктами оподаткування, як про це зазначено у вироку суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, яка частково підтримала подану прокурором апеляційну скаргу, просила вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, щодо виправдання обвинуваченої за ст.358 КК України не заперечувала, пояснення представника потерпілого, яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченої та її захисника щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника потерпілого слід задовольнити повністю, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобов'язані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, оцінивши досліджені по справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про наявність у діях ОСОБА_12 складу злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України, тому відповідно до положень п.2 ч.1 ст.373 КПК України за пред'явленим обвинуваченням її слід виправдати.
На переконання колегії суддів, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_12 за ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в її діях складу вказаних кримінальних правопорушень.
При цьому, судом було обґрунтовано свій висновок про необхідність виправдання ОСОБА_12 тим, що заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а також Декларації, написані ОСОБА_15 у вересні 2016 року, у березні та вересні 2017 року, в які нею було внесено неправдиві відомості, у жодному разі не можна вважати документом, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем, а так само документом, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надає певні права чи звільняє від обов'язків, іншим офіційним документом, який складений у визначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити. Декларації, про які йдеться у цій справі, як встановив суд першої інстанції, є документами, які особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, Декларації не містять ознак документа, передбаченого ст.358 КК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає, що він ґрунтується на оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.
Зокрема, це зумовлено тим, що відповідно до ст.358 КК України предметом кримінальних правопорушень, крім зазначених у диспозиціях частин 1, 2 цієї статті особистих документів особи, посвідчень, печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності (у тому числі офіційних), є документи, проте не всі, а лише ті з них, які підпадають під ознаки офіційних, про що зазначено в примітці до ст.358 КК, яка вказує, на що розрахований один з елементів кримінально-правової норми (ст. 358 КК) і містить перелік конститутивних ознак указаної дефініції.
Відповідно предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч. 2 ст.358, , ч.3 ст.3258 КК України, ч. 4 ст.358 КК, крім вказаного вище, є лише офіційні документи, під якими згідно з приміткою до ст.358 КК слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує правові висновки Об'єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 лютого 2021 року по справі № 727/5768/18, у якій суд касаційної інстанції вже визначив, що для визнання документа офіційним він має відповідати таким ознакам: 1) його має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції; 2) він повинен мати визначену законом форму та містити належні реквізити; 3) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер (підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків) чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності.
Отже, офіційним документом може бути лише той документ, який відповідає всім характеристикам (ознакам), передбаченим приміткою до ст.358 КК України.
Одна з обов'язкових характеристик офіційного документу стосується особи, що може складати, видавати чи посвідчувати певний документ із указаною у примітці до ст.358 КК інформацією. Такою особою може бути, зокрема, громадянин, в тому числі самозайнята особа, однак лише у разі, якщо він (вона) має право складати, видавати чи посвідчувати документ у зв'язку з його (її) професійною чи службовою діяльністю.
Тобто за змістом примітки до ст.358 КК України документ, який складається, видається чи посвідчується громадянином, в тому числі самозайнятою особою, може бути визнаним офіційним у разі, якщо він: а) містить певну інформацію, яка зафіксована на будь-якому матеріальному носієві та яка підтверджує чи посвідчує певну подію, явище або факт, який спричинив чи здатний спричинити наслідки правового характеру, або може бути використана як документ-доказ у правозастосовчій діяльності; б) складається, видається чи посвідчується у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю громадянина, у тому числі самозайнятої особи, якому (якій) законом надано право складати, видавати чи посвідчувати певний вид документу, що складений з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити.
Зіставлення цих характеристик офіційного документа, передбачених у примітці до ст.358 КК, з ознаками (характеристиками), які притаманні декларації, дозволяє дійти висновку про те, що декларація, яка складається громадянином, у тому числі самозайнятою особою, не має зв'язку з його (її) професійною чи службовою діяльністю.
