Провадження №2-а/760/435/25
Справа №760/2979/24
10 січня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Усатової І.А.
за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві капітана поліції Куцевича Андрія Юрійовича, Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ан І.М. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві капітана поліції Куцевича Андрія Юрійовича, Управління патрульної поліції у м. Києві, Департамент патрульної поліції, в якому просить:
- скасувати постанову серії ДП18 №702778 від 25.01.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження закрити;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.01.2024 інспектором УПП в м. Києві ДПП винесено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
У постанові відповідач стверджує, що ОСОБА_1 нібито порушено п.2.1 ПДР. Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав його клієнта, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Зауважив, що він не керував транспортним засобом, а був зупинений працівниками поліції, коли знаходився біля автомобіля. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
З урахуванням викладеного вище, просив суд позовні вимоги задовольнити.
06.02.2024 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження головуючому судді Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
06.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно постанови ДП18 №702778 від 25.01.2024, о 00.28 год., за адресою: пр. Голосіївський, водій, керуючи транспортним засобом «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку тз. При перевірці документів не мав при собі свідоцтва про реєстрацію тз, чим порушив п.2.1б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
Зауважив, що доводи позивача, що на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції відсутній факт керування ним тз, повністю спростовуються відеозаписами з бодікамер та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2024 справа 752/2975/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП.
Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених чинним законодавством, отже на думку представника відповідача позов не підлягає задоволенню.
11.04.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Усатову І.А.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України).
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, відповідача, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ДП18 №702778 від 25.01.2024, винесеної інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві капітаном поліції Куцевич А.Ю., 25.01.2024 о 00.28 год., за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку тз. При перевірці документів не мав при собі свідоцтва про реєстрацію тз, чим порушив п.2.1б ПДР.
Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР .
Відповідно до пп. «б» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 222 КУпАП визначені повноваження Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 126 цього Кодексу.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1 ст. 72, ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП, встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до відеозапису 474021 з боді камери, позивач не заперечує про відсутність в нього документів, зазначених у п. 2.1 ПДР України.
Як зазначено у відзиві стороною відповідача, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Згідно даної постанови: « ОСОБА_1 25.01.2024 року о 00 год. 28 хв. в м. Києві по просп. Голосіївському, керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 25.01.2024 року о 00 год. 28 хв. в м. Києві по просп. Голосіївському, керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП.
« ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №7305001 від 25.01.2024 та відеозаписом з бодікамери патрульних поліцейських. Так, за результатами дослідження матеріалів справи, в тому числі перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовився, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.»
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії ДП18 № 702778, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Отже, відсутність у водія реєстраційного документа на транспортний засіб виключає його право на керування транспортним засобом. З цього слідує, реєстраційний документ на транспортний засіб може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керуванням транспортним засобом, а вищезазначені норми встановлюють повноваження працівника поліції щодо перевірки вказаних документів.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 25.01.2024 вимог п. 2.4.а) ПДР, що виразилось у ненаданні для перевірки на вимогу працівника поліції реєстраційні документи на автомобіль, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз'яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, дослідивши доводи позивача, доводи відповідача, переглянувши відеодоказ, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2024, судом встановлено, що відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок її оскарження та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
Щодо підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП слід зауважити, що об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення встановлює не тільки факт відсутності у водія зазначених у статі документів, а також дії направлені на непред'явлення для перевірки таких документів уповноваженій особі.
Позивачем в позові не заперечувалася та визнавалась та обставина, що він на вимогу поліцейського не надав документи у зв'язку з тим, що вважав, що така вимога поліцейського є незаконною, а він не керував транспортним засобом.
Суд бере до уваги викладене вище та зазначає, що відповідач діяв виключно на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем до суду не надано належних та допустимих в розумінні діючого законодавства доказів щодо спростування вчинення ним інкримінованого йому правопорушення, а за таких обставин у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 139, 241-247, 286 КАС України, суд,-
У задовленні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова