10 січня 2025 року Справа 160/20805/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
27.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2018 року по 25.12.2022 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи, що передують виключенню зі списків особового складу за період з 27.06.2018 року по 25.12.2022 року включно.
14.04.2023 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2018 по 25.12.2022 включно.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи, що передують виключенню зі списків особового складу у розмірі 98 417 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сімнадцять) грн 26 коп. за період з 27.06.2018 по 25.12.2022 включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
22.11.2023 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 р. в адміністративній справі №160/20805/22 скасовано та ухвалено нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 листопада 2022 р. по 26 грудня 2022 р. в загальному розмірі 16 524 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 40 копійок.
У задоволенні решти позову відмовлено.
12.12.2024 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, а справу №160/20805/22 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
30.12.2024 року адміністративна справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №160/20805/22 перерозподілено судді Горбалінському В.В.
Ухвалою суду від 31.12.2024 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/20805/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.01.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що позивачем при пред'явленні позову до суду пропущено строк звернення до суду, який встановлено Кодексом адміністративного судочинства України.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із вимогами щодо нарахування та виплатити на його користь грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи, що передують виключенню зі списків особового складу у розмірі 98 417 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сімнадцять) грн 26 коп. за період з 27.06.2018 по 25.12.2022 включно.
Враховуючи зазначене, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11 березня 2020 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", якою, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України установлено карантин дія якого продовжувалася до 30 червня 2023 року, згідно Постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
З огляду на викладене, суд вказує, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а ураховуючи, те що діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, то строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягав застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року.
При цьому, суд вказує, що строки звернення до суду, передбачені нормами частини другої статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 року до періоду, не можуть бути застосовані до періоду, коли такої норми взагалі не існувало та діяла інша редакція частини другої статті 233 КЗпП України, згідно якої строки звернення до суду не були обмежені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №380/14605/22.
Відтак, суд робить наступний висновок, а саме: за період з 29.01.2020 року по 01.07.2023 року законодавство не обмежує будь-яким строком право позивача, як працівника, на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення).
В той же час, суд зауважує, що починаючи із 01 липня 2023 року застосовуються строки звернення до суду, визначені частиною другою статті 233 КЗпП України, а саме застосовується тримісячний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, зокрема щодо неналежного розміру виплати додаткової грошової винагороди.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Судом встановлено, що відповідачем на користь позивача 26.12.2022 року виплачено суму заборгованості по грошовому забезпеченню, на виконання рішення у справі №200/4095/22, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати сплив 25.01.2023 року.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 300/3142/20 та у постанові № 160/914/23, застосування яких судом є релевантним у спірних правовідносинах.
Втім, зважаючи те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразових видів грошового забезпечення у повному обсязі позивач звернувся 27.12.2022 року, суд констатує, що позивач не пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутніть підстав для залишення позову без розгляду та задоволення відповідного клопотання представника відповідача.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський