79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.11.10 Справа № 5/56-1536
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Мирутенко О.Л.,
при секретарі судового засідання Томкевич Н.
з участю представників:
від скаржника (відповідача) - не з'явився,
позивача - не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль
на рішення господарського суду Тернопільської області від 13.10.2010 року, суддя Андрушків Г.З., у справі №5/56-1536
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, с.Кротошин Пустомитівського району Львівської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», м.Тернопіль
про стягнення 20356,98 грн.,
рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.10.2010 року частково задоволено позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»7115,55 грн. втрат від інфляції та 1731,45 грн. трьох відсотків річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договором про надання транспортних послуг №109\08 від 29.07.2008 року.
Рішення суду мотивоване тим, що судовим рішення по справі №4/61-1282 господарського суду Тернопільської області підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 57850 грн., яка відповідачем погашена з простроченням в процесі виконавчого провадження лише 29.03.2010 року, а тому позовні вимоги про стягнення нарахувань згідно ст.625 ЦК України за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.
В частині стягнення пені за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. в сумі 11509,58 грн. відмовлено, оскільки право у позивача на нарахування пені згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України припинилося 05.02.2009 року, тобто через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане - 04.08.2008 року.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права, апелюючи тим, що умовами укладеного між сторонами договору №109\08 від 29.07.2008 року не передбачено відповідальності у вигляді застосування наслідків, передбачених ст.625 ЦК України, а тому, зважаючи на встановлення ст.638 ЦК України істотності умов договору, застосування таких нарахувань є безпідставним.
Скаржник також покликається на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06.10.2010 року у справі №2-837/2010, яким встановлено нікчемність договору №109\08 від 29.07.2008 року з підстав, передбачених ст.228 ЦК України, а тому вважає, що вказане рішення має преюдиціальне значення для вирішення даного спору в порядку ст.35 ГПК України. При цьому, скаржник пояснює неможливість подання даного доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції тим, що про існування вказаного рішення скаржник дізнався лише 21.10.2010 року при ознайомленні з матеріалами іншої справи.
В судове засідання представники сторін не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.07.2008 р. між сторонами укладено договір про надання транспортних послуг №109\08, за умовами п.1.1 якого перевізник (позивач) зобов'язався надати замовнику (відповідачу) послуги по перевезенню автомашиною MAN BC8940ВІ/ВС1030ХТ с/г техніки, Німеччина -Україна. Загальна вартість контракту складає 57850 грн., в тому числі ПДВ 20% -268,33 грн.
Згідно пункту 2.2 договору відповідач зобов'язався провести оплату на день розвантаження.
На виконання умов договору №109/08 від 29.07.2008 р., позивачем надано відповідачу транспортні послуги по перевезенню автомашиною MAN BC8940ВІ/ВС1030ХТ по маршруту Харзевінкель (D) -Тернопільська область (UA) на суму 57850 грн., в тому числі ПДВ 20% - 268.33 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 05.08.2008 р. та актом виконаних робіт №109\08 від 04.08.2008 р., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 р. у справі №4/61-1282 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 57 850 грн. боргу, 578,5 грн. в повернення сплаченого державного мита та 312,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому факт виконання позивачем своїх зобов"язань за договором №109\08 про надання транспортних послуг від 29.07.2008 р. щодо надання таких послуг та факт невиконання відповідачем своїх зобов"язань за даним договором щодо оплати отриманих послуг та відповідно факт наявності суми заборгованості доведенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання, відповідно до ст.599 ЦК України, припиняються виконанням проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена ст.625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009 р. у справі №4/61-1282 кошти в сумі 57850 грн. стягнуто з відповідача в процесі виконавчого провадження, які надійшли на рахунок позивача 29.03.2010 р.. Наведене підтверджує факт прострочення платежу та свідчить про підставність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7115,55 грн. втрат від інфляції за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та 1731,45 грн. трьох відсотків річних за період з 29.03.2009 р. по 29.03.2010 р., які правомірно задоволено місцевим судом.
Покликання скаржника на безпідставність стягнення вказаних нарахувань, оскільки умови договору не містили додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст.625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.2.2 договору від 29.07.2008 р. №109\08 та встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009 р. у справі №4/61-1282, обов'язок по оплаті вартості наданих позивачем транспортних послуг винник у відповідача у день розвантаження 04.08.2008 р. (акт виконаних робіт №109\08 від 04.08.2008 р. та міжнародна транспортна накладна (CMR) від 05.08.2008 р.), а тому відповідно нарахування штрафних санкцій припинилися через 6 місяців -05.02.2009 р.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що нарахування позивачем пені за період з 29.03.2009 р. по 29.03.2010 р. в сумі 11509,98 грн. є безпідставним, а тому правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Покликання скаржника на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06.10.2010 року у справі №2-837/2010, яким встановлено нікчемність договору №109\08 від 29.07.2008 року з підстав, передбачених ст.228 ЦК України, апеляційним судом до уваги не береться, оскільки доказів набрання чинності даним рішенням на дату прийняття оскаржуваного рішення скаржником не подано, а судом не встановлено.
Скаржник не позбавлений права захищати свої інтереси шляхом подання заяви про перегляд оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Тернопільської області від 13.10.2010 року в справі за номером 5/56-1536 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.Бойко
Судді: Т.Бонк
О.Мирутенко