Відсутність такого зв'язку свідчить про те, що у декларації відсутня одна з характеристик (ознак) офіційного документа, передбачених у примітці до ст.358 КК як обов'язкова, а її відповідність іншим обов'язковим характеристикам (ознакам) офіційного документа, цього висновку не спростовує, що узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 310/3772/20 (постанова від 5 вересня 2022 року) та не заперечується прокурором в ході судового розгляду.
При цьому з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_12 не займалася професійною чи службовою діяльністю, яка б вимагала у неї складання (видання чи посвідчення) декларації, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
В той же час, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_12 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст. 358 КК, а саме у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою і надає права та у вчиненні цих самих дій повторно.
Проте відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 22 березня 2007 року № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб» (чинного на час звернення ОСОБА_12 до управління із заявами про призначення соціальної допомоги) декларації, до яких ОСОБА_12 вносила завідомо неправдиві відомості, не належать до документів, які видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.
Враховуючи викладене, оскільки складені ОСОБА_12 декларації, що містили завідомо неправдиву інформацію, не мають ознак офіційного документа, то в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч.3 ст. 358 КК.
Крім того, ОСОБА_12 обвинувачувалася органом досудового розслідування за ч.4 ст.358 КК України, відповідальність за якою настає за використання не будь-якого підробленого документа, а лише того, який має ознаки офіційного, а враховуючи, що використані ОСОБА_12 документи не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, то її дії не містять складу цього кримінального правопорушення.
Відтак наведені в поданій апеляційній скарзі прокурора мотиви незгоди з судовим рішенням в частині виправдання ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3, ч.4 ст.358 КК України не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не ставлять під сумнів їх законність і вмотивованість, а тому відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.
В той же час, відсутність у діях ОСОБА_12 складу указаних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ч.3, ч.4 ст.358 КК України, не виключає наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що відповідає правовим висновкам Об'єднаної палати Верховного Суду у справа № 310/3772/20 (постанова від 5 вересня 2022 року).
Перевіряючи матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_12 за доводами апеляційної скарги прокурора щодо незаконності вироку суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає їх слушними з огляду на наступне.
Порядок отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, яка визначає, що виплата соціальної допомоги припиняється, лише якщо навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.
Згідно п.10 вказаного Порядку, соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Колегія суддів зазначає, що правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з'ясування наявності елементів складу шахрайства.
Так, як визначено у ст.190 КК України, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов'язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Тому умовою визнання обману ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. З суб'єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Для встановлення складу шахрайства необхідно не лише підтвердження того, що повідомлені особою відомості є недостовірними, й того, що повідомлення саме цих даних обумовлювало передачу їй майна.
На підставі ч.3 ст.404 КПК України, при повторному дослідженні обставин, установлених під час кримінального провадження, апеляційний суд визнає об'єктивно встановленими та доведеними наступні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Так, в ході судового розгляду апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_12 06.09.2016, перебуваючи у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації по вул. Ушакова 4/5, м. Новоград-Волинський (далі за тестом - Управління), з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (далі за текстом - Допомога), умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, затверджену наказом №204 Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 (далі за текстом - Декларація). При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або у володінні членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (чоловіка, дружини неповнолітніх дітей) (далі за текстом - «Відомості про транспортні засоби»)» не вказала про те, що з 01.03.2016 по 31.08.2016 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який був зареєстрований та проживав разом з нею по АДРЕСА_1 , є транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль марки АЗЛК 2140, 1981 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом - автомобіль АЗЛК), та у власності її чоловіка ОСОБА_15 був автомобіль марки ВАЗ 2121, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі за текстом - автомобіль ВАЗ 2121), та автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 554, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі за текстом - автомобіль ЗИЛ).
14.03.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, з метою незаконного отримання Допомоги, умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в Декларацію. При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби» не вказала про те, що з 01.09.2016 по 28.02.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, є транспортні засоби, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121 та ЗИЛ.
