09 січня 2025 р. № 400/13593/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи, розглянув адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства "Захід", пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031,а/с № 48, м. Київ, 04052
до відповідачаМиколаївської митниці Державної митної служби України, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017,
провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2021 року № UA504030/2021/000013/1, картки відмови в прийнятті митної декларації від 08.10.2021 року №UA504030/2021/00006; скасування ВМД № UA504030/2021/003693,
Приватне підприємство "Захід" (надалі - позивач або ПП "Захід") звернулось з позовом до Миколаївської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд: визнати протиправними і скасувати рішення Миколаївської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA50403 0/2021/000013/1 від 08.10.2021; визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504030/2021/00006 від 08.10.2021, видані Миколаївською митницею Держмитслужби, скасувати ВМД № UA504030/2021/003693, що була оформлена Миколаївською митницею Держмитслужби на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA 504030/2021/000013/1 від 08.10.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення. При цьому позивач зазначає, що під час оформлення електронної митної декларації подав всі наявні документи, що підтверджували митну вартість товару, але відповідач безпідставно використав для визначення митної вартості товару резервний метод відповідно до cт. 64 Митного кодексу України замість основного, першого методу - за ціною договору (вартість операції) відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (надалі - МК України).
Відповідач позов не визнав, у відзиві вказав, що надані позивачем для митного оформлення документи не містили всіх даних, які б підтверджували задекларовану ним митну вартість товару, зокрема відсутны договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких
визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації: 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів».. Такі обставини розцінені Митницею як підстава для коригування митної вартості за другорядним методом
Позивач подав відповідь на відзив, в якому надав свої пояснення щодо складових митної вартості, податку на вантаж та застосування резервного методу.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 року справу прийнято до розгляду суддею Мельником О.М., згідно розрорядження прол призначення повторного автоматизованого розподілу справи №400/13593/21.
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
Від представника позивача 15.11.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
ПП Захід» відповідно до контракту № NZ-010221 від 01.02.2021 (далі Контракт), укладеному з NLS SAGLIK VE LOJISTIK HIZMETLERI LTD. STI. Туреччина на митну територію України ввезено товар “плитка з кам'яної кераміки для підлоги", з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% розміром 10*600*600 мм, різних моделей: Sakhre Cream - 230,40м.кв; Lavy Olive - 345,60 м.кв; Nadia Cream Light Khatam.
Товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно митної декларації від 04.10.2021 №UA504030/2021/003507 (шляхом електронного декларування).
Митну вартість було заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції»).
08.10.2021 р. приватне підприємство «Захід» отримало від інспектора Митного посту "Ольвія" Миколаївської митниці повідомлення в якому зазначалося: « Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи, надані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності.
Аркуші зовнішньоекономічного контракту № NZ- 010221 від 01.02.2021 з першого по четвертий включно не містять підписів продавця та покупця товару, що говорить про ознаки підробки цього документа. Окремі ділянки тексту на російській мові зовнішньоекономічного контракту № NZ- 010221 від 01.02.2021 неможливо прочитати внаслідок накладання смуги чорного кольору з першого до останнього аркуша, що говорить про ознаки підробки цього документа.
Відповідно до ч. 10.1. зовнішньоекономічного контракту № NZ - 010221 від 01.02.2021 інформація про країну походження товару повинна бути вказана у відповідному інвойсі. втім у рахунку- фактурі № 2Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару. 4. У рахунку-фактурі № 2Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару, проте у гр. 34 копій митної декларації країни відправлення № 2603091 від 07.09.2021 наведено інформацію про країну походження товару, а саме - « 1R» (Іран).
У зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення скіадових митної вартості (транспортні витрати з розшифровкою маршруту, страхування, комісійні та брокерська винагорода, відсутні платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, на підставі cm. 53 ч.3 МКУ для підтвердження митної вартості та її складових частин необхідно надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам
на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації: ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів».
На вимогу відповідача позивач відповів листом від 08.10.2021 р. за № 08/02/01 в якому було зазначено, що «...Інших документів крім тих, що вказані в гр.44 митної декларації і перелічених в запиті відсутні».
08.10.2021 р. Миколаївською митницею було винесене Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.07.2021 № UA504030/2021/000013/1, на підставі якого була надана картки відмови в митному оформлені ВМД від 08.10.2021 № UA504030/2021/00006.
Підстава для коригування митної вартості товару викладена в Рішенні про коригування митної вартості товарів а саме: Митний Кодекс України, затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 І «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при (здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право (упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до (частини 2 статті 52 МКУ декларант який заявляє митну вартість товару зобов 'язаний подавати достовірні відомості про визначення .митної вартості, які повинні базуватися на об 'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи, надані для підтвердження митної вартості, містять наступні розбіжності: аркуші зовнішньоекономічного контракту Ns NZ-010221 від 01.02.2021 з першого по четвертий включно не містять підписів продавця та покупця товару, що говорить про ознаки підробки цього документа. Окремі ділянки тексту на російській мові зовнішньоекономічного контракту № NZ-010221 від 01.02.2021 неможливо прочитати внаслідок накладання смуги чорного кольору з першого до останнього аркуша, що говорить про ознаки підробки цього документа.
Відповідно до ч. 10.1. зовнішньоекономічного контракту № NZ- 010221 від 01.02.2021 інформація про країну походження товару повинна бути вказана у відповідному інвойсі, втім у рахунку-фактурі № 2Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару. У рахунку-фактурі № 2Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару, проте у гр. 34 копій митної декларації країни відправлення № 2603091 від 07.09.2021 наведено інформацію про країну походження товару, а саме - «IR» (Іран).
Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи і подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
На вимогу митного органу декларантом не подано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); з; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);mвиписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та сумовою продажу оцінюваних товарів:
При цьому, відповідно до ч.2 cт.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обоє 'язковою при її обчисленні.Декларант повідомив про неможливість надання документів, витребуваних митним органом. У відповідності зі cт. 57 МКУ проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог cт. 64 МКУ.
На підставі вищевказаного рішення 08.10.2021 р. була оформлена ВМД № UA 504030/2021/003693.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).
Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз МК України дозволяє стверджувати, що вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару. В той же час, її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару що декларується.
Відповідно до постанови пленума Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 № 2 «... .правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене грунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.
Саме з урахуванням цих міркувань, необхідно підходити до розуміння частини третьої статті 53 МКУ, відповідно до якої передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Виключно висновки, що грунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів».
Правовою підставою до витребування додаткових документів на думку митниці, є те, що «Аркуші зовнішньоекономічного контракту № NZ-010221 від 01.02.2021 з першого по четвертий включно не містять підписів продавця та покупця товару, що говорить про ознаки підробки цього документа». Таке твердження є хибним, адже вимога аби всі сторінки зовнішньоекономічного контракту містили підписи продавця та покупця товару не має посилання на жодний закон, нормативний акт, яким би регламентувалася така вимога митного органу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контр-агентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» «Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єктзовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України».
Варто наголосити, що в ст. 382 ГК України зазначається, що «...суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавс твом України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України». Вимога митниці аби всі сторінки зовнішньоекономічного контракту містили підписи продавця та покупця товару незаконна, висновок щодо того, що відсутність підписів на всіх сторінках договору (контракту) свідчить про ознаки підробки цього документа є бездоказним та безпідставним.
Суд вказує, що по тому ж самому контракту було оформлено ще З ВМД: ВМД № UA 504030/2021/004279, ВМД №UA504030/2021/004252, ВМД №UA504030/2021/005204. Доречи також слід зазначити, що ВМД №UA504030/2021/004252 оформив той самий інспектор митниці, який зробив висновок, що контракт має ознаки підробки. Тобто в разі оформлення той же самий контракт № NZ-010221 від 01.02.2021, без жодних змін митниця вважає таким, що не має жодних ознакІв підробки.
Щодо твердження митниці про те, що: « Окремі ділянки тексту на російській мові зовнішньоекономічного контракту №NZ-010221 від 01.02.2021 неможливо прочитати внаслідок накладання смуги чорного кольору з першого до останнього аркуша, що говорить про ознаки підробки цього документа».
Тут слід зазначити, що наявність на копії зовнішньоекономічного договору (контракту) смуги чорного кольору свідчить не про ознаки підробки цього документа, а про несправність копіру вальної техніки, якій користується ПП «Захід».
Відносно твердження відповідача, що «Відповідно до ч. 10.1. зовнішньоекономічного контракту № NZ-010221 від 01.02.2021 інформація про країну походження товару повинна бути вказана у відповідному інвойсі, втім у рахунку-фактурі № 2Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару.
У рахунку - фактурі № 2 Т від 10.09.2021 відсутні відомості про країну походження товару, проте у гр. 34 копій митної декларації країни відправлення № 2603091 від 07.09.2021 наведено інформацію про країну походження товару, а саме - « IR» (Іран)».
Вантажна митна декларація країни відправлення містить інформацію про те звідки був відправлений товар, країну походження саме цього товару , а саме - «IR» (Іран)», а також відправника товару, який є і виробником даного товару. Відправник і виробник одна І та ж фірма «Khatam Ardakan Tile And Ceramic Industries» і саме цей виробник вказаний в інвойсі № 2Т, що підтверджує країну походження товару. Також країну походження підтверджують маніфест, коносамент, прайс-лист виробника товару № UK01P1001 і прайс-лист продавця товару.
Відповідачу позивачем, відповідно до переліку документів зазначених в гр.44 ВМД № UA 504030/2021/003507, були надані всі необхідні для перевірки митної вартості документи.
А саме: інвойс № 2 Т, інвойс з третіми особами № 26378, калькуляція, прайс-лист виробника товару № UK01PI001, прайс-лист продавця товару, експертний висновок № 120-1052, контракт № NZ-010221 від 01.02.2021, сертифікат випробувань, маніфест, коносамент, копія митної декларації країни відправлення № 2603091.
У зв'язку з цим фактом дуже дивно читати перелік документів, які додатково зажадала митниця а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів».
Адже рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, був поданий разом з ВМД, замість рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) була надана також разом з ВМД калькуляція продавця, в якій відображено всі складові ціни товару.
Відносно виписки з бухгалтерської документації то відповідно до положення п. 4.1 контракту оплата за постачання товар покупець має здійснити протягом 360 днів з моменту вивантаження товару в місці призначення чи по мірі реалізації товару. Зважаючи на вищевикладене така вимога митниці є незаконною.
Вимога надати ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не може бути виконана в зв'язку з тим, що вимога наявності ліцензійного чи авторського договору покупця, який дозволяє користування об'єктами інтелектуальної власності (торговельними марками, винаходами, тощо) має бути прописана в контракті. За відсутності такої вимоги звичайно відсутній і ліцензійний договір.
В зв'язку з тим, що положеннями контракту № NZ-010221 від 01.02.2021 не обумовлена наявність ліцензійного договору, вимога митного органу надати його незаконна.
Відносно договору із третіми особами, пов'язаним з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, то вимагання його надання неправомірне, адже це договір між виробником і продавцем і його надання продавцем покупцю не передбачено контрактом.
Відповідно до п.3.5 Постанови Пленума Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 №2: «Відповідно до частин другої, п'ятої статті 266 Митного кодексу України 2002 року основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортувалися до України, був метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); при цьому кожний наступний метод застосовувався, якщо митна вартість товарів не могла бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У зв'язку з наведеним варто зазначити, що частини друга, третя статті 57 МКУ містять такі положення: основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наведені положення аналогічні положенням статті 266 Митного кодексу України 2002 року, що, на нашу думку, дає підставу продовжувати застосовувати викладену позицію Верховного Суду України в умовах правового регулювання, запровадженого МКУ.
Суд приходить до висновку, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.139 ч.1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 270,00 грн, що підтверджується квитанцією № 36362604 від 29.12.2021 року з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем, суд зазначає наступне.
Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних
асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору,
враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду першої інстанції надано: копію договору про надання юридичних послуг від 20.12.2021 року, детальний опис робіт до договору № 102, копію акту виконаних робіт від 12.10.23р, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 29.12.21 № 182 на суму 12 000,0 грн.
Гонорар за представництво адвокатом Біловим Ігорем Валентиновичем інтересів позивача в суді першої інстанції становить 12 000,0 грн., до якого, згідно додатку до договору, включено: ознайомлення з наданими матеріалами, аналіз судової практики, збір доказів, усні консультації та погодження правової позиції у справі, підготовка проектів та подання заяв по суті справи, заяв та клопотань (за необхідності), усунення недоліків позовної заяви (за наявності), участь в одному судовому засіданні. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Приватного підприємства "Захід" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031 код ЄДРПОУ 32333300) до Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017 код ЄДРПОУ 44017652) задовольнити.
2.Визнати протиправними і скасувати рішення Миколаївської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA504030/2021/000013/1 від 08.10.2021.
3. Визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504030/2021/00006 від 08.10.2021, видані Миколаївською митницею Держмитслужби, скасувати ВМД №UA504030/2021/003693, що була оформлена Миколаївською митницею Держмитслужби на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA504030/2021/000013/1 від 08.10.2021.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, Миколаїв, 54017 код ЄДРПОУ 44017652) на користь Приватного підприємства "Захід" (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031 код ЄДРПОУ 32333300) судові витрати в розмірі 2 270,00 грн та 12 000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник