Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
10 січня 2025 р. Справа № 520/21987/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/21987/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.02.2024 № 0062642416 Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про нарахування пені за період з 10.02.2018 по 12.09.2023, у розмірі 40 146,94 грн та штрафу у розмірі 4 265,60 грн, а всього на суму - 44412,53 грн за несвоєчасну сплату ЄСВ.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що з 28.09.2015 по 20.07.2023 (дата припинення підприємницької діяльності) перебував на обліку в Лозівський ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, здійснював діяльність на загальній системі оподаткування. Оскільки, з 05.03.2022 він був мобілізований та проходив військову службу в зоні бойових дій, тому не мав можливості отримувати жодних повідомлень чи рішень про наявність боргу з ЄСВ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 07.02.2024 № 0062642416 Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про нарахування ОСОБА_1 пені за період з 10.02.2018 по 12.09.2023, у розмірі 40 146,94 грн та штрафу у розмірі 4 265,60 грн, а всього на суму 44412,53 грн, за несвоєчасну сплату ЄСВ.
Головне управління ДПС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що до позовної заяви позивач долучив документи, що свідчать про його мобілізацію з 05.03.2022, але у спірних правовідносинах на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VІ контролюючим органом накладений штраф у розмірі 4265,60 грн та нарахована пеня у розмірі 40146, 93 грн, за порушення, які були вчинені до призову позивача на військову службу за період сплати єдиного внеску 09.02.2018, 19.04.2018, 19.07.20218, 19.10.2018, 21.01.2019, 19.04.2019, 19.07.2019. Вказує, що станом на 01.01.2022 року в інтегрованій картці позивача рахувалась заборгованість в сумі 37788, 24 грн. Платником 12.09.2023 сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 21327, 90 грн, у зв'язку з чим контролюючим органом відповідно до приписів ч. 10, п. 2 ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI та Інструкції №49 було правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказав, що для фізичних осіб-підприємців, призваних на військову службу під час мобілізації зупиняється застосування норм ст. 25 Закону № №2464-VI за порушення, вчинені у період строку їх військової служби. Підставою для зупинення застосування норм ст. 25 Закону № №2464-VI є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, яка подається до податкових органів цим державним органом протягом 10 днів після її мобілізації. ГУ ДПС зазначило, що до податкового органу копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, протягом десяти днів після мобілізації позивача (05.03.2022 - 15.03.2022), як того вимагають норми абзацу 8 п. 9 прим. 2 розділу VIII Закону № 2464-VI не надходило. Вже після винесення оскаржуваного рішення до ГУ ДПС 27.05.2024 надійшов адвокатський запит з копіями документів від адвоката Красноперова Сергія Георгійовича, який представляє інтереси ФОП ОСОБА_1 про надання довідки про заборгованість по ЄСВ щодо ОСОБА_1 з розбивкою по періодам нарахування та сплати та рішення про застосування штрафних санкцій по ЄСВ від 07.02.2024 № 00062642416. До запиту було долучено, зокрема, копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 від 26.09.2023, копію Довідки Ф №5 з військової частини від 01.08.2023 року. Але надані документи не містили даних про призов ОСОБА_1 .
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований 28.09.2015 року фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13-14).
Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 з 05.03.2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.03.2022 позивач призваний у Збройні Сили України (а.с. 24-28).
Рішенням від 07.02.2024 № 0062642416 Державної податкової служби в Харківській області до ОСОБА_1 застосовано заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату ЄСВ в сумі 21 327, 90 гривень нараховано пеню за період з 10.02.2018 по 12.09.2023 у розмірі 40146,94 грн та штраф у розмірі 4265,60 грн, на загальну суму 44 412,53 грн (а.с. 23).
Листом Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 31.05.2024 за № 25549/6/20-40-24-16-16 у відповідь на адвокатський запит позивача повідомлено, що станом на 01.01.2019 заборгованість по єдиному соціальному внеску складала 15819,54 грн, станом на 01.01.2020 заборгованість складала 26539,26 грн, станом на 01.01.2022 в інтеграційній картці платника податку рахувалася заборгованість в сумі 37788,74 гривень. Платником 12.09.2023 сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 21327,90 гривень. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) сум єдиного внеску, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум. Одначасно на суму недоїмки нараховується пеня в розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску 07.02.2024 № 0062642416 на загальну суму 44412,53 грн (штрафна санкція 4265,60 грн та пеня 40146,93 грн).
Вважаючи протиправним рішення від 07.02.2024 № 0062642416 Головного управління Державної податкової служби в Харківській області про застосування штрафних санкцій та пені, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що норми пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов'язки платника.
Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).
Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
За приписами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.
Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції № 449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п. 9 прим. 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із змінами та доповненнями, платники ЄСВ, зокрема ФОП, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь час їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, якщо вони не є роботодавцями.
Так, нормами частини 3 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та винесення спірної вимоги) визначено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Законом України від 20.05.2014 №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (далі - Закон №1275-VII), який набрав чинності 08.06.2014, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду".
Аналогічні норми містяться в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Зокрема, підпунктом 6 пункту 1 розділу ІV Інструкції №449, в редакції, чинній на час винесення спірної вимоги, визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на весь період їх незаконного позбавлення волі в районах проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях платники, визначені пунктами 4, 5, якщо вони не є роботодавцями, та пунктом 5-1 частини першої статті 4 Закону, звільняються від виконання своїх обов'язків:
у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію);
у разі незаконного позбавлення волі в районах проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - з першого календарного дня місяця незаконного позбавлення волі до останнього календарного дня місяця, в якому платника було визволено або завершено його лікування (реабілітацію), необхідні після визволення.
Підставою для звільнення від сплати єдиного внеску у випадках, зазначених у пункті 7 розділу IV цієї Інструкції, є заява:
фізичної особи - підприємця (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, члена фермерського господарства) та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення її лікування (реабілітації).
Ця норма застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду;
фізичної особи - підприємця (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, члена фермерського господарства) або члена сім'ї та копії документів, що підтверджується даними державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, про незаконне позбавлення волі такого платника, які подаються до податкового органу протягом 90 днів після звільнення або після закінчення лікування (реабілітації).
Термін перебування на лікуванні (реабілітації) підтверджується копією відповідної довідки (виписки) установи, в якій проводилося лікування (реабілітація) такої особи/
Крім того, абзацами 7, 8 пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.
Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.
Предметом розгляду даної справи є правомірність рішення податкового органу, яким до позивача застосовано заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону №2464-VI і нараховано пеню та штраф.
Колегія суддів зазначає, що для зупинення застосування до фізичної особи-підприємця норм статті 25 Закону №2464-VI обов'язковою умовою є подання до податкового органу протягом 10 днів після її мобілізації копії військового квитка або копії документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації.
Проте, матеріали справи не містять доказів такого звернення щодо позивача до податкового органу з наданням відповідних документів.
Таким чином, позивачем не виконано умов для застосування до нього норм пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від відповідальності передбаченої 25 Закону №2464-VI.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 у справі №805/930/16-а, про те, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки у справі №805/930/16-а правовідносини стосувались фізичної особи-підприємця, місцем реєстрації якої була тимчасово окупована територія та застосувались вимоги Закону України "Про тимчасові заходи на період антитерористичної операції", які не передбачали додаткового звернення із заявою до податкового органу, а визначальною умовою було місцезнаходження (місце проживання) такої особи на окупованій території, тобто обставини справи не є тотожніми відносно справи, що розглядається.
На підставі наведених правових норм та встановлених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача дійшов помилкового висновку про їх обгрунтованість, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі № 520/21987/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий