Житомирський апеляційний суд
Справа №296/11910/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/48/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
08 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.12.2024 року, якою застосовано до підозрюваної
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Родянське (с.Романівка) Бердичівського району Житомирської області, фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , розлученої, на утриманні має малолітню дитину 2021 року народження, яка проживає з батьком, раніше судимої 18.07.2023 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.309 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.01.2025 року без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За неможливості скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить встановити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог КПК України. Зазначає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не доведені та не враховано, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, до затримання працювала неофіційно, має малолітню дитину. Вважає, що підстав для застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу не має та прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку. Вказує, що в порушення вимог КПК України слідчім суддею не визначено альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Житомирській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідча зазначила, що слідчим відділом УСБУ в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22024060000000185 від 24.12.2024 року, за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 не пізніше 23.12.2024 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) за допомогою месенджеру «Telegram» вступила у злочинну змову із невстановленою на даний час особою чоловічої статі та переслідуючи корисливі мотиви, на пропозицію останнього надала свою згоду на вчинення терористичного акту з метою порушення громадської безпеки та залякування населення.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 від невстановленої особи через поштову службу ТОВ «Нова Пошта» в невстановлений досудовим розслідуванням дату та час отримала ряд відправлень, які містили в собі складові саморобного вибухового пристрою, а також самостійно придбала окремі необхідні частини, для подальшого виготовлення СВП.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на вчинення терористичного акту, діючи за детальними інструкціями невстановленої особи, ОСОБА_8 23.12.2024 року прибула в с. Романівка Бердичівського району Житомирської області, де в прилеглій будівлі житлового будинку по АДРЕСА_2 , самостійно виготовила саморобний вибуховий пристрій та сховала його на відкритій ділянці місцевості неподалік від вищевказаного будинку.
Після цього, на виконання вказівки невстановленої особи, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вказала ОСОБА_10 точне місцезнаходження виготовленого нею саморобного вибухового пристрою, для його подальшого встановлення та підриву на вході до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
24.12.2024 року в приблизний проміжок часу з 13 год. 55 хв. по 15 год. 20 хв. ОСОБА_10 , використовуючи службу таксі, прибув до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташована за вищевказаною адресою, де біля центрального входу зазначеної будівлі встановив вищевказаний саморобний вибуховий пристрій, навпроти якого розмістив мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A05».
Після встановлення вказаного пристрою ОСОБА_10 , покинув місце закладки саморобного вибухового пристрою, після чого о 15 год. 30 хв. саморобний вибуховий пристрій невстановленою особою приведено в дію, що призвело до його підриву та вибуху.
25.12.2024 о 00 год. 53 хв. ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 24.12.2024, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_8 від 25.12.2024, протоколом допиту підозрюваної від 25.12.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, наявні ризики, передбачені п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК Уукраїни, а тому слідчий просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України, яке є особливо тяжким злочином, доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,2,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку про те, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки останньої, а тому застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі дотримано вимоги ст.ст 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України, підтверджується зібраними доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого.
Таким чином, доводи сторони захисту під час апеляційного розгляду про необґрунтованість підозри є безпідставними. Водночас в апеляційній скарзі захисник не посилається на необгрунтованість підозри.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваної ОСОБА_8 , яка не працює, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, має малолітню дитину, яка перебуває на утриманні батька. а також доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ризик можливого переховування обґрунтований тим, що під тяжкістю можливого покарання підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також виїхати за кордон.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обгрунтований тим, що на даний час ще не встановлено повне коло осіб причетних до вчинення злочину, а також не всі речові докази виявлено та вилучено.
Ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню обґрунтований тим, що ОСОБА_8 може безпідставно не з'являтися за викликом до слідчого та суду, затягуючи досудове та судове провадження, а також тим, що повне коло осіб причетних до вчинення злочину органом досудового розслідування не встановлено, а тому вона зможе дистанційно повідомляти останнім про докази, які перебувають у розпорядженні органів слідства.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 раніше судима за вчинення злочину пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, офіційно не працює та постійного джерела доходів не має.
За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останньої, та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити її належної процесуальної поведінки.
Отже, доводи апелянта про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність визначення розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки внаслідок дій ОСОБА_8 було вчинено вибух, який створював небезпеку для життя та здоров'я людей, а тому відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави. Крім того, відповідно до абзацу восьмого ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема ст.258 Кримінального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги захисника по те, що слідчим суддею не враховано, що підозрювана ОСОБА_8 має постійне місце проживання, до затримання працювала неофіційно та має малолітню дитину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не свідчать про зменшення ризиків, встановлених слідчим суддею, а лише характеризують особу. Більш того, вказані дані про особу ОСОБА_8 враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що до ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання та апеляційним судом не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваної своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваної в разі обрання їй більш м'якого запобіжного заходу і в апеляційній скарзі.
Більш того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст.258 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.12.2024, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.01.2025 без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :