79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.10.10 Справа № 02/101-45
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо торгове підприємство «Санрайз»ЛТД»(далі ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД») від 27.09.10р. №137
на рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.10р.
у справі №02/110-45
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Луцьк
до відповідача ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД», м.Луцьк
про стягнення 136086,97 грн. пені, три відсотка річних та інфляційних
за участю представників
від позивача -ОСОБА_5 -представник (дов. у справі);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
Клопотання ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД»про відкладення розгляду справи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки нез'явлення повноважних представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; явка представників обов'язковою не визнавалась.
Документального підтвердження причин неявки представників не надано. З наявної у справі довіреності (т.2 с.143) вбачається, що представництво інтересів відповідача здійснює не лише д.Щербюк О.Ю., але й інші представники д.Таран О.П., Шевчук В.В., Дави дюк В.Г., Кушнірук А.В.
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Волинської області від 12.08.08р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.09р., частково задоволено позов, стягнено з ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 136086,97 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню, 11861,78 грн. пені, 2546,29 грн. річних. В решті суми позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.09р. зазначені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд місцевому господарському суду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.12.09р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.10р., позов Підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, стягнено з ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД»на користь підприємця 94791,20 грн., в тому числі: 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 2546,29 грн. річних. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.10р. вказані вище судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.09.10р. у справі №02/110-45 (суддя Костюк С.В.) частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД»та стягнено з відповідача на користь позивача 97718,14 грн., з них 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 5473,23 грн. -три відсотка річних. Вимогу про стягнення інфляційних в сумі 19837,63 грн. залишено без розгляду.
Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.ст.526, 601, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.203, 232 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих йому позивачем послуг, у зв'язку із чим відповідач заборгував позивачу 86670,01 грн. основного боргу; за неналежне виконання відповідачем умов договору №222 від 29.12.06р, укладеного між цими ж сторонами, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, передбачену п.6.3 цього договору, в сумі 5574,90 грн., а також три відсотка річних в сумі 5473,23 грн.
Залишаючи без розгляду вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 19837,63 грн., суд констатував, що стягнення інфляційних не є збільшенням позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, а - додатковою позовною вимогою.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД»оскаржило рішення суду, стверджуючи, що позивач жодним чином не спростував невиконання або неналежне виконання відповідачем умов договору; акти про надання послуг в жовтні 2007 року позивач підписати відмовився з незрозумілих причин; також судом першої інстанції не враховано, що заборгованість позивача перед відповідачем за існуючим між сторонами договором про надання послуг №225/1 від 05.10.07р. становить 87999,10 грн. і за заявою однієї із сторін може бути здійснене зарахування зустрічних вимог.
Апелянт вважає, що посилання відповідача в обґрунтування заперечення позовних вимог щодо наявних правовідносин між сторонами господарським судом безпідставно не прийняті до уваги.
На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду і прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач не погоджується з такими доводами апелянта з тих підстав, що послуги та роботи, які зазначені в актах виконаних робіт від 31.10.07р. на загальну суму 9201,95 грн., товариство не надавало та не виконувало, тому з боку позивача відповідні акти не підписані.
Не відповідають дійсності, на думку позивач, і твердження апелянта про укладення між сторонами договору про надання послуг №225/1 від 05.10.07р., так як такий договір сторони не підписували і роботи, чи послуги за таким договором відповідачем не надавались; у Вищого господарського суду України під час касаційного розгляду даної справи (постанова від 27.05.10р.) зауважень щодо встановленої такої обставини не виявлено.
В справі відсутній оригінал цього договору.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
05.06.06р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав позов про стягнення на його користь з ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД», враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, 16086,97 грн. заборгованості за послуги перевезення, 11861,78 грн. пені та 2546,29 грн. -трьох відсотків річних.
30.08.10р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 136086,97 грн., з яких 86670,01 грн. - основний борг, 5574,90 грн. -пеня, 5473,23 грн. -три відсотки річних, 19837,63 грн. -інфляційні втрати.
Позовні вимоги підприємець, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за укладеними між ними договорами №82 від 30.12.2005 р. та № 222 від 29.12.2006р., у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.
08.09.10р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позову.
Як з'ясовано місцевим господарським судом, між ТзОВ ВТП “Санрайз” та підприємцем ОСОБА_4 укладено договори про надання послуг: від 30.12.2005 року за №82 та від 29.12.2006 року за №222, відповідно до умов яких, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику транспорт для перевезення пасажирів.
У пункті 4.1 договорів зазначено, що за послуги надані позивачем, відповідач сплачує 50 грн. за один рейс за кожний день, в який надаються послуги (згідно оформлених шляхових листів). Згідно п.4.2 розрахунки з позивачем (виконавцем) проводяться до 5 числа місяця, наступного за звітним, згідно актів виконаних робіт.
Позивач зобов'язання відповідно до умов вказаних договорів виконав, надав відповідачу послуги на загальну суму 136086,97 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач визнає цей факт.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно пункту 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
Згідно заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, по договорах оренди автомобілів №53/1 від 01.02.2007 року та надання послуг №193 від 14.06.2007 року., заборгованість останнього зменшилась до 86670,01 грн. і стягнена місцевим господарським судом з відповідача.
Між тим, у постанові Вищого господарського суду від 27.05.10р. у даній справі зазначено, що Господарський суд Волинської області, визначаючи суму грошового зобов'язання Товариства перед Підприємцем у розмірі 86 670,01 грн., не взяв до уваги доводи Товариства про надання Підприємцю послуг на суму у розмірі 9 201,95 грн., посилаючись на те, що Підприємцем не було підписано відповідних актів виконаних робіт. При цьому, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції не надав оцінку іншим первинним бухгалтерським документам, які були надані Товариством на підтвердження своїх доводів.
Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ст.111-12 ГПК України).
Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, в ході нового розгляду даної справи місцевий господарський суд з'ясував, що надання послуг на суму 9201,95 грн., не підтверджено належними доказами, оскільки акти виконаних робіт від 31.10.2007 року по договору про надання послуг №193/1 від 14.06.2007 року та довідки про виконанні роботи за період з 01.10.07р. по 16.10.07р. складені та підписані в односторонньому порядку майстрами товариства, а відомості видачі гальмової рідини і води установлювальної підписані водіями автобуса.
Дійсно, послуги, зазначені у вказаних актах та довідках, які представлені відповідачем на суму 9201,95 грн., визначені п.1.1.5 договору №193/1, однак, у цьому ж пункті договору визначено, що послуги з періодичного технічного обслуговування та поточного ремонту автобусів «Богдан»надаються згідно заявки підприємця.
За послуги, визначені в п.1.1.5 договору, оплата підприємцем здійснюється згідно виставлених рахунків та заказ-нарядів (п.3.2. цього договору).
Матеріали справи не містять ні заявок підприємця, ні рахунків та заказ-нарядів на виконання послуг на спірну суму.
Доказів погашення відповідачем основного боргу не подано.
У постанові суду касаційної інстанції також звернено увагу на те, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не наведено розрахунків, на підставі яких він дійшов до висновку про те, що розмір пені та 3% річних, які підлягають стягненню з Товариства на користь Підприємця, складають, відповідно, 5 574,90 грн. та 2 546,29 грн. Зокрема, у рішенні не наведено, на яку суму простроченого грошового зобов'язання та за які періоди були нараховані пеня та 3% річних.
Позивач надав суду уточнений розрахунок пені за несвоєчасну оплату послуг по актах виконаних робіт згідно договору №222 від 29.12.2006 року, підписаних в двосторонньому порядку, проведений у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в якому нарахував до стягнення з відповідача 5574,90 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Заявою від 30.08.10р. позивач збільшив вимогу про стягнення трьох відсотків річних до 5473,23 грн. (надавши відповідний розрахунок).
Твердження апелянта про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 87999,10 грн. згідно договору про надання послуг від 05.10.2007 року №225/1 не приймаються до уваги, оскільки оригінал цього договору в справі відсутній.
Крім того, припинення зобов'язання шляхом зарахування означає відсутність спору за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних, неврегульованих питань, а зі справи вбачається, що позивач не визнає за собою заборгованість перед відповідачем в сумі 87999,10 грн., як і заперечує проти існування самого договору від 05.10.2007 року №225/1, через що ця сума (87999,10 грн.) не може бути зарахована як зустрічні однорідні вимоги.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про підставність вимог позивача про стягнення із відповідача 86670,01 грн. заборгованості, 5574,90 грн. пені, 5473,23 грн. три відсотка річних.
Обґрунтованою є також позиція суду, що вимогу позивача від 30.08.10р. про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 19837,63 грн. за весь час прострочення платежу з 06.09.07р. по 31.08.10р. слід залишити без розгляду з тих підстав, що це є додаткова позовна вимога. Судове рішення в цій частині позивачем не оскаржується.
Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позові.
Від-так, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.10р. у цій справі -без змін.
2. Судові витрати покласти на ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України згідно ст.ст.107-110 ГПК України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.С.Скрипчук
суддя Т.С.Процик
Постанова підписана 05.11.2010р.