Справа №:755/199/25
Провадження №: 2/755/804/25
про передачу справи за підсудністю
"10" січня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 26.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яка 08.01.2025 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до позовної заяви позивач просить суд:
1)в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на: частину однокімнатної квартири загальною площею 31,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2278929332224); частину однокімнатної квартири загальною площею 32,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2227794280000); частину однокімнатної квартири загальною площею 38,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1845706180000); частину однокімнатної квартири загальною площею 35,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1766984632224); частину однокімнатної квартири загальною площею 29,48 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1525789080000); частину однокімнатної квартири загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1465695780364); частину однокімнатної квартири загальною площею 32,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414144080000); частину однокімнатної квартири загальною площею 29 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329268332224); частину однокімнатної квартири загальною площею 48,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1007470580000); частину однокімнатної квартири загальною площею 31,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 465052480000);
2)судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник щодо ряду нерухомого майна.
Приписами ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України встановлено випадки виключної підсудності цивільних справ судам.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Слід зауважити, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №489/2055/19 згідно виключну підсудність установлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК). Згідно з положеннями ст.181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння й користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (стст.364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є в спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (стст.370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник із приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями ст.ст. 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин та беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги стосуються поділу ряду нерухомого майна, суд дійшов висновку, що даний спір має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна, вартість якого є найвищою.
Так, позивачем долучено розрахунок оцінювача, щодо визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна станом на 17.12.2024, відповідно до якого вартість майна становить:
1.квартири АДРЕСА_11 - 1 220 914 грн;
2.квартири АДРЕСА_12 - 1 277 992 грн;
3.квартири АДРЕСА_13 - 1 425 940 грн;
4.квартири АДРЕСА_14 - 1 614 724 грн;
5.квартири АДРЕСА_15 - 1 029 249 грн;
6.квартири АДРЕСА_16 - 2 253363 грн;
7.квартири АДРЕСА_17 - 1 198 084 грн;
8.квартири АДРЕСА_18 - 1 067 104 грн;
9.квартири АДРЕСА_19 - 1 994 086 грн;
10.квартири АДРЕСА_20 - 1 302 093 грн.
Убачається, що основна частина нерухомого майна, загальна вартість якого є найвищою (3 902 742 грн) розташована у м. Вишневому та с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, що відноситься до територіальної юрисдикції Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місцезнаходження нерухомого майна, вартість якого є найвищою, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Керуючись ст. ст. 4, 27, 28, 30, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - передати за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області (вул. Тараса Бульби-Боровця, 1, Київ, 03170).
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: