7 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новий Буг Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024152020001530.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.01.2025 р. включно, з визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., за умови внесення якої покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 .
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Захисник вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, оскільки матеріали клопотання слідчого не містять доказів того, що підозрювана ОСОБА_5 впливала на свідків або потерпілу, при цьому, підозрювана неофіційно працює, має неповнолітню дитину, орендує з цивільним чоловіком квартиру за адресою АДРЕСА_2 , тобто має міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, що дає підстави застосувати відносно неї більш м'який запобіжний захід, у виді домашнього арешту.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом відділення поліції № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024152020001530, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , вчинила кримінальне правопорушення, в умовах воєнного стану, введеного 24.02.2022 р. указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 р., який триває по теперішній час, за наступних обставин.
24.11.2024 р. в період часу з 17.30 год. по 17.40 год. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ТОВ «Аптека № 418» та обернення вказаного майна на свою користь.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 в невстановлений у ході проведення досудового розслідування дату та час, у невстановленому місці придбала газовий балон «Терен-1», який містить у своєму складі сильнодіючі хімічні речовини дратівливої та сльозогінної дії, який тримала при собі.
ОСОБА_5 , 24.11.2024 р. близько о 17.30 год., перебуваючи біля приміщення аптеки «Аптека №7» ТОВ «Аптека № 418» за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний, 74а/1, з метою реалізації раніше виниклого злочинного корисливого умислу, направленого на відкрите викрадення майна товариства та оберненням його на свою користь, користуючись відсутністю сторонніх осіб у приміщенні вказаної аптеки, увійшла до приміщення та розпочала розмову з реалізатором ОСОБА_8 . Під час розмови з ОСОБА_8 під малозначимим приводом, ОСОБА_5 , діючи умисно, протиправно, під час дії воєнного стану на території України, маючи корисливий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, розуміючи суспільну небезпечність свого діяння та бажаючи його настання, застосовуючи заздалегідь заготовлений предмет у вигляді газового балону «Терен-1», який містить сильнодіючі хімічні речовини дратівливої та сльозогінної дії, здійснила напад на ОСОБА_8 , яка знаходилась біля касового апарату, розташованому у приміщенні торгівельного залу, та розпилюючи його в обличчя ОСОБА_8 застосувала фізичне насильство з метою подолання супротиву останньої.
У подальшому ОСОБА_5 , користуючись втратою пильності та орієнтації у просторі ОСОБА_8 , продовжуючи свої протиправні дії, відштовхнула останню від касового терміналу, отримавши доступ до нього, після чого відкрито викрала з нього грошові кошти в сумі 6 400 грн., які утримувала у руці, після чого покинула приміщення аптеки, чим заподіяла ТОВ «Аптека № 418» майнової шкоди на вказану суму, а ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді опіку рогівок обох очей.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковані органом досудового розслідування, за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
25.11.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та наслідки ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
З урахуванням даних про особу підозрюваної, її ролі в інкримінованому кримінальному правопорушенні та завданої майнової шкоди, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 24.11.2024 р., допиту потерпілої ОСОБА_8 від 25.11.2024 р. пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_8 від 25.11.2024 р.; затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що свідчить про можливість вчинення підозрюваною дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілу у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрювана ОСОБА_5 обізнана про потерпілу, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати на неї, з метою зміни її показань. Разом з тим, з урахуванням вагомості наявних доказів інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення у виді відеозапису подій, апеляційний суд вважає, що вказаний ризик є достатньо низьким.
З огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який є умисним, корисливим злочином, вчиненим в умовах воєнного стану, із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету у вигляді газового балону «Терен-1», апеляційний суд вважає, що ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення є доведеним.
Отже, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Стосовно доводів захисника про визначення слідчим суддею завідомо непомірного для підозрюваної розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, слідчий суддя, врахувавши дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , обставини та тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної, обставини можливо вчиненого умисного корисливого злочину та його наслідки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, дійшов правильного висновку про необхідність визначення в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміри, а саме у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про зменшення підозрюваній ОСОБА_5 визначеного розміру застави, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 з визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3