01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2010 № Б11/135-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотніков С.В.
Сулім В.В.
при секретарі: Цюман Т.В.
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області
на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2010
у справі № Б11/135-10 (Мальована Л. Я. .....)
за позовом Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області
до ТОВ "Євро-шеллі"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2010 року у справі № Б11/135-10 залишено без розгляду заяву ДПІ у Вишгородському районі Київської області (далі - Ініціюючий кредитор) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-шеллі” (далі - Боржник).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити на розгляд до місцевого господарського суду. Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.
В судове засідання апеляційної інстанції не з'явились представники сторін, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника заявника, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заявника без задоволення із наступних мотивів.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст..33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Дослідивши матеріали справи апеляційним господарським судом встановлено наступні обставини справи.
25.08.2010 р. до господарського суду звернувся Ініціюючий кредитор зі скаргою про порушення провадження справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-шеллі” з застосуванням ст. 52 Закону, якою передбачені особливості банкрутства відсутнього боржника (а.с. 2-48). При цьому, Ініціюючого кредитора зобов'язано надати суду оригінал документів, доданих до заяви; довідку про включення до ЄДРПОУ; кандидатуру арбітражного керуючого; уточнення кредиторських вимог, оскільки довідки від 23.07.2010р. остання податкова звітність подана за І квартал 2010р.
Оскаржуваною ухвалою від 08.09.2010 р. було залишено без розгляду заяву ДПІ у Вишгородському районі Київської області про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-шеллі”. Дана заява мотивована тим що відповідно до довідки від 23.07.2010р.. підписаної в.о. начальником ДПІ у Вишгородському районі Київської області П.Г. Мілевським ,боржником було подано останню податкову звітність з податку на прибуток за І квартал 2010р., а тому , як вважає місцевий суд, боржник здійснює підприємницьку діяльність, а запис в довідці про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може бути підставою для визнання боржника банкрутом.
Однак, апеляційний суд вважає, що не погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, а оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи та помилковому визнанні встановленими обставини, які не були доведені належним чином та мають значення для справи.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з частиною 1 вище зазначеної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. А такі ознаки як неплатоспроможності боржника, мінімальний розмір вимог та тримісячний строк незадоволення вимог кредитора та, як наслідок, наявність виконавчого провадження, при порушенні справи про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються.
Звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, Ініціюючий кредитор посилався на те, що керівні органи боржника відсутні за його юридичною адресою.
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Пунктом 5 ст. 1 Закону про реєстрацію передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.
Між тим, згідно пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 р. №97, зареєстрованим Міністерством юстиції України 28.10.2005 р. за №1294/11574, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: “виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням”.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого статус відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-шеллі” -відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с. 44).
Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та постанови ВДВС Вишгородського районного управління юстиції від 10.12.2008р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, апеляційна інстанція дійшла висновку, що обставина відсутності керівних органів боржника за місцем знаходження підтверджена належними, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказами.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом як відсутнього боржника у порядку, передбаченому ст. 52 Закону.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги ДПІ у Вишгородському районі Київської області, а отже є підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 08.09.2010 року у справі №Б11/135-10 і направлення справи на розгляд до місцевого господарського суду в силу ч.7 ст. 106 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 91, 93, 99, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2010р. у справі №Б11/135-10 задовільнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області 08.09.2010р. у справі №Б11/135-10 скасувати.
3. Матеріали справи №Б11/135-10 повернути на розгляд до Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв постанову, що оскаржується.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Сулім В.В.
26.11.10 (відправлено)