Справа № 646/12085/24
Провадження № 1-кп/646/600/2025
10 січня 2025 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий- суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221100002071 від 22.08.2024 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп'янськ Харківської області, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, одруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, який не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 , у невстановлений час в період 2022-2024 років, але не пізніше 21.08.2024, в с. Глушківка, Куп'янського району, Харківської області виявив предмет, зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1 у кількості 1 штуки, та предмет, зовні схожий на запал до ручної осколкової гранати УЗРГМ у кількості 1 штуки, тим самим вчинив незаконне придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Після чого ОСОБА_4 , достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до предметів, обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, не маючи відповідного дозволу на зберігання бойових припасів, незаконно, в порушення вимог ст. 178 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки таких дій, бажаючи їх настання, підняв з землі знайдені предмети, а саме: предмет, зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1 у кількості 1 штуки, та предмет, зовні схожий на запал до ручної осколкової гранати УЗРГМ у кількості 1 штуки, та поклав їх в салон автомобілю ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортного засобу, який перебував в його володінні, чим вчинив зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
21.08.2024 близько 14:20 ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, розуміючи, що виявлене ним є бойовими припасами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки таких дій, бажаючи їх настання, керував в районі будинку АДРЕСА_2 транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав при собі в салоні автомобілю і переміщував предмет, зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1 у кількості 1 штуки, та предмет, зовні схожий на запал до ручної осколкової гранати УЗРГМ у кількості 1 штуки, чим вчинив носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Протиправну діяльність ОСОБА_4 припинено працівниками Національної поліції України 21.08.2024, саме, у період часу з 17:08 до 17:14 проведено огляд за правилами обшуку автомобіля ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено вищевказані предмети.
Згідно із висновком експерта № КСЕ-19/121-24/25140 від 05.09.2024, вилучені у ОСОБА_4 предмети є корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, конструктивним оформленим зарядом вибухової речовини, та підривачем типу УЗРГМ, вибуховим пристроєм, який відноситься до засобів підриву, при штатному з'єднанні корпусу ручної осколкової гранати Ф-1 з підривачем типу УЗРГМ утворюється ручна осколкова граната Ф-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового способу виготовлення військового призначення бойових припасів
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не оспорював фактичних обставин справи та пояснив, що у 2024 році вийшовши з лікарні, побачив, що лежить граната, поклав її у машину та забув про неї.
Також у судовому засіданні обвинувачений пояснив суду, що розкаюється у вчиненому, розуміє, що вчинив неправильно, та шкодує про вчинене, готовий понести заслужене покарання.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він є уродженцем м. Куп'янськ, Харківської області, має середню освіту, одружений, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з квітня 2005 року з діагнозом: "синдром залежності від алкоголю", раніше несудимий.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшує та обтяжує покарання обвинуваченому.
Суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.
Разом з тим, з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі, щирого каяття обвинуваченого та того, що обвинувачений є раніше несудимим, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, якщо він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов'язки.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього в силу ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи № КСЕ-19/121-24/25140 від 05.09.2024 у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 року на корпус гранати Ф-1 зеленого кольору з маркуванням «41-71 585; 386-68-71», запал типу УЗРГМ.
Речові докази, корпус гранати Ф-1 зеленого кольору з маркуванням «41-71 585; 386-68-71», запал типу УЗРГМ - передати на потреби Збройних сил України.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з матеріалами справи, з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1