Справа № 553/43/25
Провадження № 1-кп/553/449/2025
Іменем України
13.01.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170460000576 від 19.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України,
До Ленінського районного суду міста Полтави із Полтавської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024170460000576 від 19.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України.
Ухвалою від 09.01.2025 призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні учасники судового провадження висловили думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, адже після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, є обізнаним про анкетні дані свідків, показаннями яких серед іншого буде доводитися його винуватість у скоєних злочинах, обвинувачений ОСОБА_4 може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження. На думку прокурора, інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового провадження, суд доходить висновку про таке.
Обвинувальний акт відповідає вимогам статей 291, 292 Кримінального процесуального кодексу України та підсудний Ленінському районному суду міста Полтави.
Відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України.
Визначено дату і місце судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, виконані інші вимоги частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Підготовче провадження у даному кримінальному провадженні належить закінчити та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Під час досудового розслідування слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави 28.11.2024 застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 22.01.2025 з визначенням застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60560,00 грн.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами пункту 5 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтях 177,178,183 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання.
Стороною обвинувачення доведено, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Застосований запобіжний захід - тримання під вартою стосовно обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (частина 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 к.
Керуючись статтями 174, 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 314-317 Кримінального процесуального кодексу України,
Закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі суду на 11:00 годину 22.01.2025.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 13.03.2025, включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 к., яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.
Строк дії ухвали визначити до 13.03.2025, включно.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 13.01.2025.
Головуючий ОСОБА_1