Справа № 953/9992/24
н/п 1-кс/953/377/25
"13" січня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12024220000000452 від 05.04.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Харкова, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, інваліда 3-ї групи, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
13.01.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В клопотанні слідчий вказує, що В ході досудового розслідування встановлено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2024 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку, уникнути призову під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність.
З цією метою ОСОБА_4 , розуміючи, що вчинення вказаного кримінального правопорушення потребує значних зусиль та часу, у невстановлений досудовим розслідуванням час підшукав та вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , при цьому розподіливши ролі наступним чином: ОСОБА_4 - координує дії вищевказаних осіб, розподіляє грошові кошти між вказаними особами; ОСОБА_6 - займається підшуканням осіб призовного віку, які мають умисел на незаконне уникнення призову під час мобілізації, а також на незаконне перетинання державного кордону України; ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - використовуючи свої зв'язки та вплив на працівників закладів охорони здоров'я, розташованих на території м. Харкова та Харківської області, допомагають особам призовного віку у проходженні фіктивного лікування та отриманні підроблених медичних документів.
Так ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили вчиняти дії спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, в частині їх обов'язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, тобто у сприянні особам призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом організації проходження вказаними особами фіктивного лікування у медичних закладах м. Харкова та Харківської області, з метою подальшого отримання ними статусу інваліда.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше червня 2024 року, до ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо сприяння останньому в отриманні статусу інваліда ІІ групи з метою уникнення в подальшому призову під час мобілізації, оскільки є особою, що підлягає мобілізації.
Далі ОСОБА_6 , діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 5000 доларів США та документи, що підтверджують особу останнього, які в подальшому передав ОСОБА_4 з метою організації проходження ОСОБА_9 фіктивного обстеження та лікування у медичних закладах.
У свою чергу ОСОБА_4 , дотримуючись злочинного плану, розподіливши між всіма учасниками вищевказані грошові кошти, надав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про необхідність проходження
ОСОБА_9 фіктивного обстеження та лікування, отриманні підроблених медичних документів та набуття останнім статусу інваліда ІІ групи.
В подальшому протягом червня-жовтня 2024 року ОСОБА_9 , діючи за вказівками ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та
ОСОБА_7 , проходив фіктивне обстеження та лікування у медичних закладах м. Харкова та Харківської області, за результатами яких отримав фіктивну медичну документацію.
16.09.2024 ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_4 , що на теперішній час не має можливості у дотриманні раніше досягненої домовленості щодо отримання ОСОБА_9 статусу інваліда ІІ групи, однак є можливість в отриманні статусу інваліда ІІІ групи.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_4 , зустрівшись з ОСОБА_6 , повідомив останньому про вищевказані обставини та попросив узгодити це з ОСОБА_9 .
В свою чергу ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зателефонував ОСОБА_9 та погодив з останнім позицію щодо отримання ним статусу інваліда ІІІ групи, на що останній за результатами розмови надав свою згоду.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зазначений вище період часу здійснив дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, що полягало у сприянні особам призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, основними складовими взаємозв'язаними ознаками та мотивами якого є: спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України; мета - підрив обороноздатності України в умовах воєнного стану; вчинення злочину в особливий період, який згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію та з моменту введення воєнного стану в Україні 24.02.2022; умисне перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які є органами військового управління, що забезпечують армію кваліфікованими кадрами, шляхом призову громадян на військову службу на виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, що передбачено п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154; умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки свідчать про протиправне злочинне діяння проти основ національної безпеки України.
Крім того, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , в ході вчинення кримінального правопорушення щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.09.2024, також виник злочинний умисел на сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_9 через державний кордон України шляхом усунення перешкод, а саме оформлення фіктивної медичної документації, що надає право на отримання статусу інваліда.
Так, 16.09.2024 ОСОБА_4 , дізнавшись про виниклі обставини, що перешкоджають в отриманні ОСОБА_9 статусу інваліда саме ІІ групи, зустрівся з ОСОБА_6 та повідомив про вказане останньому, запропонувавши погодити з ОСОБА_9 питання щодо отримання ним статусу інваліда ІІІ групи.
В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи діяти з корисливих мотивів, оскільки раніше отримали від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 5000 доларів США, зателефонували останньому, та дізнавшись, що отримання статусу інваліда йому потрібно не лише задля уникнення призову під час мобілізації, а й для незаконного перетину державного кордону України, в останніх виник злочинний умисел на сприяння у незаконному переправлені ОСОБА_9 через державний кордон України.
Далі, ОСОБА_6 , будучи адвокатом, тобто особою, що знає та розуміє положення чинного законодавства України, зокрема Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє по теперішній час, Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, знаючи що на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та правил перетинання державного кордону України, з метою досягнення спільного злочинного умислу, під час телефонної розмови переконав, надавши поради, ОСОБА_9 у можливості перетинання державного кордону України особами з будь-якою групою інвалідності, зокрема і ІІІ групою, та погодив з останнім подальше проходження фіктивного обстеження та лікування задля отримання статусу інваліда ІІІ групи, тим самим сприявши разом з ОСОБА_4 у незаконному переправленні ОСОБА_9 через державний кордон України, шляхом усуненням перешкод.
13.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо - відео контроль особи від 16.07.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 16.07.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 07.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 07.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 07.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 07.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж 07.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контроль особи від 20.09.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контроль особи від 18.11.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 18.11.2024.
Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000000452 від 05.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
13.01.2025 о 12:10 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; та ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: сприянні у незаконному переправленню особи через державний кордон України, шляхом усуненням перешкод, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.
Повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, які є тяжкими злочинами. Санкція частини 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев?яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Санкція частини ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 сукупності з іншими обставинами.
Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, а тому підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_4 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжких кримінальних правопорушень проти у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; основ Національної безпеки України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного перебувати в умовах СІЗО за станом здоров'я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваного інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12024220000000452 від 05.04.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 13 березня 2025 року включно, без визначення застави.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 13 березня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1