01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2010 № 05-5-51/11908 (51/255)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Рєпіна Л.О.
Калатай Н.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрая"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010
у справі № 05-5-51/11908 (51/255) (Пригунова А.Б. .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрая"
до Державне підприємство Міністерства оборони України "171 Чернігівський ремонтний завод"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання вчинити дії та внести зміни до договору
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2010 порушено провадження у справі № 51/255 за позовом ДП МОУ „171 Чернігівський ремонтний завод” до ТОВ „Астрая” про розірвання договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2010 № 05-5-51/11908 зустрічний позов ТОВ „Астрая” до ДП МОУ „171 Чернігівський ремонтний завод” до ТОВ „Астрая” про зобов'язання вчинити дії та внести зміни до договору повернутий без розгляду на підставі п.4, п.5 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач за зустрічним позовом, звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, суд, враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, оскільки у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням часу та місця розгляду справи.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, повертаючи матеріали зустрічного позову в порядку ст. 63 ГПК України, господарський суд виходив з того, що товариством заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, а саме: 1) зобов'язання ДП МОУ „171 Чернігівський ремонтний завод” передати нерухоме майно за актом приймання-передачі; 2) зобов'язання ДП МОУ „171 Чернігівський ремонтний завод” виділити в окрему земельну ділянку частину земельної ділянки на якій розташовано нерухоме майно та необхідна для його обслуговування; 3) зобов'язання ДП МОУ „171 Чернігівський ремонтний завод” внести зміні до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного сторонами, щодо внесення кадастрового номеру та площі виділеної земельної ділянки. Проте, державне мито, відповідно до платіжного доручення складає 85грн., тобто сплачене державне мито в меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством. Крім того, порушено правила об'єднання вимог сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені зустрічні позовні вимоги не випливають з тих же фактичних обставин, на яких грунтуються ці вимоги, не зв'язані між собою підставою виникнення, отже, позов взаємно непов'язаний з первісним позовом.
Заперечуючи проти ухвали господарського суду, позивач (за зустрічним позовом) наполягає на тому, що судом помилково визначено, що державне мито повинно сплачуватися по кожній вимозі, чим порушено норми ст. 45 ГПК України. Щодо правил об'єднання вимог, то товариство вважає, що дані вимоги не порушено, оскільки підставою подання зустрічного позову є невиконання відповідачем (за зустрічним позовом) умов укладеного договору, що випливають з перевищення вартості проданого майна та уникнення його передачі.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
При вирішенні питань порядку сплати і розміру державного мита слід враховувати вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України"). Так, зі змісту ст. 45 ГПК України випливає наступне: якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду щодо справляння державного мита окремо по кожної вимоги є невірними.
Колегія суддів зазначає, що об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Щодо об'єднання вимог, то судова колегія дійшла наступного висновку.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст.58 та п. 5 ст. 63 ГПК). З аналізу вищенаведеної норми випливає, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Таким чином, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Тобто, об'єднання позовних вимог можливе, коли вони походять від загальної підстави та підтверджуються однаковими доказами.
У даному випадку загальною підставою як за первісним так й за зустрічним позовом є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.03.2010, що нотаріально посвідчений, та посилання сторін на невиконання та неналежне виконання його умов тою чи іншою стороною договору.
Господарський суд дійшов висновку про те, що фактично йдеться про об'єднання в одній позовній заяві двох різних вимог (про внесення змін до укладеного договору , виконання підприємством умов договору в частині передачі майна за актом та вимога про виділення окремої земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру), і таке об'єднання має відповідати приписам частини першої статті 58 ГПК. Порушення правил об'єднання вимог з урахуванням конкретних обставин справи може бути підставою для повернення додатково поданої заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК.
Однак, господарський суд не взяв до уваги п.6.4 договору купівлі-продажу, обов'язок оформлення в органах влади права оренди на земельну ділянку на якій знаходиться нерухоме майно на користь покупця покладено на підприємство.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає заявлені зустрічні позовні вимоги є такими, що пов'язані між собою, підстави, що ускладнюють розгляд зазначеної позовної заяви, відсутні.
Отже, враховуючи викладене, ухвалу господарського суду визнати законною і обґрунтованою не можна, а тому вона підлягають скасуванню з передачею питання щодо прийняття зустрічного позову на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ТОВ „Астрая” задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року № 05-5-51/11908 у справі № 51/255 - скасувати.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва для розгляду.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Рєпіна Л.О.
Калатай Н.Ф.
24.11.10 (відправлено)