04.09.2017 ОСОБА_15 , перебуваючи у приміщенні Управління, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману працівників Управління шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату Допомоги, внесла неправдиві відомості в Декларацію. При оформленні останньої в розділі «Відомості про транспортні засоби» вказала, що з 01.03.2017 по 31.08.2017 у її власності та власності її чоловіка ОСОБА_15 , який проживав разом з нею, транспортні засоби відсутні, хоча за вказаний період часу у власності ОСОБА_15 був автомобіль АЗЛК, у власності її чоловіка були автомобілі ВАЗ 2121, ЗИЛ та автомобіль марки ВАЗ 21013, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі за текстом - Автомобіль ВАЗ 21013).
Таким чином, ОСОБА_15 в період із 01.09.2016 включно по 31.12.2017, в порушення ст.22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі за текстом - Закон) та п.10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 (далі за текстом - Порядок), незаконно отримала державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, чим спричинила державі в особі Управління матеріальні збитки на загальну суму 54 498 грн. 77 коп.
У суді першої та апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що її сім'я є малозабезпеченою і потребувала допомоги від держави, так як разом із чоловіком не працювали, доглядали людей похилого віку - бабусю та сусідку. Тричі зверталась за Допомогою. Усі декларації заповнювала за вказівкою соціального працівника Управління, який не казав їй, що необхідно вказувати наявні у власності транспортні засоби. Автомобіль АЗЛК був подарований її батьком, однак ним не користувалась. Решта автомобілів на момент заповнення декларацій у власності не перебували, були продані чоловіком по довіреності. Заявлений цивільний позов не визнала.
Колегія суддів зазначає, що невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_12 є її правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останньої та вважає що вони не узгоджуються, суперечать та спростовуються сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні, яким суд першої інстанції належної оцінки не надав.
На переконання колегії суддів, незважаючи на вказану позицію обвинуваченої, її вина повністю доведена сукупністю досліджених та проаналізованих в судовому засіданні апеляційного суду доказів.
Так, представник потерпілого ОСОБА_9 (в суді першої інстанції ОСОБА_17 ) надала показання, що обвинувачена ОСОБА_15 у 2016 році звернулася для отримання допомоги, як малозабезпеченій сім'ї і кожні 6 місяців поновлювала звернення. Допомога призначалась одноразово, кожні півроку. Коли була проведена перевірка на правильність складання Декларацій, виявлена невідповідність. Спочатку ОСОБА_15 зазначала, що це не вона заповнювала Декларації. Було проведено експертизу. Не вказала у поданих Деклараціях наявні у власності транспортні засоби. Після проведення вибіркової перевірки та виявлення у ОСОБА_15 у власності автомобілів виплата допомоги була припинена. Законодавство не зобов'язує Управління здійснювати перевірку усіх поданих заяв від громадян, це здійснюється вибірково. Суттєве значення для призначення допомоги має дохід особи, наявність у неї будь-якого рухомого та нерухомого майна, склад сім'ї. ОСОБА_15 тричі не вказала у Декларації наявність транспортних засобів. Заявлений цивільний позов про стягнення незаконно отриманої соціальної допомоги в сумі 54 498, 77 грн. підтримала в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_18 пояснила в суді, що працює на посаді головного соціального інспектора відділу соціальних виплат Управління. ОСОБА_15 звернулася 06.09.2016 з заявою про призначення їй Допомоги згідно Порядку. Чинним законодавством передбачено, що кожні 6 місяців заявник пише заяву про призначення допомоги і подає декларацію. Для призначення допомоги надається 10 днів з дня подання заяви. Обов'язкової перевірки декларацій немає, тільки вибіркова. Як головний інспектор, що перевіряє цільове використання коштів, здійснила вибіркову перевірку саме декларації ОСОБА_15 , внаслідок чого було встановлено, що вона має у власності три автомобілі, що не заперечувала, пояснюючи це тим, що спеціаліст Управління їй цього не роз'яснив. Якби обвинувачена вказала в Декларації транспортні засоби, у виплаті допомоги їй би було відмовлено.
З показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , батька обвинуваченої, вбачається, що він подарував доньці автомобіль АЗЛК у 2016 році, яка проживає окремо своєю сім'єю з 2008 року. У дочки також був ще несправний автомобіль ЗИЛ, який дістався в якості майнового паю від КСП "Світоч" на неї і зятя. Чи були у них у власності ще автомобілі, не знає.
