08.01.25
Справа № 522/18835/24
Провадження №2-а/522/22/25
08 січня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Чернявської Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тетькової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,
25 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності від 18 червня 2024 року.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач просив поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № С/8517 від 18.06.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 НМДГ, 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень). Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № С/8517 від 18.06.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 НМДГ, 17000 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 616,50 грн (шістсот шістнадцять гривень п'ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що з відповідною постановою він не згоден, оскільки процедура доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що перебувала подіям, які стали основою для винесення оскаржуваної постанови, здійснена з суттєвими порушеннями норм Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Постанова КМУ №560). Старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч вимог Постанови КМУ №560 не було вжито заходів щодо оформлення та вручення позивачу повістки і, як наслідок, ОСОБА_1 не відмовлявся від її отримання, внаслідок чого у співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні, як повноваження, так і правові підстави доставляти ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проведення йому медичного огляду військово-лікарською комісією.
Крім цього, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 направлення та проведення медичного огляду військово-лікарською комісією щодо нього відноситься до компетенції саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , який територіально знаходиться у АДРЕСА_2 , де він перебуває на військовому обліку, отже, у співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави направляти ОСОБА_1 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Додатково в позовній заяві вказано, що проведення медичного огляду військово - лікарською комісією одразу після доставлений ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає вимогам порядку направлення на проходження військово-лікарської комісії, оскільки, чином законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду. Дана послідовність по відношенню до Позивача дотримана не була.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, а вимагав від співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 дотримання процедури встановленої Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та Наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Наказ МОУ №402).
Також зазначено, що оскаржувана постанова № С/8517 від 18.06.2024 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог Наказу МОУ від 01.01.2024 № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».
За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М..
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без руху.
05 листопада 2024 року від представника Позивача адвоката Красношлик А.О. до суду надійшла заява на виконання ухвали суду, чим і усунуті недоліки визначені ухвалою суду.
Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.
17 грудня 2024 року від представника Позивача адвоката Красношлик А.О. до суду надійшло клопотання про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_4 документів адміністративних проваджень за справами про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року клопотання про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_4 документів задоволено. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) належним чином засвідчені копії матеріалів по справі про адміністративне правопорушення, в межах якої, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення № C/8517 від 18.06.2024 відповідно до якої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст.2101 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1000 НМДГ, 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, у тому числі, наявні у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази вчинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.2101 КУпАП, на підставі яких винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення № C/8517 від 18.06.2024.
В судове засідання 08 січня 2025 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Представник позивача адвокат Красношлик А.О. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № С/8517, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 НМДГ, 17000 грн.
Вказану постанову було винесено без присутності ОСОБА_1 , копію вручено не було. Таким чином, про винесення відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 постанови про адміністративне правопорушення № С/8517 ОСОБА_1 дізнався лише 17.10.2024, після накладення арешту на його грошові кошти в межах виконавчого провадження, що знаходяться на банківських рахунках.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно з ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Окрім того, суд не може залишити поза увагою, що згідно ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Разом з тим, постанова № С/8517 від 18.06.2024 року носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження законності винесення спірної постанови суду не надав, правом надання відзиву не скористався, явку представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт дотримання Відповідачем процедури направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії, отримання ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби та відмови від проходження такої. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до п.6 Постанови КМУ №560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21 Постанови КМУ №560).
Пунктом 27 Постанови КМУ №560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Постанови КМУ №560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки (додаток 1).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
Відповідно до пункту 74 Постанови КМУ №560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Таким чином законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.
У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.
Всупереч вищезазначеному, Відповідачем не надано доказів вручення ОСОБА_1 відповідної повістки на проходження ним військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби або відмови від її отримання.
Згідно п.3.5 глави 3 розділу ІІ Наказу МОУ №402 військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов'язок військовозобов'язаного перед проходженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров'я.
Всупереч вищезазначеному, Відповідачем не надано доказів надання можливості ОСОБА_1 надати перед проходження військово-лікарської комісії вищезазначені документи або його відмови від їх надання.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Натомість своєю поведінкою відповідач продемонстрував не зацікавленість у розгляді справи, наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суду не надав, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, правомірність прийнятих рішень перед судом не довів, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про витребування доказів від 18 грудня 2024 року не виконав.
Отже, Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої було винесено постанову про адміністративне правопорушення № С/8517 від 18.06.2024.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення Відповідачем не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення Позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення Постанови № С/16044 від 04 вересня 2024 року відносно Позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Адміністративний ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № С/8517 від 18.06.2024 - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № С/8517 від 18.06.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 НМДГ, 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 616,50 грн (шістсот шістнадцять гривень п'ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чернявська Л.М.