Справа № 420/613/25
09 січня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши у письмовому провадженні ч.1 ст.154 КАС України заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.05.2024 року про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, оформлене листом від грудня 2024 року № І/1/348Д/;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 10.05.2024 року про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі завчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, та виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції, чинній начас подання заяви 10.05.2024 року.
Ухвалою суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
07 січня 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви позивачем вказано, що рішення відповідача про відмову у задоволенні його заяви 10.05.2024 року про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, з огляду на його прийняття із застосуванням норм законодавства, чинного на теперішній час, замість застосування норм законодавства України, чинного на день подання позивачем заяви 10.05.2024 року є протиправним. Та зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняє дії, направлені на призов ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації, зокрема шляхом вручення позивачу повістки через електронну адресу його адвоката, що суперечить Положенню про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 та не є належним її врученням.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що в розрізі предмету позову невжиття заходів про які вказує позивач у заяві про забезпечення позову не можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Тобто в даному випадку судом не встановлено обставин у розрізі позовних вимог, з підстав яких є необхідність у забезпеченні позову шляхомзаборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання рішенням законної сили у справі, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо здійснення стосовно нього мобілізаційних заходів передбачених нормами чинного законодавства, так як доказів вручення йому будь-яких повісток ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя К.С.Єфіменко