Справа № 214/10046/24
3/214/233/25
Іменем України
10 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 Криворізького районного управління ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Щасливе Олександрійського району Кіровоградської області, яка має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,-
07.11.2024 о 14:15 год. ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до того, що неповнолітній ОСОБА_2 покинув приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та подальше його місцезнаходження було невідоме. 07.11.2024 неповнолітній ОСОБА_2 був розшуканий працівниками поліції цілим та неушкодженим та переданий матері. Своїми діями ОСОБА_3 порушила ст.12 Закону України за №2475-VIII «Про охорону дитинства» від 03.07.2018.
ОСОБА_3 своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку належним чином, при цьому, надіслала додаткові пояснення по справі, в яких зазначила, що з березня 2022 року вона зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають та отримують прихисток у Німеччині. З серпня 2022 року її син почав часто хворіти на гайморит, до якого з січня 2024 року додався ще й зубний біль під носовими гайморовими пазухами, який згодом поширився по всій верхній щелепі. Оскільки курси лікування та оперативне втручання, яке проводилось у Німеччині не привезло до позитивного результату, було прийнято рішення восени приїхати до України, та отримати консультацію у лікарів. Після проведення комплексного обстеження, було прийнято рішення про повторне оперативне втручання та 29.10.2024 у м. Дніпро ОСОБА_2 було проведено операцію на ЛОР-органах, яка пройшла успішно, однак полегшення зубного болю не відбулось. За порадою ЛОР-лікаря, звернулись до лікаря-невролога та лікаря-гнатолога. Так, 07.11.2024 ОСОБА_3 звернуласьіз неповнолітнім ОСОБА_2 до клініки «АйДент», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. 200-річчя Кривого Рогу, буд. 8, до лікаря за професійною консультацією, та натомість отримали неетичні висловлювання на їх адресу та звинувачення, що дитина говорить неправду, зокрема, лікар не ознайомився із історією хвороби ОСОБА_2 , не дослідив результати обстежень та операцій проведених ОСОБА_2 й не оглянув його особисто, та безпідставно поставив під сумнів існування болю у останнього. Надалі, ОСОБА_3 враховуючи незадовільний стан самопочуття її сина, попрохала його вийти у коридор, але вийшовши із кабінету через декілька хвилин, їй на рецепції повідомили, що неповнолітній ОСОБА_2 вийшов із приміщення клініки. Намагаючись знайти свого сина, ОСОБА_3 неодноразово телефонувала йому на мобільний телефон, однак останній слухавку не брав. Додому також не повернувся, та усі спроби розшукати ОСОБА_2 самостійно були безуспішні. Дуже перехвилювавшись за стан здоров'я свого сина та місце його перебування, ОСОБА_3 звернулась до поліції для його розшуку. Працівники поліції розшукали неповнолітнього ОСОБА_2 , повідомили, що зобов'язанні скласти адміністративний протокол за ухилення від виконання батьківських обов'язків, тому, що неповнолітній ОСОБА_2 залишився без нагляду та допомогли у райвідділі скласти письмові пояснення до протоколу. ОСОБА_3 просить суд, звернути увагу, що така ситуація склалась вперше, за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 вона доглядає, виховує його та підтримує, наразі робить усе можливе, щоб дитина одужала, провину свою визнає, адже не змогла зорієнтуватись в потрібний момент для уникнення подібної ситуації.
Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також надав письмові пояснення по справі, зазначивши, що дійсно він 07.11.2024 пішов без дозволу своєї матері - ОСОБА_3 , зі стоматологічної клініки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після того, як під час консультації з лікарем, він образливо висловив свою думку танедовіру щодо його стану самопочуття. Вже більше року ОСОБА_2 хворіє на хронічний гайморит, до якого із січня 2024 року додався ще зубний біль, який локалізується під гайморовими пазухами на верхній щелепі, який має постійний характер у виді ниючого болю, який іноді проявляється як гострий біль. У серпня та жовтні 2024 року переніс дві операції, які вирішили проблему із гайморитом, але зубний біль у верхній щелепі не пройшов. Після такого відношення лікаря-стоматолога у клініці, ОСОБА_2 дуже розхвилювався та засмутився, що не отримав професійної допомоги, а лише грубі висловлювання на свою адресу, тому і вирішив піти із клініки. Розуміє, що вчинив неправильно, на той момент його переповнювало обурення від слів та відношення лікаря. Оскільки не хотів залишатися у клініці, вирішив піти звідти сам без матері. Не відповідав на телефонні дзвінки матері, тому, що хотів заспокоїтися та побути наодинці, ходив шукав парк, щоб побути на самоті. Просить вибачення за свій вчинок, розуміє. Що так не потрібно було вчиняти, на той момент не думав, що матір звернеться до поліції. Свою вину визнає, розкаюється, що пішов без дозволу матері із лікарні та не відповідав на телефонні дзвінки, через, що, його матір - ОСОБА_3 звернулась до поліції. Обіцяє в майбутньому більше так не вчиняти.
Також, в матеріалах справи наявна заява про розгляд адміністративного протоколу без участі ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , у зв'язку із їх поверненням до Німеччини.
З огляду на викладене та з урахуванням висловленої позиції ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової її участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Окрім особистого визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина також підтверджується письмовими доказами у справі, а саме:
?протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №644248 від 11.11.2024, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_3 правопорушення, що мало місце 07.11.2024 о 14:15 год. (а.с.1);
?рапортом про отримання 07.11.2024 о 14:17 год. повідомлення зі служби 102, в яких зазначені обставини звернення ОСОБА_3 із повідомленням про те, що її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покинув приміщення стоматологічного кабінету, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в невідомому їй напрямку та не відповідає на телефонні дзвінки, а саме: після прийому у лікаря, який поставив під сумнів наявність у сина зубного болю, який його мучить протягом останнього року. В додатку Телеграм, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслав ОСОБА_3 повідомлення - «що він із собою щось зробить», після чого останній не відповідає на телефонні дзвінки.(а.с.2);
?письмовою заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_3 з додатками від 07.11.2024 (а.с.3-6).
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Положеннями ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Батьківські права та обов'язки - права і обов'язки, покладені законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей.
Батьки мають обов'язок виховувати своїх дітей та піклуватися про їх здоров'я, надавати їм освіту та готувати їх до праці.
Виходячи з наведеного, з дотриманням вимог ст.ст.245, 280 КУпАП суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, дослідив письмові матеріали справи та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП за ознаками: ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
За змістом статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення ст.22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
При вирішенні питання про застосування положень ст.22 КУпАП суд вирішує з урахуванням узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Таким чином, оцінюючи в сукупності дії, наслідки, обставини, враховуючи, що від вчинення даного адміністративного правопорушення не настало істотних негативних наслідків, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 положень ст.22 КУпАП та звільнення такої від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, як наслідок обмежитися усним зауваженням, з наведених вище мотивів та підстав.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведену норму права, суд приходить до висновку, що провадження по даній справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_3 , підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.12, 23, 24, ч.1 ст.184, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Звільнити ОСОБА_4 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку із малозначністю діяння, та обмежитись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником та потерпілим протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Євтушенко О.І.