Допитаний в ході апеляційного розгляду свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що обвинувачена є його дружиною, з якою проживають разом з 2008 року, мають 2 спільних дітей. Оскільки обоє не працювали, мали мінливі заробітки, у 2016-2017 роках зверталися за державною допомогою. У сім'ї в наявності були автомобілі: АЗЛК подарував тесть, ЗИЛ та ВАЗ 2121 отримали у 2016 році за рахунок паю, які були продані того ж року; ВАЗ 21013 придбав у 2017 році та продав у 2018 році.
Будь-яких підстав вважати, що свідчення представника потерпілого та свідків є недостовірними, на думку суду апеляційної інстанції, немає, оскільки вони загалом є логічними, послідовними та несуперечливими, а також додатково підтверджуються іншими наявними в провадженні доказами та дослідженими в суді апеляційної інстанції, а саме:
- даними заведеної особової справи за №666748 на 123 арк, згідно якої вона отримувала допомогу малозабезпеченої сім'ї з 01.03.2015 по 31.12.2017 на дітей ОСОБА_20 , 2009 року народження, та ОСОБА_21 , 2010 року народження; за період з вересня 2016 року по грудень 2017 року отримала державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї в сумі 54 498, 77 грн;
- даними листа начальника Управління №1723/03 від 12.06.2018 року, з якого слідує, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_15 навмисно подано недостовірні дані, виникла перевитрата бюджетних коштів на суму 54 498, 77 грн., які вона отримувала, як державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 06.09.2016 року по 31.12.2017 року (а.п.20 т.2);
- даними довідки №3061 від 03.07.2018 року, якою підтверджено, що ОСОБА_12 перебувала на обліку в Новоград-Волинському районному управлінні праці та соціального захисту населення і отримувала допомогу малозабезпеченої сім'ї згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 24.10.2002 року на дітей ОСОБА_22 , ОСОБА_21 з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року (а.п.21);
- дані протоколу огляду, згідно з яким оглянутого особову справу №666748 ОСОБА_12 , зміст документів наявних в ній, на аркушах особової справи розміщені бланки декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначеннях усіх видів соціальної допомоги, у четвертому розділі вказаних бланків «Відомості про транспортні засоби», які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо» вказано рукописним текстом - транспортні засоби відсутні. В підсумку у вказаних бланках міститься попередження наступного змісту «про відмову в призначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімям в разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо» мене попереджено, є дата та підпис відповідно 04.09.2017 року, 14.03.2017 року та 06.09.2016 року (а.п.27-29 т.2) ;
- даними відповіді Територіального сервісного центру №781 від 10.07.2018 року, яким повідомлено, що згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_15 зареєстровано автомобілі АЗЛК-2140 днз НОМЕР_1 та ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.п.31 т.2);
- даними відповіді Територіального сервісного центру №801 від 19.07.2018 року та облікових карток, відповідно до яких згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_12 та ОСОБА_15 станом на 19.07.2018 року зареєстровані (та зняті з обліку) автомобілі: ЗИЛ (акт на переобладнання №6543 від 25.05.2016), АЗЛК (договір купівлі-продажу 000431/01/1844/2016 від 28.05.2016), ВАЗ 2121 реєстраційний номер 11ІЕ 8112 (знято з обліку за довіреністю від 05.12.2016), ВАЗ 21013 (договір купівлі-продажу №1844/2017/594413 від 22.08.2017), ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_5 (договір № 6575/17/000213 від 26.12.2017) (а.п.32-41 т.2);
- даними довіреностей, з яких слідує, що ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 уповноважують ОСОБА_15 на отримання в П(ПО)СП "Світоч" майна згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (а.п.42-54 т.2);
- даними виписки та акту із протоколу зборів власників від 10.03.2016 року, яким затверджено акт на видачу автомобіля ЗІЛ ММЗ реєстраційний номер НОМЕР_6 на уповноважену особу ОСОБА_15 (а.п.55, 56 т.2);
- даними розпорядження №9а від 10.03.2016 року, з якого слідує, що ЗІЛ ММЗ реєстраційний номер НОМЕР_6 знятий з державного обліку (а.п.57 т.2);
- даними виписки та акту із протоколу зборів власників від 20.04.2015 року, згідно з якими затверджено акт на видачу легкового автомобіля ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_7 на уповноважену особу ОСОБА_15 (а.п.58, 59 т.2);
- даними розпорядження №11 від 12.05.2015 року, яким встановлено, що автомобіль ВАЗ 2121 "Нива" реєстраційний номер НОМЕР_7 знятий з державного обліку (а.п.60 т.2);
- даними повідомлення від Новоград-Волинської державної нотаріальної контори №1755/01-16 від 24.07.2018, з якого слідує, що надіслано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей №37033349 від 24.07.2018 (а.п.62-74 т.2);
- даними відповідей Територіального сервісного центру №1844 від 25.07.2018 року, якими засвідчено, що згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС ОСОБА_15 були придбані автомобілі: автомобіль ЗИЛ згідно договору купівлі-продажу №000281/01/1844/2016 від 04.05.2016 (а.п.75-76 т.2); ВАЗ 2121 згідно довідки-рахунку ААЕ035945 від 15.05.2015 (а.п.77-78 т.2):
- даними довідки, виданій ОСОБА_12 , згідно з якою засвідчено, що вона перебувала на обліку в Новоград-Волинському районному УПСЗН та визначено розрахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї за 2016, 2017 роки (а.п.79 т.2);
- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 01.03.2019 року, з якого слідує, що у ОСОБА_15 відібрані зразки її почерку (а.п.81-88 т.2);
- даними висновку експерта №1/3-87 від 22.03.2019, з якого вбачається, що досліджуваний рукописний текст та підпис у Деклараціях від 06.09.2019 року, 14.03.2017 року, 04.09.2017 року виконаний ОСОБА_12 (а.п.95-105 т.2).
- даними довідок №901 від 03.07.2018 року та №974 від 23.07.2018 року, виданих виконкомом Великомолодьківської сільської ради про те, що ОСОБА_12 зареєстрована в АДРЕСА_1 , та за місцем реєстрації вона проживає з наступними членами сім'ї: чоловік ОСОБА_15 дочка ОСОБА_20 , син ОСОБА_21 , баба ОСОБА_31 (зареєстрована, але разом не проживають) (а.п.112, 113 т.2).
На переконання колегії суддів, вищезазначені докази є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_12 , доведена повністю і кваліфікує її дії, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за ч.1 ст.190 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що суб'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, характеризується виною у формі прямого умислу.
Відповідно до ч.2 ст.24 КК України прямим є умисел, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Так, з матеріалів провадження встановлено та самою обвинуваченою підтверджено, що соціальну допомогу вона отримувала тричі з 01.09.2016 року включно по 31.12.2017 року, при цьому, через певні проміжки часу подавала відповідну декларацію, під час чого її попереджали про необхідність подання достовірних відомостей щодо доходів та майна, оскільки це впливає на рішення про призначення допомоги та підтверджується матеріалами особової справи.
Разом з тим обвинувачена, та члени її сім'ї, маючи у власності, вказані, транспортні засоби подає відомості про відсутність таких, фактично ігнорує необхідність повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації про наявність обставин, що можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, та, починаючи, з 01.09.2016 року подає в Управління неправдиві відомості щодо свого майнового стану.
Зазначене беззаперечно свідчить про наявність прямого умислу на незаконне заволодіння державними коштами, в момент їх отримання, шляхом обману, оскільки за відсутності корисливого мотиву та відповідної мети, ОСОБА_12 , безумовно, зазначила б у декларації все належне їй та членам сім'ї майно.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до висновку Об'єднаної палати Верховного Суду від 16.11.2020 року неповідомлення (не зазначення) відомостей як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов'язкової за законом інформації (справа № 159/3357/18, провадження № 51- 2570кмо19).
Таким чином, зміст показань обвинуваченої ОСОБА_12 з достовірністю підтверджує те, що остання, повідомивши неправдиві відомості про те, що вона не має транспортних засобів, що в свою чергу призвело до незаконної виплати державної соціальної допомоги, якими ОСОБА_12 з вересня 2016 року до вересня 2017 року заволоділа шляхом обману, свідчить про те, що ОСОБА_12 усвідомлювала суспільну небезпечність свого діяння, передбачала суспільно-небезпечні наслідки та бажала їх настання.
Враховуючи, що Управління, при призначенні вказаної соціальної допомоги керується п.10 відповідного Порядку, то відображення недостовірних відомостей у декларації має прямий причинний зв'язок з отриманою неправомірною вигодою, що усвідомлювалось обвинуваченою в момент вчинення вказаних вище дій.
З цих підстав, наведені судом у вироку суду першої інстанції висновки про те, що стороною обвинувачення не надано належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а саме, що вона умисно замовчала відомості про наявність транспортних засобів, і що саме внаслідок цього замовчування настали шкідливі наслідки у виді заволодіння майном чи придбання права на майно, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, є помилковим.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 16 листопада 2020 року (справа №159/3357/18), окрім іншого, судами мають з'ясовуватися питання, чи має право обвинувачена особа на соціальну допомогу на іншій, ніж зазначеній у її заяві, підставі, оскільки від цього, зважаючи на існуючий компенсаційний механізм, залежить правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В суді апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б давали право на отримання обвинуваченою державної соціальної допомоги на іншій підставі, докази, які б доводили протилежне відсутні в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_12 .
За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.407 КПК України зазначений вирок в частині виправдання ОСОБА_12 за ч.1 ст.190 КК України підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом в цій частині нового вироку.
За приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи ОСОБА_12 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, ставлення обвинуваченої до вчиненого, дані про її особу, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та одну малолітню дитину, що свідчить про наявність у неї міцних соціальних зв'язків, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_12 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за який передбачено покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України ОСОБА_12 вчинено в період з вересня 2016 по вересень 2017. При цьому, відомості про те, що ОСОБА_12 у вказаний період вчинила інше кримінальне правопорушення відсутні, не надані такі дані й суду апеляційної інстанції, а тому перебіг строків давності не переривався. Також, за період з вересня 2016 по вересень 2017, відсутні будь-які відомості про зупинення досудового чи судового провадження у зв'язку з ухиленням ОСОБА_12 від досудового розслідування або суду. Тому підстав вважати, що строки давності були зупинені, а отже вони на даний час не спливли, немає.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
В ході апеляційного судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_12 заперечила щодо звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Разом з тим, станом на день постановлення апеляційним судом рішення трирічний строк притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України закінчився, а тому на підставі ч.5 ст. 74 КК України, з урахуванням п.2 ч.1 ст.49 КК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_12 від призначеного покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Щодо вирішення доводів апеляційної скарги представника потерпілого в частині його позовних вимог на відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Положеннями ч.1 ст.129 КПК України визначено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Роз'яснення, що міститься у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року №3, вказують, що при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між скоєним і шкодою, що настала.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_12 незаконно отриманої державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї на загальну суму 54498 грн 77 коп.
Зважаючи на те, що неправомірними діями ОСОБА_12 державі в особі Управління соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області завдано матеріальної шкоди на загальну суму 54498 грн. 77 коп., тому колегія суддів вважає за необхідне цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст.124 КПК України стягнути із ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1407 грн. 36 коп.
Частиною 4 ст.174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи вищевказану норму КПК України, колегія суддів вважає за необхідне арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_5 залишити в силі.
Відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 615 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_13 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника потерпілого - начальника Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської РДА ОСОБА_14 - задовольнити.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2022 року відносно ОСОБА_12 , в частині виправдання її за ч.1 ст.190 КК України через відсутність в її діях складу кримінального правопорушення скасувати і ухвалити в цій частині новий вирок.
ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_12 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України).
Цивільний позов задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області (на даний час - Управління соціального захисту населення Звягельської районної державної адміністрації Житомирської області) матеріальні збитки на загальну суму 54498 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_12 витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн.
Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_5 - залишити в силі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копії вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
Судді :