Справа № 296/9044/24
2/296/63/25
"09" січня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
30.09.2024 позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , зі змісту якого просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Корольовського районного суду міста Житомира від 16.10.2023 року у справі № 296/10238/23 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 01.12.2021 року було зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_2 від шлюбу у них є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.10.2023 року Корольовським районним судом міста Житомира, було видано судовий наказ згідно якого він сплачує аліменти на користь своєї дружини, ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 , а саме: аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач зазначає, що під час подання заяви по видачу судового наказу відповідачці був достеменно відомий той факт, що у нього є дитина від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . І що вказана дитина також перебуває на його утриманні.
Окрім того він має на утриманні батьків пенсіонерів. Батько має 2 групу інвалідності, проте оскільки батьки розлучені він змушений допомагати кожному з них окремо.
Враховуючи викладене, позивач просив зменшити розмір аліментів.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі..
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання.
Так позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі, повістку-повідомлення, судом було направлено за адресою реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Однак, 14.10.2024 та 11.12.2024 працівник Укрпошти не зміг вручити поштове відправлення адресату, згідно довідки Укрпошти причина невручення:"адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Отже, вважається, що відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи - 27.11.2024
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01.12.2021 року та мають спільного сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
На підставі судового наказу Корольовського районного суду м.Житомира від 16.10.2023 у справі 296/10238/23 з ОСОБА_1 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 - аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7-8).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 є батьком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9) на її утримання він перераховував матері дитини ОСОБА_6 по 6030,15 грн щомісячно, принаймні з травня по вересень 2024 року включно про що надано копії платіжних інструкцій. у березні-квітні 2024 перерераховував по 5025,13 грн. Окрім того на пасхальні свята перераховано 1005,03 грн, а у березні ще 2010,055 грн.
Позиивач має батьків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (шлюб між якими розірвано у червні 2010 року) , які згідно пенсійних посвідчень № НОМЕР_1 від 10.01.2023 та №2270723942 від 07.04.2022 є особами похилого віку. Батько позивача має 2 групу інвалідності з 10.01.2023 довічно. (а.с. 11-13).
Таким чином між сторонами існує спір з приводу розміру аліментів, на утримання неповнолітньої дитини.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі та мають малолітнього сина - ОСОБА_4 .
На підставі судового наказу Корольовського районного суду м.Житомира від 16.10.2023 у справі 296/10238/23 з ОСОБА_1 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 - аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7-8).
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частинами 1,3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, конструкція зазначеної статті 192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).
Отже, у зв'язку із покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи що до батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на той факт, що він має ще одну дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання якої він перераховує по 6030,15 грн та на свята, а також має батьків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (шлюб між якими розірвано у червні 2010 року) , які згідно пенсійних посвідчень № НОМЕР_1 від 10.01.2023 та №2270723942 від 07.04.2022 є особами похилого віку. Батько позивача має 2 групу інвалідності з 10.01.2023 довічно. (а.с. 11-13).
За приписами ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Так ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так судовий наказ у справі №296/10238/23 видано 16.10.2023, а з заявою про зменшення аліментів позивач звернувся 30.09.2024 тобто майже через рік.
При цьому , позивача не довів суду, що його майновий стан після жовтня 2023 значно погіршився та що він утримує своїх батьків (купляє їм продукти харчування, ліки, чи будь-що чого вони потребують) сам же по собі похилий вік і навіть інвалідність батька не свідчить, що позивач їх утримує.
Той факт, що позивач утримує свою дитину від попереднього шлюбу, добровільно, без примусу, безумовно свідчить на його користь та про його відповідальність, як батька за свою дитину. Разом з тим, дитина яка утримується батьком під примусом, не має бути в гіршому становищі в порівнянні з дитиною, що утримується батьком добровільно.
Позивач взагалі не надав суду відомостей про свої доходи, як на жовтень 2023 року так і на день звернення до суду чи день розгляду справи по суті, що позбавляє суд можливості оцінити, які ж витрати він несе на утримання сина - ОСОБА_10 та чи погіршився його матеріальний стан після видачі судового наказу чи ні.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів значного погіршення свого матеріального становища. Проте це не позбавляє його права на повторне звернення до суду за наявності інших доказів.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 81, 89, 133, 137, 141, 263- 265, 280- 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів -залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира або безпосереднньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.01.2025
Cуддя В. М. Шкиря