Справа №522/557/25
Провадження №1-кс/522/237/25
10 січня 2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання Старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Одеського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеса, українець за національністю, офіційно не працевлаштований, з неповною середньою освіту, не одружений, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Слідчим відділенням Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №12025163520000014 від 08.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.01.2025 у ОСОБА_7 , який в денний час, в період часу з 16 години 11 хвилин по 16 годину 15 хвилин, більш точного часу не встановлено, перебував в торгові залі магазину «Таврия Плюс», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська 25, виник злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення майна, належного ПП «Таврия Плюс».
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 08.01.2025 приблизно о 16 годині 15 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська 25, підійшов до стелажу з алкогольними напоями, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів викрав віскі марки Glenfiddich 0,7 л 18 років витримки вартістю 6026 гривні 25 копійок, що належить ПП «Таврия Плюс».
Таємно, викравши в умовах воєнного стану, який впроваджено на території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 06.11.2024 №4024-ІХ з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року продовжено на 90 діб, віскі марки Glenfiddich 0,7 л. 18 років витримки, який належить ПП «Таврия Плюс», вартістю 6026 гривні 25 копійок, ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення зник разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши ПП «Таврия Плюс», матеріальний збиток у вказаному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторне та в умовах воєнного стану.
У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеса, українець за національністю, офіційно не працевлаштований, з неповною середньою освіту, не одружений, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-15.05.2017 Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі 1 рік;
-04.04.2018 Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185 до позбавлення волі строком 1 рік;
-31.07.2019 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;
-24.12.2021 Миронівським районним судом Київської області за ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 72, ч.5 ст. 71 КК України - до позбавлення волі строком на 3 роки.
09.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показання потерпілої сторони, показами свідка, оглядом предмету, оглядом відеозапису, та іншими матеріалами кримінального провадження.
У відповідності з вимогами п. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років.
Вивченням характеристики підозрюваного встановлено, що він є громадянином України, не одружений, місця проживання на території місця Одеси не має, не працевлаштований, міцні соціальні зв'язки відсутні, утриманців не має, неодноразово судимий.
Вищевказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 не має місця проживання на території міста Одеси та будучи обізнаним, що йому може бути призначена реальна міра покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою його уникнення, в тому числі шляхом виїзду на тимчасово окуповану території України.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, показання яких вказують на причетність його до вчинення злочину. Тобто перебуваючи на волі може чинити тиск на представника потерпілої сторони, що перешкоджатиме органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та в повному обсязі всебічному дослідженні всіх доказів.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_7 може і надалі продовжувати свою злочинну діяльність та вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки є непрацевлаштованою особою, джерела його доходів невідомі. Окрім того підозрюваний ОСОБА_7 неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру. На теперішній час має непогашену судимість.
Вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки..
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з тим, що останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Підозрюваний ОСОБА_7 не заперечував проти клопотання.
Захисник підтримав позицію підозрюваного.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
09.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показання потерпілої сторони, показами свідка, оглядом предмету, оглядом відеозапису, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази наявні в матеріалах кримінального провадження є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ст.89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя, не надаючи оцінку щодо допустимості чи не допустимості доказів зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, приходить до висновку, що аналіз змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 , дає підстави вважати що висунута підозра містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності (пов'язаності) даної особи з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
На цей час у кримінальному провадженні виконуються необхідні слідчі та процесуальні дії.
У відповідності з вимогами п. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з конфіскацією майна.
Вивченням характеристики підозрюваного встановлено, що він є громадянином України, офіційно не працевлаштований, джерела доходів для існування його не відомі, міцні соціальні зв'язки відсутні.
Вищевказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 будучі обізнаний, що йому може бути призначена реальна міра покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою його уникнення, в тому числі шляхом виїзду на тимчасово окуповану території України.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, показання яких вказують на причетність до вчинення злочину саме ОСОБА_7 , тобто перебуваючи на волі може чинити тиск на свідків, що перешкоджатиме органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та в повному обсязі всебічному дослідженні всіх доказів.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_7 може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, так як офіційно не працевлаштований, джерела доходів для існування його не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів (домашній арешт, особисте зобов'язання, особиста порука), не здатен забезпечити виконання ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, а саме, своєчасне з'явлення до слідчого та суду на виклик для проведення слідчих та інших процесуальних дій, виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Обставин, передбачених ч. 2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).
Тому, з урахуванням зазначених обставин справи, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність призначення заставу у розмірі 60 розмірів мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, -
Клопотання Старшого слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Одеського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеса, українець за національністю, офіційно не працевлаштований, з неповною середньою освіту, не одружений, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимий, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України- задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.03.2025 року, після чого, ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію.
Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з 10.01.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680,00 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кс/522/237/25.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1